|
Основоположником спірометрії вважається Д. Гетчинсон, який сконструював перший спірограм і розробив основи уявлення про легеневі обсяги. Після цього вимір різних параметрів обсягу легенів міцно ввійшов в обсяг діагностичних досліджень при хронічних захворюваннях легенів.
Спірометрія - це метод дослідження функції легенів шляхом виміру легеневих дихальних обсягів. При проведенні спірометрії пацієнт вдихає й видихає з максимальною силою, що дозволяє визначити, наскільки легені справляються зі своєю роботою.
У літрах або мілілітрах вимірюють:
-дихальний обсяг (ДО) – обсяг повітря, вдихуване й видихуваного при кожному дихальному циклі;
-життєву ємність легенів (ЖЄЛ) – максимальна кількість повітря,
- видихувана після максимально глибокого вдиху;
-форсовану життєву ємність легенів (ФЖЄЛ) - різницю між обсягами
-повітря в легенях на початку й наприкінці форсованого видиху; функціональну залишкову ємність (ФЗЄ) – кількість повітря, що перебуває в легенях після спокійного видиху;
-залишковий обсяг легенів (ЗОЛ) – обсяг повітря, що залишається в легенях після максимального видиху;
-загальну ємність легенів (ЗЄЛ) – вона рівна ЖЄЛ плюс ЗОЛ;
-обсяг форсованого видиху за першу секунду форсованого видиху (ОФВ1); по відношенню ОФВ1/ФЖЄЛ, вираженому у відсотках (індексу Тиффно) можна виявити ступінь прохідності дихальних шляхів;
-пікову об’ємну швидкість (ПОШ) - максимальний потік, що досягається в процесі видиху;
-миттєві об’ємні швидкості (МОШ) - швидкість повітряного потоку в момент форсованого видиху;
-хвилинний обсяг подиху (ХОП);
-максимальну вентиляцію легенів (МВЛ).
За допомогою спірометрії досліджують механіку подиху, оцінюють його порушення й резерви дихальної функції.
Як проводиться спірометрія
Процедура безболісна. Дослідження проводять натощак або через 2-3 години після легкого сніданку. Випробуваному вводять загуб ник, через який здійснюється контакт із апаратом, на ніс накладають затиск. Спочатку реєструють спірограму при спокійному подиху для визначення ХОП і споживання кисню. Потім пацієнтові пропонують зробити максимально глибокий вдих, за яким іде повний глибокий і спокійний видих (для виміру ЖЄЛ). Після цього пропонують зробити глибокий форсований вдих і повний форсований видих (для визначення індексу Тиффно).
Після невеликої перерви випробуваний дихає протягом декількох хвилин сумішшю повітря й гелію, який використовують як індикатор для розрахунку ФЗЄ, ЗЄЛ, ЗОЛ. Індикаторами можуть бути й інші погано розчинні в крові гази – ксенон або азот. Дослідження закінчують визначенням МВЛ. Випробуваний при цьому дихає з максимальною глибиною й частотою.
Оцінка результатів спірометрії
Результати обстеження виражаються в абсолютних величинах і у відсотках від певних величин для здорових людей тієї ж статі, віку, росту й ваги тіла.
Зниження більшості показників на 20% і більш від нормальних величин розцінюють як ознаку порушення функції легенів. Несприятливою ознакою є також збільшення ЗОЛ і ФЗЄ. За результатами спірометрії встановлюють наявність і виразність рестриктивних і обструктивних порушень. Рестрикція – це утруднення розтягання легенів і грудної клітки, вона проявляється в зменшенні легеневих обсягів (переважно ЗОЛ і ЖЄЛ). При обструкції – погіршенні прохідності дихальних шляхів знижуються швидкості форсованого видиху й вдиху, а також збільшуються ЗОЛ і ФЗЄ через супутню емфізему (стійкого розширення альвеол – мішечків на кінцях дрібних бронхів). Показник обструкції більших (центральних) бронхів – зниження ФЖЄЛ, видихуваної за першу секунду.
Дані спірографії мають вирішальне значення в діагностиці бронхіальної астми, хронічних запальних захворювань легенів і бронхів, професійних захворювань, викликаних впливом на легені пилУ (пневмоконіозів) і інших захворювань, які можуть викликати зниження функції легенів.
Прилади для виміру дихальних обсягів
Такі прилади називаються спірограмами. Вони приєднуються до дихальних шляхів обстежуваного й реагують на об’ємні переміщення повітря з легенів або в легені. Спірограми, які в одну або в обидві дихальні фази поєднуються з атмосферою, називаються відкритими, а спірограми, що мають повідомлення тільки з дихальними шляхами, - закритими.
Найпростішим відкритим спірограмою є водяний (при вдиху й видиху у воді піднімається або опускається спеціальний дзвін). Є також сухі відкриті спірограми, у яких чутливим елементом служить розтяжний міх.
У спірограмах закритого типу вимір дихальних обсягів здійснюється принципово також, але крім дихальних обсягів і показників легеневої вентиляції, у них можна визначати швидкість поглинання кисню.
Сьогодні дихальну функцію вимірюють за допомогою електронних приладів, які уможливили точний вимір усіх необхідних дихальних обсягів.
| 
