Обробка результатів та їхня інтерпретація

Процедура підрахунку тестових балів.

Використовуючи ключі, підраховується сума “сирих” балів за кожною шкалою. Добуток “сирого” бала на коефіцієнт дає показник типу акцентуації. Показник вважається вираженим, а акцентуйована межа проставленою, коли він перевищує 19 балів, хоча, на думку деяких авторів – 12 балів. Сполучення акцентуйованих меж вимагає спеціального аналізу на основі теорії Леонгарда.

Максимальна сума балів після множення — 24. Сума балів від 14 до 19 говорить лише про тенденцію до того чи іншого типу акцентуації, т. е. лише при сумі, що перевищує 19 балів, можна упевнено говорити про акцентуйовану особистість певного типу.

Примітка: В табл. № 1 – сирі бали (число тих, що співпадають з ключовою відповіддю); в табл. № 2 — показник акцентуації (похідна сирих балів на коефіцієнт).

Ключ:

Коли відповідь співпадає з ключем, відповідь дорівнює 1 балу.

1. Гіпертимна (гіпертимний тип): “+”: 1, 11, 23, 33, 45, 55, 67, 77.

2. Неспокійна (неспокійно-боязливий тип): “+”: 16, 27, 38; 49, 60, 71, 82. “—”: 5.

3. Дистимічна (дистимічний тип): “+”: 9, 21, 43, 75, 87.

4. Педантична (педантичний тип): “+”: 4, 14, 17, 26, 39, 48, 58, 61, 70, 80, 83. “? ”: 36.

5. Збудлива (збудливий тип): “+”: 8, 20, 30, 42, 52, 64, 74, 86.

6. Емотивна (емотивний тип): “+”: 3, 13, 35, 47, 57, 69, 79. “–”: 25.

7. Застрягаюча (застрягаючий тип): “+”: 2, 15, 24, 34, 37, 56, 68, 78, 81. “–”: 12, 46, 59.

8. Демонстративна (демонстративний тип): “+”: 7, 19, 22, 29, 41, 44, 63, 66, 73, 85, 88. “–”: 51.

9. Циклотимічна (циклотимічний тип): “+”: 6, 18, 28, 40, 50, 62, 72, 84.

10. Екзальтований (афективно-екзальтований тип): “+”: 10, 32, 54, 76.

Виділені К. Леонгардом 10 типів акцентуйованих особистостей інколи ще розділяють на дві групи: акцентуації характеру (демонстративний, педантичний, застрягаючий, збудливий) и акцентуації темпераменту (гіпертимічний, дистимічний, неспокійно-боязливий, циклотимічний, афективний, емотивний).

Отримані в опитувальнику Шмишека дані можуть бути представлені у вигляді таблиці — “профілів особистісної акцентуації”. В цій таблиці наглядно можна представити діапазони явної акцентуації, діапазон тенденції в проявленій тій чи іншій особистості акцентуації або тільки її ознаки.

Профіль характеру (особистісної акцентуації)

Шкали (риси характеру)

1. Гипертимічний тип. Людей цього типу відрізняє велика рухливість, товариськість, балакучість, виразність жестів, міміки, надмірна самостійність, схильність до бешкетництва, іноді нестача почуття дистанції у стосунках з іншими. Скрізь вносять багато шуму, люблять компанії однолітків, прагнуть ними командувати. Вони майже завжди мають гарний настрій, високий життєвий тонус, квітучий вигляд, гарний апетит, здоровий сон, схильні до обжерливості та інших радощів життя. Це люди із завищеною самооцінкою, веселі, легковажні, поверхневі і, разом з тим, діловиті, винахідливі, блискучі співрозмовники. Вони вміють розважати інших, енергійні, ініціативні. Велике прагнення до самостійності може служити в них джерелом конфлікту. Для них характерні вибухи гніву, спалахи роздратування, особливо коли вони зустрічають сильну протидію, зазнають невдачі. Схильні до аморальних учинків, підвищеної дратівливості, прожектерства. Вони нерідко важко переносять умови суворої дисципліни, монотонну діяльність, змушену самотність.

