Пізнавальні психічні процеси

Відчуття є психічним процесом відображення конкретних, окремих властивостей, якостей, сторін предметів та явищ матеріальної дійсності, що беспосередньо діють на органи відчуття в даний період часу. Для виникнення відчуття потрібна наявність впливів на відповідні органи відчуття, предметів або явищ реального світу, які називаються подразниками. Дія подразника на орган має назву подразнення. Фізіологічною основою відчуттів є складна діяльність їх органів, які І.П. Павлов назвав аналізаторами. Аналізатор містить три специфічні відділи: периферичний (рецепторний), провідниковий та центральний (мозковий)

Виділяють дію таких закономірностей при відчутті: пороги відчуття, адаптацію, взаємодію відчуттів, контраст та синестезію.

Порогом чуттєвості називають психологічну характеристику залежності між інтенсивністю відчуття та силою подразника. Пороги бувають: нижній абсолютний, верхній абсолютний та поріг чуттєвості до різниці. Пороги обмежують зону чуттєвості аналізатора щодо конкретного виду подразників.

Адаптація – пристосування чуттєвості органа відчуття до постійно діючого подразника, що призводить до зниження або підвищення порогів відчуття.

Взаємодія відчуттів – зміна чуттєвості однієї аналізаторної системи під впливом діяльності іншої.

Контраст відчуттів – зміна інтенсивності та якості відчуттів під впливом попереднього, або паралельнодіючого подразника.

Синестезія – збудження відчуттями однієї модальності відчуттів іншої модальності (наприклад, холоду від білого кольору).

пам'ять, психічний феномен, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.

Виділяють такі види пам’яті:

мимовільна - інформація запам’ятовується без спеціальних прийомів заучування, під час виконання діяльності або работи з інформацією.

довільна – цілеспрямоване заучування, за допомогою спеціальних прийомів, і ефективність запам’ятовуваня тут залежить від прийомів, цілей запам’ятовування;

короткочасна пам’ять забезпечує запам’ятовування одноразової інформації на короткий проміжок часу;

довготривала пам’ять – збереження інформації протягом тривалого часу;

оперативна пам’ять – проявляється під час виконання певної діяльності і необхідна для її виконання в кожний заданний проміжок часу.

Виявляється, що пам'ять не знаходиться в якійсь конкретній частині мозку; вона може залежати від зміни шляхів, по яких йдуть нервові імпульси при їхньому поширенні в мозку. Пам'ять можна тренувати шляхом її постійного використання так, щоб між нервовими клітинами (нейронами) мозку установилися чіткі зв'язки. Події, що запам'ятовуються в короткочасній пам'яті, швидко забуваються, у той час як події, що залишилися в довгочасній пам'яті, запам'ятовуються надовго і можуть бути відновлені через багато років. Дослідження лише тільки почали проясняти біохімічні й електричні основи людської пам'яті.