Проблеми та перспективи розвитку банківської системи в Україні

Розглянувши та проаналізувавши стан банківської системи за останній рік, однозначно можна відзначати наявність глибокої кризи та майже відсутність довіри населення до банків.

Так, 2014 рік був досить складним та наповнений випробуваннями для української банківської системи: стрімка девальвація гривні – майже 100%, втрата третини депозитів банківською системою, ліквідація 33 банків [47].

Зважаючи на все вище сказане, можна сформувати наступні проблеми, які виникли в даний період перед банками:

1. Відтік депозитів населення.

Основною проблемою, яка постала перед українськими банками в 2014 році – відтік вкладів населення, який за всю історію незалежності України став найбільшим.

Власне, за даними НБУ, що за підсумками минулого року жодний з 35 найбільших банків не зміг уникнути відтоку валютних депозитів фізичних осіб.

Обсяг валютних вкладів фізичних осіб у всій банківській системі за 2014 рік зменшився майже на 40, 3 %, а гривневих – на 23 %.

Серед банків, котрі входять до І групи найбільші збитки у відсотковому вимірі (частка від портфелю) – у ПАТ «ВТБ Банку», АТ «Сбербанку Росії», АТ «Укрсиббанк», АТ «Дельта Банк» [48].

Таке масове вилучення депозитів спричинене насамперед зниженням реальних доходів населення за паралельного підняття рівня інфляції, а також через недовіру до банківської системи.

Безперечно такого масового відтоку депозитів вистачить для того, щоб банки ще довго боролися з наслідками.

2. Втрати через військові дії на сході України.

Анексія Криму, військові дії на сході України більшою мірою вплинули на панічний настрій населення, ніж погіршили девальвацію гривні і внесли свій внесок у відтік депозитів. Проте найбільш негативно це відбилося на тому, що банки втратили свої активи в Криму та в зоні АТО: мережі відділень з усією технікою і сховищами, каси, банкомати – все це на території півострова відібрали, а на сході – розграбували.

Так, збитки найбільших українських банків через конфлікт на Донбасі склали близько 60 мільярдів гривень, про що заявив міністр фінансів Олександр Шлапак [45].

3. Зростання прострочень по кредитах.

За даними НБУ, частка проблемної заборгованості на 01.01.2015 року складає 13, 5 %. Реальний же обсяг прострочень невідомий, в пресі зустрічаються припущення, що він може доходити до третини всіх позик. Однією з найбільш серйозних проблем є погіршення платіжної дисципліни клієнтів, зниження якості кредитного портфеля.

Крім недоотримання доходів, у зв'язку з погіршенням якості кредитів, банки вимушені створювати резерви під проблемні позики. Не менш серйозна проблема пов'язана і з валютними кредитами: банки повинні забезпечувати додатковими резервами суму валютних кредитів у гривневому еквіваленті, котра зросла.

4. Інсайдерські кредити.

Зазначені вище проблеми різною мірою впливали на банки. І багато з них вистояли б набагато впевненіше, якби криза не висвітлила ще одну проблему української банківської системи. За словами експертів, по-справжньому помітний удар відчувають установи, в яких чимала доля інсайдерських кредитів – виданих акціонерам або пов'язаним з ними особам.

Прийнято, що якщо частка інсайдерських кредитів перевищує 30 %, то банк украй уразливий під час кризи. У деяких же українських банках, за словами експертів, цей показник суттєво більший. Існує навіть випадок, коли він досягав 93%.

5. Викриття всіх порушеннь в роботі банків.

Крім банків з інсайдерськими кредитами, з проблемами зіткнулися і установи з іншими порушеннями в роботі. Приміром, почали відчувати проблеми «кишенькові банки», за допомогою яких «відмивали» готівку.

За словами незалежного експерта з досвідом роботи в тимчасовій адміністрації Анатоля Дробязко, дані банки працювали на схемах: через них йшов фінансовий потік, вони його обслуговували, брали з нього кошти, яких вистачало на утримання персоналу тощо. І щойно цей потік закінчується, протягом одного чи двох місяців, настає криза.