2. Боязкий тип. Людям даного типу властиві: низька контактність, мінорний настрій, боязкість, лякливість, непевність у собі. Діти боязкого типу часто бояться темряви, тварин, залишатися одні в будинку. Вони цураються галасливих і жвавих однолітків, почувають себе боязко й сором’язливо, важко переживають іспити, перевірки. У школі часто соромляться відповідати перед класом. Охоче оточують себе опікою старших, нотації дорослих нерідко викликають у них докори сумління, почуття провини, сльози. У них рано формується почуття боргу, відповідальності, високі моральні й етичні вимоги до себе. Почуття власної неповноцінності намагаються замаскувати в самоствердженні через ті види діяльності, де вони можуть у більшій мірі розкрити свої здібності. Особливо слабкою ланкою є реакція на ставлення до них оточуючих. Нетерпимі до глузування, підозри, що супроводжується невмінням постояти за себе, відстояти правду. У конфлікти з оточуючими вступають рідко, у конфліктних ситуаціях грають в основному пасивну роль, шукаючи опори та підтримки. Вони дружелюбні, самокритичні, ретельні. Внаслідок своєї беззахисності нерідко служать " козлом відпущення", мішенями для жартів.

3. Дистимічний тип. Ці люди помітно відрізняються серйозністю, навіть пригніченістю настрою, повільністю, слабістю вольових зусиль.

Для них характерно песимістичне ставлення до майбутнього, занижена самооцінка, а також низька контактність, небагатослівність у бесідах. Такі люди є домосідами, індивідуалістами, ведуть замкнутий спосіб життя. Вони часто похмурі, загальмовані, схильні фіксуватися на тіньових сторонах життя. Вони дуже сумлінні, цінують тих, хто з ними дружить, і готові їм підкоритися, мають загострене почуття справедливості.

4. Педантичний тип. Цей тип людей характеризується ригідністю, інертністю психічних процесів. Вони „важкі на підйом”, довго переживають події, що їх травмують. У конфлікти вступають рідко, і в них вони скоріше пасивна, ніж активна сторона. Водночас, сильно реагують на будь-які прояви порушення порядку. На службі поводяться як бюрократи, висувають до оточуючих багато формальних вимог. Вони пунктуальні, акуратні, особливу увагу приділяють чистоті й порядку, скрупульозні, сумлінні, схильні жорстко дотриму­ватися плану. У виконанні дій неквапливі, посидющі, орієнтовані на високу якість роботи, схильні до частих перевірок і правильності виконання завдання, бурчання. Із задоволенням поступаються лідерством іншим людям.

5. Збудливий тип. Для цього типу характерні недостатня керованість, послаблення контролю над потягами й спонуканнями. Їм властиві підвищена імпульсивність, інстинктивність, брутальність, занудство, похмурість, гнівливість, схильність до хамства і сварок, до суперечок і конфліктів, у яких самі є активною, провокуючою стороною. Вони дратівливі, запальні, схильні до частої зміни місця роботи, невживчиві в колективі.

Відзначається низька контактність у спілкуванні. Для них ніяка праця не стає привабливою, працюють лише в міру необхідності, виявляють таке ж ставлення й до навчання. Вони байдужі до майбутнього, живуть цілком сьогоденням, бажаючи здобути від нього масу розваг для себе. Підвищена імпульсивність. Афективні реакції, що нерідко виникають у них, гасяться важко й можуть проявлятися у деструктивній поведінці. Вони можуть бути владними, тоді для спілкування обирають слабких.

6. Емотивний тип. Для них характерні емоційність, чутливість (навіть, до „мімозності”), тривожність, балакучість, глибокі реакції в області витончених почуттів. Найбільш сильно виражені риси – гуманність, співпереживання іншим людям, чуйність, м’якосердечність. Вони вразливі, слізливі, будь-які життєві події сприймають серйозніше за інших. Підлітки сильно реагують на сцени з фільмів, де кому-небудь загрожує небезпека. Сцени насильства в них можуть викликати навіть порушення сну. Рідко вступають у конфлікти, образи носять у собі, “не вихлюпуючи” назовні. Їм властиво загострене почуття боргу, ретельність. Дбайливо ставляться до природи, люблять вирощувати рослини, доглядати за тваринами.

7. Застрягаючий тип. Цим людям властиві помірна товариськість, занудливість, схильність до моралізації, небалакучість. Часто страждають від мнимої несправедливості до них, у зв’язку з чим виявляють сторожкість і недовірливість до інших, чуттєві до образ і засмучення, уразливі, довго переживають події, що сталися в їхньому минулому, не можуть легко “відходити” від образ.

