Психологічні аспекти відносин адвоката (захисника) і прокурора в суді

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Захист - це функція, протилежна функції кримінального переслідування, що у кримінальному процесі виступає в двох формах: підозра у вчиненні злочину й обвинувачення.

Участь захисника в кримінальному судочинстві - необхідна умова реалізації принципу змагання, що за своїм змістом має психологічний характер. Принцип змагання означає надання обом сторонам (обвинуваченню і захисту) можливості найбільш повно обґрунтувати свої позиції, надати всі необхідні докази і запобігти можливості зловживання своїми правами якоюсь однією стороною.

Протиставлення доказів обвинувачення і захисту при виробництві по кримінальній справі дозволяє уникнути обвинувального ухилу, сприяє справедливому вирішенню справи.

Сказане підкреслює різноманітні процесуальні функції прокурора і захисника. Проте, незважаючи на протилежні позиції, між ними можливі й обов'язкові нормальні ділові взаємовідносини. Основу цих взаємовідносин складає загальна для прокурора і захисника мета діяльності - надавати допомогу у здійсненні правосуддя, у встановленні істини в справі. Взаємовідносини, що складаються між адвокатом - захисником і прокурором - державним обвинувачем, повинні будуватися на дотриманні кожним із них наданих прав і обов'язків, на розумінні завдань суду.

Форми спілкування між прокурором і захисником у суді:

контакт ситуаційно-діловий, що здійснюється для вирішення конкретного завдання судового розгляду;

контакт статусно-рольовий, який підкреслює соціальну роль осіб, що спілкуються. Це не спілкування двох друзів, які розмовляють у комфортній обстановці, а взаємодія людей, які займають різні протилежні позиції по тій самій справі;

контакт пізнавально-оціночний. У судовому розгляді і прокурор і захисник подають суду свої докази, розкривають причини вчинення злочину, дають психологічну характеристику підсудному і т.п. Висловлення одного з них сприймаються іншим, оцінюються і, виходячи з цього, будується відповідне висловлення;

контакт міжособистісний - спілкуються особистості, які певним чином ставляться один до одного, відчувають симпатії або антипатії, намагаються вплинути один на одного і т. д.

Таким чином, спілкування між прокурором - державним обвинувачем і адвокатом - захисником у суді носить складний, багатосторонній характер і є психологічно насиченим актом. Щоб спілкування між ними було по-справжньому діловим, розумним і сприяло виконанню завдань правосуддя, корисно притримуватися окремих психологічних правил.

Першим правилом у відношеннях прокурора і захисника в суді повинна бути постійна підтримка внутрішньої установки на встановлення істини і реалізації принципу соціальної справедливості. Для прокурора (так само як і для захисника) не може бути «бажаних» висловлень визначеного змісту, що задовольняють його тільки тому, що вони збігаються з його припущеннями і версією. «Бажаним» у спілкуванні між державним обвинувачем і захисником у ході судового розгляду повинно бути тільки одне: кожен з них виявляє чесне відношення до доказів і виключає недобросовісність у відстоюванні своєї позиції. Тому і реакція, скажімо, прокурора на слова захисника, його думка і погляд повинні бути діловими. У ході судових суперечок потрібно розбиратися з проблемою, її причинами, а не переходити «на особистості», відкрито висловлюючи неповагу, а часом і зневагу до учасників судового розгляду.

0дне з правил спілкування між зазначеними особами - відмова від демонстрації своєї переваги. Не можна виявляти упередженість по відношенню, наприклад, до молодого прокурора, якщо об'єктивно він ше не має достатнього досвіду, а захисник і за віком старший від нього, і набагато перевершує державного обвинувача в стажі роботи. Демонстрація переваги одним із них завжди помічається суддями, громадянами, які знаходяться в залі засідань і, як правило, сприймається ними негативно.

Правило завбачливості в спілкуванні між прокурором і захисником у суді потребує враховувати наслідки сказаних ними слів і поведінки. Мається на увазі неприпустимість відповідей на заперечення, зауваження, репліки одного з них у грубій, недоброзичливій формі. Мається на увазі і характер постановки питань один до одного, до підсудного і свідків. Некоректною є позиція прокурора, коли він виражає своє зневажливе ставлення до сказаного захисником, виявляє бажання підкреслити свою владу, захистити честь мундира, гублячи при цьому свою гідність в очах суду й інших учасників судового розгляду.

Дане правило можна висловити словами «не нашкодь!», тобто не нашкодь своїми висловленнями і поведінкою діловим відносинам, підтримуй гарну психологічну атмосферу судового розгляду навіть тоді, коли У далеко не все йде по заздалегідь продуманому плану. Тому в ході спілкування прокурора і захисника кожний із них повинен думати не тільки про те, що сказати один одному, але і як сказати. Недоброзичливий, іноді навіть ворожий тон можуть серйозно нашкодити спілкуванню і зіпсувати відносини між людьми.

