Інституціоналізація політичної аналітики в Україні.

В Україні вже з середини 1990-х р. здійснено ряд заходів, спрямованих на створення відповідної інституціональної і теоретико-методологічної бази наукового процесу підготовки, прийняття та реалізації політичних рішень і програм. В 1992 році створені Національний інститут стратегічних досліджень і Інститут державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України, який у 1995 р. був перетворений в Українську Академію державного управління при Президентові України.

За підтримки Міжнародного фонду „Відродження" протягом 1999-2002 рр. успішно здійснювалась програма „Демократизація та реформування місцевого самоврядування і державного управління", одним із напрямків якої, була якраз розробка навчальних посібників, підручників, програм та методик тренінгів з аналізу державної політики, підтримка експертно - аналітичного супроводження процесів розробки, ухвалення та контролю за виконанням рішень органів муніципального та регіонального управління, перекладу та видання книг зарубіжних фахівців, присвячених цим проблемам. За цей час було підтримано близько 300 проектів, значна частина яких, присвячена розвитку аналізу державної політики та її окремих компонентів.

В жовтні 2004 року створено Головну службу політичного аналізу в структурі Секретаріату Президента України, в рамках підготовки до реалізації міжнародного інвестиційного проекту „Twinning” 6 жовтня 2006 року була проведена міжнародна науково-практична конференція «Діяльність груп аналізу політики в державних органах України».

Високими темпами формується також і спеціальна науково-теоретична база - кількість досліджень по даній проблематиці з року в рік зростає, а об'єм, опублікованих в Україні робіт закордонних і вітчизняних авторів із проблем аналізу суспільної и державної політики, перевищує аналогічний показник кожної із країн СНД і Центрально-Східної Європи. Мова йде насамперед про роботи таких відомих закордонних і вітчизняних вчених як А. Вілдавскі, В. Вільямс. Д. Веймер. А. Вайнінг, В. Дан, A. Дегтярьов, К. Симонов, С. Туронок, Л. Пал, В. Парсонс. Б. Хогвуд і Л. Ган, B. Абизов, А. Баронін. Т. Брус, О. Валенський, К. Ващенко, В. Горбатенко, В. Горбулін. О. Дем'янчук, І. Курас, Ю. Кальниш, О. Кілієвич, О. Кучеренко, В. Кремень, А. Коваленко, Л. Кочубей, Ю. Левенець, В. Ребкало, Ю. Сурмин. Н. Туленков, В. Токовенко, С. Телешун, В. Тертичка, Ю. Шайгородський.

Засади вітчизняної школи політичної аналітики заклали у 90-х роках роботи В. Абизова та B. Кременя, присвячених механізму прийняття політичних рішень, О. Кучеренко ^_ теоретико-методологічним засадам аналізу процесу формування та здійснення державної політики, Ю. Сурміна і М. Туленкова - методології соціологічних досліджень та аналізу ситуацій, Ю. Левенця ^_ теоретико-методологічним засадам української суспільно-політичної думки, О. Валевського і В. Тертички - методологічним засадам аналізу державної політики в Україні, І. Кураса та В. Горбатенка - теоретико-методологічним проблемам розвитку політичної науки та політичного прогнозування, C. Телешуна та І. Рейтеровича - впливу фінансово-політичних груп на прийняття стратегічних рішень у сфері політики та економіки, В. Горбуліна та А. Качинського - застосування методології SWOT-аналізу для оцінки стану внутрішнього і зовнішнього середовищ, М. Туленкова, Ю. Шайгородського - теоретико-методологічним аспектам політичного управління в транзитному суспільстві].

Паралельно з вказаними теоретичними науковими дослідженнями, набирає силу другий аспект цього процесу: впровадження їх результатів в політико-управлінську практику і фахову підготовку студентів-політологів і спеціалістів усіх рівнів в сфері державної політики та державного управління. В 2002 році видається один з перших вітчизняних посібників А. Коваленка..Політичний аналіз і прогнозування", де висвітлено авторське бачення сутності політичного аналізу і прогнозування як наукових політологічних дисциплін. Буквально через рік, в 2003 році для слухачів Національної академії державного управління при Президентові України видається підручник, написаний колективом авторів под загальною редакцією О. Валевського і В. Ребкала „Теорія і практика політичного аналізу".

Помітною подією став вихід в 2005 році курсу лекцій А. Бароніна „Аналіз і прогноз у політиці та бізнесі", присвячений розкриттю сучасних форм та методів створення інформаційної бази аналітичної роботи. При цьому в процесі дослідження теоретико-методологічних засад політичної аналітики, центром якої стає Національна академія Державного управління при Президентові України, важливу роль відіграла серія книг, випущена українськими дослідниками: курс лекцій С. Телешуна і А. Бароніна „Політична аналітика: прогнозування та політичні консультації", навчально-методичний посібник В. Ребкала і Ю. Кальниша «Практикум з політичної аналітики в державному управлінні» та навчальні посібникі, написані колективом авторів, під керівництвом професора С. Телешуна „Політична аналітика в системі публічного управління".

Все це в сукупності, дало потужний поштовх новому - третьому етапу осягнення вітчизняними науковцями теоретико-методологічних засад політичної аналітики вже на рівні дисертаційних досліджень: в 2007 році докторантом Національної академії управління при Президентові України Ю. Кальнишем успішно захищається перша в Україні дисертація на здобуття вченого ступеня доктора наук з державного управління: „Формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні України", а в 2009 році по вказаній проблематиці виходить перша дисертація на здобуття вченого ступеня доктора політичних наук - К. Ващенка, присвячена дослідженню теоретико-методологічного інструментарію і засобам забезпечення політичного аналізу і прогнозування в сучасній Україні.

Через два роки в контексті даного напрямку захищаються одразу дві дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата політичних наук. Це робота В. Теремка, присвячена дослідженню проблеми аналізу політики як чинника демократичної трансформації сучасного суспільства та робота І. Петренка про сутність експертно-аналітичного забезпечення державної політики

Але всі існуючі на сьогодні праці, по своїй цільовій направленості надмірно вузькі за постановкою питань та їх рішенню, і в кінцевому результаті не дають системного уявлення про сутність політичної аналітики як сучасного явища і поняття. В Україні за останні два десятиріччя по спеціальності 23.00.01 - теорія та історія політичної науки не було захищено жодної кандидатської чи докторської дисертації з проблем методології політичної аналітики саме у прямій постановці питання, не вийшло друком жодної монографії з методології політологічних досліджень як такої, не кажучи вже про профільні підручники, які б давали студентам-політологам системне уявлення про теорію та методологію політичного аналізу, і тим паче всієї системи політичної аналітики в цілому.

Не отримало належного теоретико-методологічного обгрунтування в науковій літературі й поняття «політична аналітика», окрім існуючої аморфності та структурної невизначеності цього поняття, в його зміст дослідники найчастіше вкладають без будь-яких пояснень зовсім різний смисл.