Так, наприклад за останні три місяці через «відмивання» грошей було направлено на ліквідацію п’ять банків (ПАТ «Грін Банк, ПАТ «Меліор Банк», ПАТ «ІнтерКредитБанк», ПАТ «КБ «Аксіома», ПАТ «Прайм-Банк»), і виявлення подібних банків податківцями триває.

Отож, за словами голови Наглядової ради ПАТ «Universal Bank», на даний час відбувається природний процес відмирання установ, які називалися банками, але насправді ними ніколи не були. І цей процес триватиме, і Нацбанк це прискорює, тому що це необхідно [43].

6. Низький рiвень капiталізації комерційних банкiв.

За даним пoказником українські банки значно відстають від іноземних.

Причина цього полягає в тому, що значна частина банків створювалася для вирішення проблем фінансово промислових груп. Ціллю ж інших банків є надання торгівельно-посередницьких послуг та валютнообмінних операцій із швидким обігом коштів.

Аналізуючи проблеми, котрі постали перед банківською системою України, стає зрозуміло, що не можливо їх вирішити одночасно. Саме тому слід розпочати комплексну, системну та послідовну роботу, залучаючи при цьому високо кваліфікованих фахівців та експертів, діяльність яких буде спрямована на:

1. Ліквідацію «псевдобанків», які або фактично обслуговують тіньову економіку країни, або відкрито надають кредити колу осіб, котрі пов’язані з акціонерами.

2. Проведення оцінки якості активів банків з метою визначення потреби в додатковій капіталізації банківських установ

3. Посилення відповідальності, в тому числі шляхом встановлення кримінальної відповідальності, керівників банків, власників істотної участі та інших пов’язаних осіб за діяльність, що призводить до неплатоспроможності банків [46].

4. Визначення режиму курсоутворення. За словами голови Національного банку України Валерії Гонтарєвої, Україна вже зробила перехід на режим вільного плавання, проте це не відповідає реальності. І взагалі режим вільного плавання потребує наявність наступних факторів: збалансованість платіжного балансу, розвинутий внутрішній фінансовий ринок, потужне виробництво та оптимальна структура економіки. Зважаючи на досвід світових країн (Чилі, Аргентина, Індонезія, Бразилія), коли відсутні вищезазначені умови, режим вільного плаваючого обмінного курсу спричинить девальвацію та різкі «стрибки» курсу національної грошової одиниці.

Зважаючи на ситуацію, яка зараз в Україні, найліпшим є посилення гнучкості обмінного курсу гривні в межах режиму керованого плавання. У валютній політиці регулятора слід задекларувати границі коливань валютного курсу, чіткі правила їх зміни та правила проведення валютних інтервенцій. Вище зазначені дії зможуть дати суб’єктам ринку певну прогнозованість курсу гривні, а найголовніше – передбачуваність політики центрального банку [48].

5. Максимально швидке повернення коштів, знятих населенням з депозитних рахунків.

Звичні дії, коли відсутня довіра споживачів до банку, є малоефективними. Рішенням може бути емісія інвестиційних сертифікатів під важливі національні інвестиційні проекти, втілення котрих зможе дати гарантований дохід. Прикладом цього може слугувати будівництво енергоблоку АЕС, заміна ТЕЦ із низьким коефіцієнтом корисної дії на сучасні станції, видобуток сланцевих вуглеводнів, будівництво терміналу скрапленого природного газу та ін. На спеціальні банки-агенти покладалося б обслуговування обігу даних сертифікатів. Забезпечивши прозорість даного процесу, можна значною мірою максимізувати ефект: ретельний відбір проектів, проектної та тендерної документації, суворий контроль доходів та витрат, при цьому забезпечити максимально можливий доступ ЗМІ. Керівником проекту доцільно обрати компетентну людину, якій довіряють.

Отже, 2014 рік виявився досить складним для банківської системи, проте швидка та вдала реалізація вище зазначених заходів покращить її функціонування і сприятиме вирішенню проблемам, котрі виникли. Проте за оцінками експертів, 2015 році спостерігатимуться ті ж негативні тенденції, що й в минулому році, бо для того, щоб стабілізувати фінансову систему в цілому потрібно здійснити вкладень в капітал на рівні 170 млрд. грн. з подальшим виведенням з банківської системи «проблемних» банків.