Для них характерна зарозумілість, вони часто виступають ініціаторами конфліктів. Самовпевненість, твердість установок і поглядів, сильно розвинуте честолюбство, часто виявляють наполегливість при ствердженні своїх інтересів. Будь-якою ціною вони прагнуть домогтися високих показників у своїй роботі. Основною рисою є схильність до афектів (правдолюбство, уразливість, ревнощі, підозрілість), інертність як у їхніх проявах, так і в мисленні й у моториці.

8. Демонстративний тип. Цей тип людей характеризується демонстративністю, підвищеною здатністю до витіснення інших, жвавістю, легкістю у встановленні контактів. Схильний до фантазування, брехливості й удавання, до прикрашання своєї персони, авантюризму, артистизму й позерства. Ними рухає прагнення до лідерства, влади, потреба у визнані і схваленні, постійної уваги до своєї персони. Перспектива бути непоміченим обтяжує його. Він демонструє високий рівень вміння пристосовуватися до людей, при явній відсутності дійсно глибоких почуттів, схильний до інтриг. Відзначається безмежним егоцентризмом. Зазвичай схвалення інших у його присутності викликає в нього особливо неприємні відчуття, він цього не виносить. В будь-якій компанії прагне до лідерства, зайняти виняткове положення. Самооцінка далека від об’єктивності. Може дратувати інших своєю самовпевненістю і високими домаганнями, систематично сам провокує конфлікти, але при цьому активно захищається. Може цілком забути те, що він не бажає знати. Це розковує його в неправді. Зазвичай бреше з невинним обличчям, оскільки те, про що він говорить, у даний момент для нього є правдою. Здатний притягувати інших неординарністю свого мислення й учинків.

9. Циклотимний тип. Характеризується зміною гіпертимних і дистимічних станів. Йому властиві часті зміни настрою, а також залежність від зовнішніх подій. У підлітковому віці можна знайти два варіанти циклотимічних станів: типові і лабільні циклотиміки. Типові в дитинстві зазвичай справляють враження гіпертимних. Колись гучні й жваві, вони стають млявими домосідами. Спостерігається млявість, занепад сил, зниження апетиту, порушення сну. Учаться нерівно, упущення надолужують із зусиллями, породжують у собі відразу до занять. На зауваження реагують роздратовано, навіть із брутальністю й гнівом, однак у глибині душі нерідко удаються водночас в тугу, навіть депресію, не виключені суїцидні спроби.

У лабільних циклотиміків фази зміни настрою зазвичай коротші, “погані дні” насичені дурним настроєм, а не млявістю й слабкістю. У період підйому виражене бажання мати друзів, бути в компанії. Настрій впливає на їхню самооцінку.

10. Екзальтований тип. Особлива риса цих людей – здатність до захоплення, замилування, а також усміхненості, відчуття щастя, радості, насолоди. Ці почуття в них виникають і з тої причини, що в інших людей не викликає великого натхнення. Вони легко переходять у захоплення від радісних подій.

Їм властива висока контактність, балакучість, закоханість. У конфліктних ситуаціях вони бувають як активною, так і пасивною стороною. Вони мають прив’язаність до друзів і близьких, альтруїстичні, із гарним смаком, виявляють яскравість і щирість почуттів. Можуть бути панікерами, схильні до миттєвих настроїв, легко переходять від стану захоплення до стану суму.

Текст опитувальника (дорослий варіант)

1. Чи є Ваш настрій загалом веселим і безтурботним?

2. Чи сприймаєте Ви образи?

3. Чи траплялося Вам швидко заплакати?

4. Чи завжди Ви впевнені у правильності Ваших дій?

5. Чи вважаєте Ви себе більш сміливим, ніж у дитинстві?

6. Чи може Ваш настрій змінюватися від глибокої радості до глибокого смутку?

7. Чи знаходитеся Ви в компанії в центрі уваги?

8. Чи бувають у Вас дні, коли Ви безпідставно перебуваєте в понурому і дратівливому настрої й ні з ким не хочете спілкуватися?

9. Чи серйозна ви людина?

10. Чи можете Ви сильно запалюватися?

11. Чи заповзятливі Ви?

12. Чи швидко Ви забуваєте образи?

13. Чи м ’ ягкосердечна Ви людина?

14. Після того, як кинули листа до поштової скриньки, перевіряєте, чи не залишилося воно висіти в прорізі?

15. Чи завжди Ви намагаєтеся бути добросовісним в роботі?

16. Чи переживали Ви в дитинстві страх перед грозою або собаками?

17. Чи вважаєте Ви інших людей недостатньо вимогливими один до одного?

