Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






В.1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном






Сучасні економічні відносини, розвиток нових форм власності, інтенсивність нарощування обсягів виробництва, курс України на вступ до Європейського Союзу - все це потребує принципово нового підходу до питань промислової безпеки й охорони праці в країні, а також змін в ідеології власника щодо відповідальності за життя і здоров’я найманих працівників.

Сучасний стан охорони праці в Україні можна охарактеризувати як такий, що викликає серйозне занепокоєння. Створення безпечних умов праці – це невід'ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова соціально орієнтованої державної політики, одна з найважливіших функцій діяльності органів державної влади всіх рівнів.

Аналіз стану промислової безпеки свідчить, що в Україні спостерігається тенденція до зниження рівня виробничого травматизму, аварій та аварійних ситуацій. Але, на жаль, травматизм залишається ще на досить високому рівні. Кількість травмованих і загиблих викликає стурбованість про майбутнє нашої країни та її дієздатної частини населення. В Україні, де немає війн, гинуть і травмуються люди. Економіка тільки починає набирати оберти, і із зростанням виробництва цілком можливим є відповідне збільшення випадків виробничих аварій та травматизму.

За останні роки на підприємствах України продовжує відслідковуватися тенденція до зниження рівня виробничого травматизму. За умов динамічного зростання обсягів виробництва в країні, зменшилася загальна кількість нещасних випадків. За 2003 рік на виробництві загинуло 1230 працівників, травмовано близько 25 тисяч працівників.

2005 рік приніс такі цифри: загинуло 1088 працівників, травмовано - 20817 чол.

Більше половини випадків загального (65%) і смертельного травматизму (53%) припадає на Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Запорізьку, Харківську, Львівську та Київську області.

Найвищий рівень травматизму зі смертельними наслідками в розрахунку на 1000 працюючих має місце у Луганській (0, 139), Донецькій (0, 132), Дніпропетровській (0, 096), Хмельницькій (0, 096) областях та у м. Севастополь (0, 138).

В 2006 році загинули на виробництві 1077 чоловік, отримали травми – майже 19 тисяч осіб. Підвищився рівень смертельного травматизму у вугільній промисловості, в будівництві, в газовій промисловості, в енергетиці, в житлово-комунальному господарстві.

В Україні щомісяця травмується на виробництві близько 2000 чоловік, з них біля 100 – одержує смертельні травми. Зараз Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань опікується понад 300 тис. потерпілих на виробництві.

Так обстоять справи в виробничій сфері.

Однак рівні побутового та невиробничого травматизму також викликають самі серйозні занепокоєння. Останнім часом показники травматизму і загибелі людей в Україні загрозливо зростають та в декілька разів перевищують аналогічні показники у розвинених країнах світу. Різні отруєння, дорожньо-транспортні пригоди, випадкові та навмисні пошкодження, пожежі, нещасні випадки на воді, аварії і травмування на виробництві та в побуті в 2005 році забрали життя понад 68 тисяч людей (в м. Києві – 2544 осіб), а травмовано у 20 разів більше, що майже удвічі перевищує зазначені показники 1986 року.

В Україні, з розрахунку на 100 тис. населення, у побуті травмується і гине у багато разів більше людей, ніж в інших європейських державах, у 70 разів більше, ніж на виробництві.

За останні п’ять років Україна втратила 350 тис. чоловік.

В таких умовах проблема зниження виробничого і побутового травматизму віднесена до категорії особливої державної і суспільної значимості, а її розв'язання - до пріоритетних завдань національної безпеки.

Проблема охорони праці є загальносвітовою, над її вирішенням наполегливо працюють всі члени міжнародної спільноти.

За даними МОП, в світі щороку реєструється 270 млн. випадків виробничого травматизму та 160 млн. випадків професійних захворювань. У зв’язку з виробничою діяльністю помирає щороку 2 млн. осіб.

Щорічно, за оцінками Міжнародного бюро праці, нещасні випадки на виробництві і професійні захворювання забирають життя приблизно 2млн. працівників и обходяться глобальній економіці в 1, 25 трильйони доларів США. Загальносвітові втрати від професійних захворювань і травм зберігаються на неприпустимо високому рівні.

