Тема 1.5. Антропологічний вимір філософії

План.

1. Місце людини у філософії.

2. Проблема людської сутності. Сутність і екзистенція. Поняття особистості.

3. Походження і призначення людини. Антропосоціогенез.

4. Проблема сенсу життя.

Багато в світі дивних див,
Та найдивніше з них — людина.
Еврипід

1. Місце людини у філософії.

На сучасному етапі особливо загострюється проблема людини. Зростаюча критика науки, усвідомлення обмеженості природничонаукового підходу до людини привели до зміщення акцентів з науки до культури. Здійснюваний цивілізаційний поворот, розвиток процесів глобалізації, трансформація індустріальної цивілізації в інформаційне суспільство різко підвищують цінність людської індивідуальності, творчого начала в людині.

Філософія як основа світогляду відображає відношення людини до світу, сенс буття людини у світі. Проблема людини є найголовнішою в історії розвитку філософських знань. Ще з часів Сократа сформувалась основна лінія філософського бачення людини – філософія людини або філософська антропологія.

Антропологія – це розділ філософії, в якому вивчається природа і сутність людини, її специфіка в порівнянні з іншими живими істотами, її місце у світі, особливості її існування і світосприйняття.

Центральна проблема - що є людина. Термін " філософська антропологія" ввів Кант, як розділ філософії, інтерес якої прикутий до проблеми автономності людини. Займається розробкою ідеї людини на основі знань, накопичених в різних науках про людину. Сучасна західна філософська антропологія намагається виявити основи і сфери людського буття, індивідуальності і унікальності людської особи, її творчих можливостей, значення існування.

На відміну від культурної антропології, яка вивчає спосіб життя і свідомість людей конкретної культури, філософська антропологія фіксує увагу на основних рисах людини як роду. В той же час вона включає в себе і вивчення людини як індивідуальності, так і суб’єкта унікальних переживань (екзистенціальні проблеми людини).

Людина — унікальне творіння природи, суспільства і самої себе. Про унікальність людини говорили і писали з давніх-давен. Людина — " найдивніше з дивних див" — з її неповторністю, із багатоманітними біологічними, соціальними, культурними, моральними, психологічними рисами є об'єктом різних наук. У ряді країн створено спеціальні центри, які здійснюють комплексні дослідження проблеми людини та координують розробку цих питань різними науковими та навчальними закладами.

Філософія ж на основі узагальнення досягнень, здобутих різними науковими дисциплінами, має своє, специфічне бачення людини. Вона вивчає людину як суще особливого роду, осмислює питання про природу, буття, сутність і велетенські духовні ресурси людини.

Родоначальником філософії людини є Сократ. Вважають, що сучасна світова філософія нині переживає справжній антропологічний бум, антропологічний ренесанс, зокрема в дослідженні філософсько-антропологічної думки в історії філософії. Інтенсивно вивчається також проблема людини в історії філософської думки в Україні. Видано чимало праць, присвячених сучасним філософсько-антропологічним течіям в окремих регіонах і країнах світу.