18. Чи дуже залежить Ваш настрій від життєвих подій і переживань?

19. Чи завжди Ви щирі зі своїми знайомими?

20. Часто Ви сумуєте?

21. Чи були у Вас раніше істерики чи розлад нервової системи?

22. Чи підлягаєте Ви станам сильного внутрішнього занепокоєння або звитяги?

23. Чи важко Вам довго просидіти на стільці?

24. Чи боретеся Ви за свої інтереси, коли з Вами поводяться несправедливо?

25. Змогли б Ви вбити людину?

26. Чи заважає Вам нерівно підвішена гардина або нерівно постелена скатертина настільки, що Вам хочеться негайно усунути цей недолік?

27. Чи відчували Ви в дитинстві страх, коли залишалися самі вдома?

28. Чи часто у Вас без причини змінюється настрій?

29. Чи завжди Ви старанно ставитеся до своєї діяльності?

30. Чи швидко Ви можете розгніватися?

31. Чи можете Ви бути безшабашно веселим?

32. Чи можете Ви інколи цілком проникнутися почуттям радості?

33. Чи підходите Ви для проведення розважальних заходів?

34. Чи висловлюєте Ви зазвичай свою відверту думку?

35. Чи впливає на Вас вигляд крові?

36. Чи охоче Ви займаєтеся дуже відповідальною діяльністю?

37. Чи вступитеся Ви за людину, з якою повелися несправедливо?

38. Чи боїтеся Ви заходити до темного підвалу?

39. Чи виконуєте Ви кропітку чорну роботу так само ретельно, як і улюблену справу?

40. Чи товариська Ви людина?

41. Чи охоче декламували Ви в школі вірші?

42. Чи втікали Ви у дитинстві з дому?

43. Чи важко Ви сприймаєте життя?

44. Чи бували у Вас конфлікти і неприємності, які настільки Вас виснажували, що Ви не виходили на роботу?

45. Чи можна сказати, що Ви у разі невдач не втрачаєте почуття гумору?

46. Чи зробите Ви перший крок до примирення, коли Вас образили?

47. Чи любите Ви тварин?

48. Чи підете Ви з роботи чи з дому, якщо у Вас там щось негаразд?

49. Чи буває у Вас передчуття, що з Вами або з Вашими родичами може щось трапитися?

50. Чи вважаєте Ви, що настрій залежить від погоди?

51. Чи важко Вам виступити на сцені перед широкою аудиторією?

52. Чи можете Ви вийти з себе и дати волю рукам, якщо Вас хтось навмисно грубо роздратує?

53. Чи багато Ви спілкуєтеся?

54. Коли Ви розчаровані, то впадаєте у відчай?

55. Чи подобається Вам організаторська робота?

56. Чи наполегливо Ви досягаєте своєї мети?

57. Чи може Вас так захопити кінофільм, що сльози виступлять на очах?

58. Чи важко Вам буде заснути, коли цілий день роздумували над своїм майбутнім чи над проблемою?

59. Чи доводилося Вам в шкільні роки користуватися підказками або списувати домашнє завдання?

60. Чи важко Вам піти вночі на кладовище?

61. Чи ретельно Ви слідкуєте за тим, щоб кожна річ у домі лежала на своєму місці?

62. Чи доводилося Вам лягти спати в хорошому настрої, а прокинутися в поганому і кілька годин перебувати в такому?

63. Чи можете Ви легко пристосуватися до нової ситуації?

64. Чи часто у Вас болить голова?

65. Чи часто Ви смієтеся?

66. Чи можете Ви бути привітними з людьми, приховуючи своє справжнє ставлення до них?

67. Чи можна Вас назвати жвавою і бадьорою людиною?

68. Чи сильно Ви страждаєте від несправедливості?

69. Чи можна Вас назвати пристрасним любителем природи?

70. Чи маєте Ви звичку перевіряти перед сном чи перед тим, як піти з дому, чи вимкнене світло, зачинені двері?

71. Чи полохливі Ви?

72. Чи почуваєтеся Ви інколи „на сьомому небі” безпідставно?

73. Чи охоче Ви в юності брали участь у гуртках художньої самодіяльності, у театральному гуртку?

74. Чи хочеться Вами інколи дивитися вдалечінь?

75. Чи дивитеся Ви у майбутнє песимістично?

76. Чи може Ваш настрій змінитися від величезної радості до глибокого смутку за короткий проміжок часу?

77. Чи легко піднімається Ваш настрій у дружній компанії?