За інформацією Європейського Союзу, витрати, пов'язані з нещасними випадками на виробництві та професійними захворюваннями, загрожують конкурентноздатності компаній. Компенсації та допомоги, що виплачуються в цьому зв'язку тільки в рамках ЄС, оцінюються в 26 млн. євро в рік. У цю суму не входять непрямі витрати, що виникають через втрати часу, збільшення адміністративних витрат, пошкодження устаткування і т.д., що повинно оцінюватися значно більшою сумою.

Це тільки економічні втрати. Але існують ще й людські аспекти: щорічно з, приблизно, 120 млн. працівників у ЄС, 10 млн. страждають у результаті нещасних випадків або професійних захворювань, і 8000 - умирають.

За останні десятиріччя умови праці, особливо виробнича гігієна и виробнича безпека, істотно покращилися в багатьох країнах, однак в цілому світова ситуація в сфері охорони праці все ще залишається важкою.

Глибокий вплив на трудове життя, на умови праці має глобалізація. Появлення нових технологій, розширення торгівлі и зміни фінансово-економічних режимів прискорило темпи глобалізації - підкреслював Гаррі Холкері, Президент 55-й Генеральної Асамблеї ООН в статті «Глобалізація і її вплив на охорону праці». Дійсно, вона зробила світові ринки більш відкритими, однак її благотворна роль в занадто переоцінюється. Істинні результати глобалізації мають двоїстий характер: деякі держави змогли добитися переваг в ринковій економіці, інші стали ще більш маргінальними, дезінтегрованими і знедоленими. Яні ринкові механізми, ані економічне зростання на глобальному рівні не можуть гарантувати соціальну справедливість, зайнятість і розвиток для всіх. В той час як індустріально розвинені країни удосконалюють управління системами соціального забезпечення при високих рівнях зайнятості населення, в країнах з перехідною економікою проблеми соціальної підтримки загострилися настільки, що набули критичного значення як в повсякденній боротьбі людей за виживання, так і в підтримці соціальної и політичної стабільності в суспільстві.

Тиск світової конкуренції, вимушує роботодавця розглядати профілактику травматизму и охорону праці працівників не як інтегральну компоненту управління якістю, а як додаткову перепону на шляху до збуту продукції.

В.2. Основні розділи дисципліни «Основи охорони праці»

Вивчення курсу «Основи охорони праці» обумовлено тим, що в умовах виробництва мають місце потенційно небезпечні та шкідливі виробничі чинники, вплив яких на організм людини може призвести до виробничих травм, професійних захворювань, отруєнь, та навіть до загибелі людей.

Необхідність забезпечення здорових і безпечних умов праці у всіх галузях діяльності, орієнтація на безперечний пріоритет людського життя і здоров’я зумовлюють необхідність підготовки в вищих навчальних закладах фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів з питань охорони праці. Тому невід’ємною частиною підготовки є дисципліна «Основи охорони праці».

Головна мета курсу – надати майбутнім фахівцям основи знань з охорони праці, реалізація яких у професійній діяльності дозволить покращити умови праці, підвищити її ефективність і продуктивність, попередити професійні захворювання, виробничий травматизм, аварійність.

Методологічною основою курсу «Основи охорони праці» є науковий аналіз умов праці, виробничих процесів та обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення і дослідження шкідливих і небезпечних виробничих чинників, виникнення можливих аварійних ситуацій, і на цій підставі розробка і реалізація заходів з попередження і усунення несприятливих виробничих чинників та створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Дисципліну «Основи охорони праці» складають такі основні розділи:

1. Організаційні і правові питання охорони праці.

2. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії.

3. Основи техніки безпеки.

4. Пожежна безпека.

Тільки спеціаліст, що на високому рівні володіє всім комплексом питань охорони праці, має моральне і фактичне право очолювати виробничі колективи, керувати людьми на виробництві, в офісі, в установі чи організації, видавати підлеглим та колегам виробничі завдання, організовувати виробничий процес.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.