Розроблення продукту (послуг).

Для забезпечення успіху на ринку фірма повинна створити конкурентоздатний виріб. З цією метою в межах розробленої стратегії поєднуються різні ресурси для виробництва

конкурентоздатного продукту за вартістістю, якістю та іншими атри­бутами відносно аналогічних товарів і товарів-замінників.

Розроблення продукту охоплює всі стадії, що трансформують концепцію в реальний продукт.

Розглянемо еволюцію основних підходів до управління розроб­ками:

1. Ставка на технологію. Після ІІ-ої світової війни технологія зайняла важливе і почесне місце, що було викликане її грандіозними досягненнями. Фірми прагнули розробляти продукти на базі нових технологій шляхом створення крупних лабораторій, які часто розта­шовувалися далеко від головних контор. Але створені лабораторії не завжди отримували необхідні і достатньо конкретні орієнтири. Взаємодія між вченими, з одного боку, і працівниками збуту та вироб­ничих підрозділів, з іншого, була незадовільною. Кошти контролюва­лися недостатньо, а результати досліджень часто не контролювалися взагалі, оскільки директор лабораторії, як правило, підкорявся безпо­середньо головному управляючому корпорації. Отже, ув взування за­гальної технічної лінії та комерційної політики фірми було слаб­ким.

2. Ставка на маркетинг. В кінці 50-х років ставало все оче­виднішим, що надії на легкі прибутки не здійсняться. Настала епоха маркетингу, яка принесла новий підхід до управління технологією. Політику почав диктувати ринок, а не технологія. В результаті зв'язок між керівництвом компаній та науково-дослідними підрозділами почав слабшати. Витрати на технологію стали частиною загального кошто­рису або навіть кошторису маркетингу. Керівник науково-дослідного підрозділа опинився в організаційній ієрархії на більш низькому щаблі, а ділова команда, що приймала найважливіші рішення, нерідко обходилася без його участі.

Кількість нових товарів, що отримали визнання споживачів, в той період різко зросла. Але прибутки, на жаль, зростали не так швид­ко, як передбачалося. Це пояснюється тим, що усі компанії робили од­не і те ж, ще не усвідомивши, що нужди споживачів слід задоволь­няти унікальним способом, не піддаючи себе загрозі з боку конку­рентів. У цій ситуації значна кількість фірм шукала вихід у дивер­сифікації.

3. Збалансований підхід до технології та маркетингу. Пе­редові компанії усвідомлювали, що проблема не в самій технології, а в управлінні технічною політикою. Керівництво цих компаній зро­зуміло, що не слід робити вибір " або/або": технологія чи маркетинг. Необхідно задовольняти запити споживачів, отримуючи переваги у конкурентній боротьбі на основі нових та ефективних технологій. Так настав третій період, коли технологію використовують в якості за­собу отримання і збереження перевагу конкурентній боротьбі. Ре­зультати наукових досліджень підтвердили обгрунтованість даного підходу.

Для задоволення вимог ринку фірма повинна розглянути та оці­нити відносну вагу наступних критеріїв проектування виробу:

1. Вартість.

2. Економічність експлуатації.

3. Якість, в т.ч. міцність, термін служби, надійність в експлуатації.

4. Потужність.

5. Вимоги до обслуговування, його простота.

6. Універсальність використання.

7. Безпека експлуатації.

8. Елементи розкошу тощо.

Для отримання необхідних характеристик вироба фірма повин­на зробити вибір у таких сферах:

1. Розмір та форма вироба.

2. Матеріали.

3. Співвідношення стандартних та специфічних елементів.

4. Додаткові компоненти для підвищення надійності.

5. Елементи безпеки.

Зрозуміло, що між критеріями проектування та можливими варіантами вибору існують певні компроміси.

Кожний виріб стає товаром лише на ринку і має свій життєвий цикл, який складається з окремих стадій. Життєві цикли деяких товарів зовсім короткі, інших - довгі. Стадія життєвого циклу суттєво впливає на вибір та коректування стратегії діяльності і, в свою чергу, на способи та процедури розробки та вдосконалення вироба. Так, на стадії росту домінуючими є стратегічні заходи, пов'язані з ре­алізацією в продукті нових технічних принципів; на стадії зрілості -розробки окремих модифікацій вироба; на стадії насичення - скоро­чення виробничих витрат; на стадії спаду - використання можливостей існуючої інфраструктури, скорочення експлуатаційних витрат. Стадії розробки та вдосконалення вироба представлені на рис. 14.5.