78. Чи можете Ви сердитися на когось тривалий час?

79. Чи дуже Ви переймаєтеся через горе іншої людини?

80. Чи була у Вас звичка переписувати аркуші в зошиті через те, що Ви поставили там пляму?

81. Чи можна сказати, що Ви швидше недовірливі і обережні, ніж навпаки?

82. Чи часто Вибачите страшні сни?

83. Чи виникало у Вас бажання проти волі кинутися з вікна під проїзд, що наближається?

84. Чи стаєте Ви радісним у веселому оточенні?

85. Чи легко Ви можете відволікатися від обтяжливих питань і не думати про них?

86. Чи важко Вам стримувати себе в гніві?

87. Ви віддаєте перевагу мовчанню (так), чи Ви балакучі (ні)?

88. Чи могли б Ви так увійти у виставі у роль, щоб зовсім забути про себе?

Типологічні моделі індивідуального характеру було складено Карлом Густавом Юнгом на основі визначення двох основних его-спрямованостей особистості: екстраверсії та інтроверсії.

Ідею психічної енергії, саморегуляції, компенсації тісно пов’язано у аналітичній психології з класифікацією “психологічних типів”. Автор визначає типи індивідів на основі їхніх уроджених відмінностей за темпераментом, які розглядає як інтегральне сполучення стійких психодина­мічних властивостей, що виявляються у діяльності. Саме ці властивості, на його думку, примушують індивідів сприймати явища існуючої дійсності та реагувати на них специфічним чином. Юнг розрізняє два типи: екстраверт та інтроверт.

Тест Айзенка, на визначення власного типу темпераменту, дозволяє досить докладно ознайомитися з характеристиками двох вищезгаданих типів. У ньому автор скористався розробками Юнга, щодо визначення екстравертованого та інтровертованого типів.

За Юнгом, екстравертівхарактеризує уроджена тенденція спрямовувати свою психічну енергію, чи лібідо, назовні, пов’язуючи носія енергії із зовнішнім світом. Даний тип спонтанно може виявляти цікавість до зовнішніх об’єктів – інших людей, предметів, приділяти увагу зовнішнім манерам поведінки, благоустрою. Екстраверт найкраще себе почуває тоді, коли має справу із зовнішнім світом, вступає у взаємодію з іншими людьми. І навпаки, робиться неспокійним і навіть хворим тоді, коли опиняється насамоті, у монотонному, одноманітному середовищі. Підтримуючи слабкий зв’язок із суб’єктивним внутрішнім світом, екстраверт може ігнорувати природну потребу заглибитись у свій внутрішній світ, свідомо недооцінювати бажання побути наодинці із самим собою, уникати прояву таких бажань чи взагалі сприймати їх як егоїстичні.

Інтроверт має тенденцію спрямовувати свою психічну енергію, чи лібідо усередину себе, пов’язуючи її зі своїм внутрішнім світом, власними думками, фантазіями чи почуттями. Найбільш успішно інтроверт взаємодіє сам із собою, особливо тоді, коли позбавлений необхідності пристосовуватися до зовнішніх обставин. Перевагу віддає своєму власному товариству. Навіть у великих групах може залишатися у “вузькому світі” власної індивідуальності.

Екстраверсія та інтроверсія – це лише два типи з багатьох можливих характеристик особливостей людської поведінки. Доповнюючи їх, Юнг виділяв ще чотири функціональні типи, що визначалися наступними основними психологічними функціями: мислення, почуття, відчуття та інтуїція.

Мислення виступає раціональною здібністю структурувати та синтезувати дискретні дані шляхом концептуального узагальнення. Почуття – функція, що визначає цінність речей, змінює й визначає певні людські взаємовідносини. Мислення й почуття разом можуть також виконувати функцію оцінювання. Мислення оцінює речі під кутом зору вірно – невірно а почуття – прийнятне – неприйнятне. Одночасно, це є пара протилежностей. Якщо людина більш досконала у мисленні, то, як правило, їй може явно не вистачати чуттєвості. Кожний з членів цієї пари прагне затьмарити один одного чи загальмувати вплив іншого.

Відчуття – функція, яка говорить людині, що дещо існує, але що саме, – не повідомляє. Відчуття та інтуїція у своїх функціях виступають як ірраціональні. Через зовнішнє та внутрішнє сприймання не може по справжньому відкриватися дійсне значення речей. У відчутті предмети дійсності відкриваються як незалежні від людського сприймання, що існують у природі самі собою. Інтуїція визначається як сприймання на рівні несвідомого. Охоплення картин і сюжетів дійсності, їхнє походження на цьому рівні відбувається у досить пригніченому світлі, як нечітко з’ясоване, незалежне від будь-яких оцінок.

