Поточних державних бібліографічних посібників

Перший підхід: за ознакою черговості та завдань бібліографічного обліку розрізняють такі групи ДБП: 1) первинний облік; 2) аналітичний облік (тобто облік частин документів, які в цілому вже обліковані); 3) кумулятивний облік (від лат. cumulation — нагромадження, концентрація) — об’єднання відомостей про документи, поданих у первинному чи аналітичному обліку.

Другий підхід: за зовнішніми особливостями відображених документів розрізняють: 1) покажчики видань; 2) покажчики матеріалів, опублікованих у виданнях; 3) покажчики видань і матеріалів, опублікованих у виданнях.

Третій підхід: за видами видань і творів друку, відображених у ДБП. Відокремлення підсистем у цьому випадку залежить від визначення видів видань і творів друку, що є об’єктами бібліографічного обліку. Наприклад: 1) облік книг та брошур; 2) облік серіальних видань; 3) облік нетекстових видань і творів друку; 4) облік текстових творів, надрукованих у періодичних виданнях (статей, рецензій); 5) облік бібліографічних посібників та інші.

Всі поточні ДБП створюються на підставі єдиної, науково розробленої методики бібліографування. Бібліографічне виявлення здійснюється на базі обов’язкового примірника. Бібліографічний відбір проводиться за спеціально розробленими інструкціями (головним чином, за формальними ознаками). Бібліографічна характеристика являє собою, в основному, бібліографічний опис за стандартизованими на міжнародному рівні правилами. Дуже рідко застосовуються анотації (коли назва твору не розкриває його змісту). Вони переважно включаються в бібліографічний опис у квадратних дужках. Бібліографічне групування залежить від виду видань, що обліковуються. Текстові видання групуються систематично, за галузями знань. Розташування бібліографічних записів усередині найдрібнішої рубрики в основному алфавітне, але воно також залежить від виду видань. Вибір допоміжних покажчиків залежить від виду видань і способу групування в ДБП, але частіше за все застосовуються іменний, географічний та предметний покажчики.

Поточні ДБП повинні виходити з певною періодичністю, що забезпечує регулярність обліку та оперативність надання бібліографічної інформації. З метою підвищення оперативності в сучасних умовах застосовуються автоматизовані системи обробки інформації (АСОІ), які можуть використовуватися при підготовці ДБП як в традиційній, друкованій формі, так і в нетрадиційній, машиночитній — на магнітних стрічках або дисках; компактних оптичних дисках (COD — Compact optical Disk) або СD-ROM (Compact Disk — Read only Memory).

Характеристика будь-якого ДБП складається з таких відомостей:

1. Назва ДБП (та її зміни в минулому).

2. З якого року видається.

3. Періодичність.

4. Види видань, що обліковуються.

5. Типи літератури, що обліковуються.

6. Особливості бібліографічної характеристики.

7. Спосіб бібліографічного групування. При систематичному групуванні — яка схема класифікації документів застосовується.

8. Спосіб розташування бібліографічних записів усередині найдрібнішої рубрики.

9. Які є допоміжні покажчики, де вони знаходяться, які відомості вміщують.

Всі ці дані необхідні для того, щоб найкращим чином використовувати ДБП при бібліографічному пошуку.

Розглянемо систему поточних ДБП України за видами видань та творів друку, відображених у БП (див. таблицю 1.2 “Система поточних державних бібліографічних посібників України”).

Таблиця 1.2. Система поточних державних