Поняття та способи фіксації слідів транспортних засобів.

Сліди транспортних засобів — це сліди, які відображають зовнішню будову частин транспортного засобу: сліди-відображення (сліди коліс на ґрунті); предмети, що виокремилися від транспортного засобу (частки фарного скла); речовини (плями мастила).
Колісний транспорт залишає сліди статичного походження — сліди кочення, а під час різкого гальмування утворюються сліди динамічного походження — сліди гальмування. Сліди автотранспорту залишаються у вигляді відбитків протектора. Вони можуть бути об'ємними (на снігу, глині, іншому ґрунті) та поверхневими (на асфальті).
За слідами транспортного засобу можна визначити: групову належність (тип, марку, модель); ототожнити транспортний засіб або його частину; встановити деякі обставини розслідуваної події (напрямок руху, довжину шляху гальмування, швидкість гальмування, механізм і характер пошкоджень та ін.). Вивчення слідів дозволяє визначити: колію (відстань між середніми лініями слідів колес, встановлених на одній осі), базу (відстань між передньою та задньою осями), кількість осей та колес, ширину бігової доріжки, довжину кола колес.
Способи фіксації слідів транспортних, засобів: 1) опис у протоколі; 2) фотографування; 3) виготовлення схем, замальовок; 4) копіювання; 5) виготовлення зліпків.
У протоколі слідчого огляду необхідно зазначати: місцезнаходження слідів і час їх виявлення; вид і стан ґрунту або покриття дороги, де виявлено сліди; вид слідів (об'ємні, поверхневі); кількість слідів, їх розташування між собою; ширину кожного сліду; глибину об'ємних слідів щодо поверхні дороги; розмір колії; форму малюнка протектора шин, їх розміри, індивідуальні особливості; довжину сліду одного оберту колеса; довжину шляху гальмування; ознаки напрямку руху; ознаки шляху гальмування і ступінь його відображення.
Поверхневі сліди протектора можуть бути скопійовані на фотопапір або прошкурену листову гуму. В разі виявлення слідів на картоні, фанері, папері, одязі потерпілого їх вилучають у натурі.
З об'ємних слідів транспортних засобів виготовляють гіпсові зліпки (зліпки повинні бути завдовжки 600-700 мм). Для фіксації окремих деталей використовують полімерні матеріали.

27. Поняття судової балістики та її значення
Судова балістика — це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпасів, закономірності виникнення слідів їх застосування, розробляє засоби і методи збирання і дослідження таких слідів для встановлення певних обставин розслідуваних злочинів, а також рекомендації щодо запобігання злочинам, пов'язаним із вогнепальною зброєю. У військово-технічній галузі — це вчення про закони польоту снарядів, випущених із вогнепальної зброї. У судовій же балістиці досліджуються вогнепальна зброя і наслідки застосування її зі злочинною метою. Дослідження зброї дає можливість висунути обґрунтовані версії, виявити істотні обставини у справі, встановити винну особу.
Судова балістика пов'язана з іншими галузями знань. Найбільш близький зв'язок судової балістики з судовою медициною та судовою хімією, методи яких використовуються при дослідженні зброї та слідів пострілу. Судова балістика пов'язана також з іншими галузями криміналістичної техніки — трасологією, судовою фотографією тощо.
Речовими доказами при використанні вогнепальної зброї можуть бути зброя та її частини, патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пробоїни, пижі, незгорілі порошинки, пристрої, прилади і матеріали, що застосовувалися при кустарному виготовленні зброї та боєприпасів.
Завдання судової балістики:
1) визначення властивостей вогнепальної зброї та боєприпасів (наприклад, чи є вилучений у затриманого предмет вогнепальною зброєю; чи придатна зброя до стрільби; чи можливий мимовільний постріл із зазначеної зброї та ін.);
2) визначення групової належності зброї та боєприпасів або їх частин (наприклад, до якого виду чи зразку належать патрон, куля, гільза; зі зброї якої моделі (системи) відстрілено дану кулю, гільзу тощо);
3) ідентифікація зброї та боєприпасів (наприклад, чи з даної зброї відстрілена куля, гільза; з одного чи різних екземплярів зброї відстрілені дві кулі або гільзи, виявлені в різних місцях; чи були куля і гільза до пострілу частинами одного патрона та ін.);
4) встановлення окремих обставин застосування вогнепальної зброї (наприклад, відстань, з якої стріляли; напрямок пострілу; взаємне розташування зброї та перешкоди; кількість пострілів та ін.).
Об'єктами судово-балістичного дослідження є:
1) ручна вогнепальна зброя;
2) окремі частини зброї;
3) боєприпаси;
4) сліди пострілу (сліди застосування зброї);
5) засоби та інструменти, що застосовувалися для спорядження патронів або виготовлення снарядів.