У свою чергу раціональна та ірраціональна функції діють на рівні взаємовиключення. Усі чотири функції представлено двома парами протилежностей: мислення – почуття, відчуття – інтуїція. І хоч кожний індивід потенційно володіє разом усіма функціями, у діяльності вони можуть бути виявленими по-різному. Одна з них може бути більш розвиненою, інша – менше. Більш розвинену називають провідною. Функція, що розвинена менше ніж інші, як правило, не є усвідомленою і виступає як підпорядкована. Вона може бути представлена у іншій парі протилежностей. Ця функція виступає як допоміжна. Відповідно до назви провідної функції Юнг називає чотири типи: мислительний, почуттєвий, сенсорний, інтуїтивний.

Мислительний тип ідентифікує себе з розумовими процесами, не усвідомлює у собі наявності інших функцій і зазвичай пригнічує їх. Його мислення має автократичний характер. Інтелектуальні формули обмежують цілісний вияв життя. Почуття виконують підпорядковану роль. Людські взаємовідносини зберігаються та підтримуються до того часу, доки слугують і відповідають керуючим ними інтелектуальним формулам. В усіх інших випадках вони стають жертвою розумових міркувань.

Почуттєвий тип більше розповсюджений серед жінок. Налагодження та розвиток міжособистісної взаємодії, стосунків між партнерами виступають як головна мета. Співпереживання та чутливість до потреб інших є показовою рисою, основною якістю цього типу. Найбільше задоволення цей тип отримує від переживання емоційного контакту з іншими людьми. У своєму крайньому виявленні цей функціональний тип може викликати відразу своєю надмірною цікавістю до справ інших. Мислення у почуттєвого типу виконує підпорядковану функцію, обслуговує інтереси почуттєвих взаємовідносин.

Сенсорний (відчуваючий) тип. Для нього характерним є пристосування до звичайної щохвилинної реальності, тобто “тут і зараз”. Відчуваючий тип виглядає витривалим і земним, реальним і дійсним. Людиною, що готова “жити”, існувати заради даної хвилини. Нерідко такий тип може виглядати досить обмеженим. Відчуваючий тип фактично пригнічує свої інтуїтивні прояви, як нереальні фантазії. Таким чином він звільняється від обтяжливих вагань, внутрішньої непевності, інертності.

Інтуїтивний тип. Головним чином, мотивується постійним потоком нових бачень та передбачень. Вони витікають у нього з середини, від активного його сприймання. Усе нове, незрозуміле та цікаве, виступає чудовою приманкою для даного типу. Для інтуїтивного типу характерним є те, що він найчастіше вміє ухопити слабкі зв’язки між речами. Для інших вони можуть здаватися не пов’язаними та сторонніми з іншими речами та явищами дійсності. Розум інтуїтивного типу працює із стрибками та швидко за його діями, важко простежити. Якщо попросити його діяти повільно, він може роздратовуватися й вважати своїх співбесідників тугодумами чи тупими людьми. Нерідко у реальному житті така людина залишається незрозумілою для оточуючих. Його прозріння, якщо вони виявляються конструктивними, повинні терпляче розроблятися іншими людьми.

Як правило, розвиток допоміжних функцій пом’якшує та модифікує гостроту виявлення описаних вище характеристик. Згідно до встановленого типу, кожна з функцій може бути орієнтована або інтровертовано, або екстравертовано. Можливі варіації описано в однойменному зібранні творів К.Г. Юнга “Психологічні типи”.

В ідеалі кожний індивід повинен повноцінно оволодіти усіма вищезгаданими функціями для того, щоб уміти давати відповідну адекватну відповідь на будь-які життєво важливі питання. На жаль, у дійсності це неможливо, хоч і залишається бажаною метою. Тому одним із головних завдань аналітичної психотерапії виступає необхідність доведення до свідомості дійсний стан речей і допомоги у їхньому розвитку підпорядкованим, пригніченим, нерозвиненим функціям із тим, щоб досягти психічної цілісності.

Методика визначення типу особистості за Юнгом. Вам пропонується визначити власний тип особистості. Для цього Вам потрібно дати відповідь на поставлене запитання та обрати потрібний варіант відповіді.