А. Козацькому роду нема переводу.

Нізащо б не впізнали сьогодні запорожці серед димогарних труб заводів і фабрик та териконів, що нагадують віддалік єгипетські піраміди, свою Луганщину і землі, які вони

обживали 300 з гаком років тому вздовж берегів Сіверського Дінця, Лугані, Айдару, Деркула, Кам'янки. Саме вони заснували багатотисячний зимівник Кам'яний Брід - звідки й пішов у ріст Луганськ. Можна назвати й інші козацькі поселення: Рубіж (нині Рубіжне), Сватова Лучка (Сватове), Новий Псков (Новопсков), Білолуцьк, Щастя, Макарів Яр. Прямих нащадків запорозьких козаків на Луганщині тисячі, їх легко впізнати, наприклад, за прізвищами, про які дізнаємося в обласному адресному бюро. Між нас живуть: Нейздіймишапка і Покиньборода, Непийпиво і Святодух, Небийпідколіно і Молибога, Сороксобак... Донедавна був і носій такого чудернацького прізвища, що одразу й не вимовиш (прямо хоч до книги Гіннесса подавай) -Нашвидкоручтягнирядно!

B. Острог. Це місто древнє, одне із перших міст Південно-
Західної Руси-України. Вперше в історичних джерелах він
згадується під 1100 роком в Іпатіївському літописі. Основне
визначне місце Острога - княжий замок, зразок давньоруського
оборонного зодчества. Ансамбль замку зберіг основні будівлі.
Зараз у залах цієї унікальної архітектурної пам'ятки краєзнавчий
музей. У 30-ті роки заблищали позолотою всі п'ять бань величної
Богоявленської церкви. Оновлене і перше опорядження споруди.
У затишному сквері стоїть стела у вигляді розгорнутої книги, яка
встановлена 1978 року, до 400-річчя з часу заснування
Острозької слов'яно-греко-латинської академії і друкарні. Тут наш
першодрукар Іван Федоров випустив п'ять видань книг, у тому
числі унікальну «Острозьку Біблію», яка вийшла в світ 12 серпня
1581 року і стала великою подією у вітчизняній культурі. За
художнім оформленням Острозьку Біблію відносять до
книжкового мистецтва епохи Відродження.

C. Літопис Григорія Граб'янки. «Велика війна Богдана
Хмельницького» видано в Українському науковому інституті
Гарвадського університету. Це одна з найвідоміших козацьких
хронік, свідчення розвитку української свідомості та культури в
минулому. Твір, написаний 1710 року, вперше опубліковано в
Петербурзі наприкінці XVIII століття. Нинішнє видання містить
вступ англійською та українською мовами, фотоілюстрації й
велику бібліографію.

D. Поліглоти. Німець Шютце, що помер перед другою
світовою війною, говорив аж... 270 мовами. 230 мов знав
даньський учений минулого століття РасмусХрістіян Раск, 140-
професор Львівського університету Анджей Гавронський, близько

100 - академік М. Марр, 80 - видатний археолог Генріх Шліман, понад 60 - український науковець і письменник Агатангел Кримський.

Знання іноземних мов здавна вважалося за невід'ємну ознаку духовної культури. Київський князь Володимир Мономах писав у своєму «Поученні»: «Що знаєте доброго, того не забувайте, а чого не знаєте, того навчайтесь - як батько мій, перебуваючи вдома, знав п'ять мов, від того бо честь в інших країнах». Кількома іноземними мовами володіли видатний полководець і державний діяч України Богдан Хмельницький і гетьман Іван Виговський.

Чимало поліґлотів (від грецького «полі» - багато, глотта» - мова) є і в наш час. У Римському університеті працює професор Карло Тальїавіні, який досконало володіє 35 мовами, викладає 25-ма, а всього знає їх понад 120. «Батько» кібернетики Норберт Вінер вивчив 13 мов, професор Тартуського університету Пауль Арісте та викладач Московського Андрій Залізняк, родом з Чернігівщини, знають десь по 40 мов. До двох десятків знав їх український письменник-перекладач Микола Лукаш. Він автор чудових перекладів «Фауста» Ґете, «Декамерона» Боккаччо, «Дон Кіхота» Сервантеса та інших шедеврів світової літератури. Поліглоти визнають, що процес вивчення іноземних мов дуже складний, і в кожного з них свої власні методи.