28. Криміналістична класифікація вогнепальної зброї та види боєприпасів.
Ручна вогнепальна зброя може бути класифікована за різними під підставами. За своїм призначенням зброя поділяється на бойову, мисливську та спортивну.
Бойову зброю (вогнепальну і холодну) призначено для вирішення бойових завдань. Бойова вогнепальна зброя буває: короткоствольна — довжина ствола 50-200 мм (пістолети і револьвери); середньо-ствольна — довжина ствола 200-300 мм (пістолети-кулемети, автомати, карабіни); довгоствольна — довжина ствола 450-850 мм (гвинтівки, ручні кулемети).
Мисливську зброю призначено для мисливських цілей (рушниці різних систем, мисливські карабіни та ін.).
Спортивну зброю призначено для занять спортом (спортивні пістолети, малокаліберні гвинтівки та ін.).
За будовою каналу ствола зброя може бути нарізною, гладкоствольною чи комбінованою. У більшості моделей вітчизняної нарізної зброї чотири нарізи. Наріз слугує для надання кулі обертального руху. З метою поліпшення бойових властивостей дульна частина ствола в деяких видах зброї має звуження («чок»), а іноді ще й нарізи («парадокс»).
Вогнепальну зброю розрізняють за внутрішнім діаметром ствола - калібром. У нарізній зброї калібр вимірюється у міліметрах і відображає відстань між протилежними полями нарізів. Найчастіше бойова зброя має такі калібри: 6, 35; 7, 62; 7, 65; 8; 9; 11, 45 мм, спортивна -5, 6 мм. У США та Великій Британії калібр визначається в дюймах і лініях (1 дюйм — 25, 4 мм, 1 лінія — 2, 54 мм).
Калібр гладкоствольної зброї визначається кількістю круглих куль, які можуть бути виготовлені з англійського фунта свинцю (453, 592 г). Мисливські рушниці мають калібри 12 (відповідає діаметру 18, 2 мм), 16 (16, 80 мм), 20 (15, 70 мм). Калібр зброї наносять на ділянці казенної частини ствола і дінце гільзи.
Залежно від будови ударно-спускового механізму розрізняють:
1) неавтоматичну зброю (наприклад, револьвери систем Наган, Сміт-Вессон, Бульдог, гвинтівка зразка 1891 р. та ін.);
2) автоматичну самозарядну (наприклад, пістолети ТТ, Макарова, Парабеллум та ін.);
3) автоматичну самострільну (наприклад, пістолет-кулемет «Скорпіон»), автомати ППС, АКМ, АКМС, АК-74 та ін.).
За способом виготовлення зброя може бути заводською, кустарною, саморобною. Вогнепальна зброя, що використовується зі злочинною метою, за способом виготовлення поділяється на перероблену заводську та атипову. Перероблена зброя виготовляється злочинцями зі стандартної зброї шляхом внесення конструктивних змін — укорочування ствола, відсторонення приклада (наприклад, обрізи бойових і спортивних гвинтівок, мисливських рушниць). Атипова зброя може бути сконструйована як таємна зброя (зброя таємної дії) — стріляючі авторучки, парасольки, трості, стволи, зброя, вмонтована в підбор черевика, та ін.
Залежно від функціонального призначення розрізняють зброю просту, яка виконує функції одного виду зброї, та комбіновану — виконує функції двох і більше різних видів зброї.
Серед мисливської зброї є одноствольна і багатоствольна (дво-, три-, чотириствольні рушниці); зброя з горизонтальним та вертикальним розміщенням стволів.
Боєприпаси. Патрон — це сполучення необхідних для пострілу компонентів (порох, куля або дріб) в оболонці. Патрони поділяються на унітарні та окремого запалювання. Стрільба з сучасної зброї здійснюється унітарним патроном, який складається з гільзи зі зарядом пороху, кулею або дробом і капсулем, а мисливський патрон має пиж і прокладки. Унітарний патрон характерний для вогнепальної казнозарядної зброї. За принципом устрою капсуля унітарні патрони поділяють на патрони лефорше, голчасті, бічного вогню і центрального бою.
Гільза — це тонкостінна склянкоподібна ємкість для порохового заряду, капсуля, кулі або снаряда, у дробовому патроні — дробу і пижів. Складається з денця, корпусу і дульця, в якому закріплюється куля. У гільзі дробового патрона дульце відсутнє. Гільза виготовляється з металу або картону (рідше з пластмаси).
Стрільба з нарізної зброї провадиться кулями, з гладкоствольної — дробом, спеціальними кулями, картеччю. Куля — це металеве (найчастіше свинцеве) тіло, різне за формою, для стрільби з вогнепальної зброї. Кулі в нарізній зброї бувають оболонкові, напівобо-лонкові та безоболонкові. У бойовій зброї використовуються кулі спеціального призначення: важкі, бронебійні, трасуючі, запалювальні, розривні та ін. Розрізняють також кулю зі зміщеним центром ваги — куля, осереддя якої розташоване таким чином, що в момент удару об перешкоду вона змінює траєкторію польоту.
Кулі до гладкоствольних мисливських рушниць за формою можуть бути: круглі (кулясті), стрілочні,