Рис.14.5. Стадії розробки та вдосконалення виробу

На операційному рівні проектування виробу фокусується на впровадженні процедур та методів, які підвищують ефективність операцій. Наприклад, стандартизація в процесі створення продукта допо­магає підвищити ефективність шляхом скорочення кількості компо­нентів, а також обсягу робіт і часу, необхідного для комплектування вироба.

Розроблений продукт повинен бути детально проаналізований та оцінений, причому оцінка конструкції вироба на може обмежитися одним показником, наприклад, зменшенням ваги, зниженням тру­домісткості або собівартості продукції тощо.

Основними вимогами до якості нового виробу є:

• забезпечення високого технічного рівня на всіх стадіях розробки;
• перевірка вироба на патентоспроможність та патентну чистоту;
• забезпечення високих ергономічних характеристик;
• врахуваня естетичних вимог;
• конструктивна послідовність тощо.

Економічна оцінка конструкції вироба включає таку систему показників:

• зменшення собівартості вироба;
• скорочення витрат на експлуатацію;
• підвищення експлуатаційної готовності;
• зменшення габаритів та ваги;
• простота обслуговування;
• зменшення кількості обслуговуючого персоналу.

Підготовка товару до виходу на ринок полягає у вивченні ре­акції покупців на новий товар, визначенні для нього орієнтовної ємкості ринку. Форми та методи тестування ринку залежать від інвестицій на новий товар, ступеня ризику його впровадження на ри­нок, величини запланованих маркетингових витрат. Тестування має свої межі (терміни), оскільки затримка на цій стадії може привести до поразки в конкурентній боротьбі. Тестування ринку допомагає прогно­зувати майбутній продаж, розробляти альтернативні плани маркетин­гу, виявляти недоліки нового товару. Після отримання позитивної інформації за результатами тестування приймають рішення про вироб­ництво нового товару і появу його на ринку.

Окремо зупинимося на особливостях створення операційних систем у сфері послуг. Слід відзначити, що в сучасних умовах госпо­дарювання в Україні проектування операційних систем зазначеної сфери не відповідає сучасним вимогам ринку, не враховує майбутніх структурних змін в економіці та не використовує досягнень сучасної економічної науки. Традиційні методи, схеми, процедури, що ре­алізуються при проектуванні операційних систем у сферах виробниц­тва, не можуть повною мірою використовуватися при проектуванні операційних систем сфери послуг. Це обумовлюється рядом особли­востей сфери послуг, які ускладнюють проектування:

1. Високий рівень взаємодії з клієнтом (більшість персоналу банку, лікарні контактує з клієнтом навідміну від персоналу промисло­вого підприємства).

2. Необхідність індивідуалізації послуг (виконання індиві­дуальних замовлень).

В ринковій економіці ці важливі особливості формують спе­цифіку проектування операційних систем сфери послуг, яка про­являється у наступному:

• розташування організації визначається, в основному, розта­шуванням клієнта (а в промисловому виробництві оцінюються альтер­нативні варіанти стосовно розташування споживачів, сировини, енергії, робочої сили тощо);
• високий рівень диференціації-- послуг, що приводить до створення великої кількості ринкових ніш та збереження конкуруючими організаціями своєї клієнтури;
• потреба клієнтів у відносно невеликих обсягах послуг;
• низькі бар'єри вступу;
• визначення потужності (пропускної спроможності) за піковим попитом;
• залежність календарного планування діяльності від поведінки споживачів (клієнтів);
• проблематичність (а часто і неможливість) створення запасів продукту в періоди низького попиту для цс використання в періоди максимального попиту;
• складність виявлення параметрів якості та розробки ме­тодів 'їх оцінки;
• необхідність володіння персоналом добрими навиками ро­боти з клієнтурою (в зв'язку з цим актуальним є питання набору та відбору кадрів, розвитку персоналу);
• наявність проблем щодо виміру ефективності роботи персоналу (падіння попиту може спричинити зниження продуктивності організації, а це не завжди є наслідком поганої роботи конкретного працівника);
• часте поєднання маркетингової та операційної функцій;
• наявність ряду місцевих регуляторів, які роблять кожний регіон по-своєму унікальним.

Проектування операційних систем з врахуванням розглянутих особливостей дозволить забезпечити ефективне їх функціонування на протязі тривалого періоду за умови постійного коригування цілей та завдань організації виходячи з умов зовнішнього середовища.