Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження

1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

2. Скарга повертається, якщо:

1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;

2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;

3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

3. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її по­дала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

4. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скар­га подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскар­женню.

5. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

6. Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

7. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

1. Стаття 304 КПК регламентує різні процесуальні інститути: строк подання скар­ги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова у відкритті провадження. Оскільки ці положення мають споріднений характер і пов'язані між собою, можна вважати, що їх об'єднання в одній статті є виправданим.

Стаття, що коментується, також має на меті оптимізацію кримінального процесу в частині оскарження рішень слідчого чи прокурора, оскільки обмежує право оскар­ження певними часовими рамками, визначає підстави для повернення скарги та від­мови у відкритті по ній провадження.

Частиною 1 статті встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слід­чого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Зазначена норма передбачає вісім випадків такого оскарження. Таким чином цей строк не поширюється на вирішення скарг щодо інших рішень, дій чи бездіяльності слід­чого або прокурора (ч. 2 ст. 303 КПК), які розглядаються під час підготовчого про­вадження згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. Згідно з ч. 1 ст. 110 КПК про­цесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, а частина третя цієї статті визначає, що рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Тому це положення стосуєть­ся саме рішень зазначених службових осіб сторони обвинувачення, а їх дії чи безді­яльність мають бути оскарженні протягом десяти днів з моменту вчинення.

У даному разі законодавець пов'язує початок строку оскарження саме з днем отримання копії відповідної постанови, не згадуючи про спосіб її одержання. Однак із огляду на положення ст. 111 КПК, згідно з якими про прийняте процесуальне рі­шення слідчий чи прокурор має повідомити певного учасника кримінального прова­дження, уявляється, що він повинен отримати копію постанови після його повідо­млення про це як процесуальної дії. Відповідно до ч. 3 цієї статті повідомлення здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом.

У випадках, коли слідчий чи прокурор не повідомив про винесену постанову певного учасника процесу, останній може звернутися до них з відповідним клопотан­ням, а одержавши копію рішення, оскаржити його протягом десяти днів. Якщо слідчий, прокурор взагалі не надішлють винесеної постанови учаснику провадження, він може оскаржити це як бездіяльність.

2. У частині 2 ст. 304 обумовлюються підстави для повернення скарги:

1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;

2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;

3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Перелік осіб, які вправі оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора відповідно до предмета оскарження, міститься у ч. 1 ст. 303 цього Кодексу. Скарги з інших питань, які розглядаються під час підготовчого провадження, пода­ються відповідними учасниками такого провадження.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудо- вого розслідування, з урахуванням вимог статей32 і 33 цього Кодексу щодо територі­альної та інстанційної підсудності.

Частина 1 цієї статті встановлено строк - 10 днів. Згідно зі ст.115 КПК при об­численні строку днями не береться до уваги той день, від якого починається строк. Строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Якщо відпо­відну дію належить вчинити в суді, то строк закінчується у встановлений час закін­чення робочого дня в цих установах.

Поновлення процесуального строку за ст. 117 цього Кодексу здійснюється, якщо він пропущений із поважних причин.

3. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скар­га подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскар­женню.

Таким чином, на відміну від повернення скарги для відмови у відкритті прова­дження по ній існує тільки одна підстава - коли вона не підлягає оскарженню.

4. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, що можуть бути предметом оскарження, визначено у ч. 1 ст. 303 КПК. Однак у даному випадку існує певна неви­значеність щодо «інших» рішень, дій чи бездіяльності зазначених осіб, які розгляда­ються під час підготовчого провадження. Адже в цьому разі предмет оскарження, по суті, не обмежується. Можна припустити, що законодавець мав на увазі порядок, згідно з яким відмова у відкритті провадження стосується тільки скарг, які розгляда­ються.

5. Копії ухвал про повернення скарги та про відмову у відкритті провадження не­відкладно надсилаються особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

6. Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до гл. 31 цього Кодексу.

7. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом. Отже, при відмові у відкритті прова­дження повторне звернення до суду не передбачається.