Правило уваги до співрозмовника і до того, що він говорить. У процесі діалогу прокурора і захисника кожному з них варто чітко виражати -позою, мімікою, поглядом і т.п. показувати готовність сприйняти висловлення, об'єктивно в них розібратися. Неприпустимо під час формування питання захиснику, щоб останній у цей час дивився на годинник, демонстрував усмішку або усмішку залу і показував, що опонент йому набрид. Завдання учасників судового розгляду - слухати, вивчати, розуміти, оцінювати.

Правило стримування емоцій безпосередньо впливає на відносини між; прокурором і захисником у суді. Зайва емоційність і нестриманість може розпалити атмосферу у відносинах не тільки між зазначеними особами, але й у залі судового засідання в цілому. Емоційна нестійкість може переростати в образи, крики, що знижує дієвість доказів сторін і ускладнює вирішення виниклого спірного питання по кримінальній справі.

Правило активного слухання також: обумовлює відносини між: захисником і прокурором. Невміння слухати іншого - дуже часте явище, що різко знижує ефективність ділового спілкування. Слухаючи опонента, необхідно прагнути до розуміння того, що він хоче або не хоче сказати. Активне слухання реалізується за допомогою відповідного нахилу до того, хто говорить, реагування мімікою, жестами, поглядом на зміст його промови, резюмування короткими фразами типу: «Я вас зрозумів так... Правильно?», «Виходить, ви підтверджуєте... Вірно?»іт.д. Слухати мовчки, не перебиваючи опонента - це і визначена тактика, і прояв увічливості, психолого-педагогічного такту (більш докладно про засоби вираження юристом психолого-педагогічного такту в ході спілкування див. у додатку 8).

Правило вивчення опонента й врахування у взаємовідносинах його індивідуально-психологічних особливостей. Дане правило дає можливість прокурору і захиснику більш гнучко вести діалог, брати участь у судових суперечках. Спостереження за поведінкою і промовою, наприклад, прокурора дозволяє захиснику хоч приблизно оцінити його темперамент і окремі риси характеру, що корисно використовувати по ходу спілкування. Якщо помічені психологічні особливості людини не відповідають наміченому сценарію спілкування з ним і поставленим цілям, варто внести відповідні корективи в процес взаємодії. Успіх у вивченні іншої людини залежить від його особистої підготовленості до психологічного спостереження.

Винятково важливим, на наш погляд, правилом взаємовідносин прокурора - державного обвинувача й адвоката - захисника є підпорядкування спілкування між: ними вирішенню завдань правового виховання. Кримінальне судочинство поряд із зміцненням законності і правопорядку, попередженням і викорінюванням злочинів, охороною інтересів суспільства і прав їхніх громадян, повинно сприяти вихованню громадян у дусі неухильного дотримання Конституції України, законів, норм і правил людської поведінки. Елементи виховання інших людей у діях, поведінці і словах прокурора і захисника виявляються з моменту їхньої появи в залі до закінчення засідання суду. Енергію, що виховує, несе не тільки зміст питань, висловлень, судових промов цих осіб, але і їхні взаємовідносини, що помітні всім присутнім. Гармонічна побудова взаємовідносин між державним обвинувачем і захисником, які щонайкраще відповідають вимогам культури, поваги, психолого-педагогічного такту - серйозна й суттєва передумова підвищення виховного впливу судового розгляду на всіх його учасників.

Мають місце також порушення судом норми кримінально-процесуального кодексу про рівність прав учасників судового розгляду по наданню і дослідженню доказів, заяві клопотань. І в подібних ситуаціях адвокат - захисник повинен діяти наполегливо і послідовно, але в рамках наданих йому правом.

Отже, взаємовідносини між прокурором - державним обвинувачем і адвокатом - захисником у суді при розгляді кримінальної справи будуються на строгому розумінні ними покладених на них завдань, наданих кожному з них прав і на дотриманні норм службової етики і психолого-педагогічної тактовності.

4. Судова етика в діяльності прокурора й адвоката (захисника)

Етика - це наука, об'єктом вивчення якої є мораль, моральність, як форма суспільної свідомості, як одна з найважливіших сторін життєдіяльності людини. Етика забезпечує моральний характер тих взаємовідносин між людьми, що випливають насамперед із їхньої професійної діяльності.

Юрист поряд із професійними знаннями, навичками й уміннями повинен мати морально-вольові якості, практикувати у своїй діяльності певні принципи і правила поведінки. Етика змушує юриста аналізувати свої вчинки, брати на себе відповідальність за них, оцінювати власні дії.

Якісна характеристика етичного розвитку особистості юриста виявляється в її моральній культурі.

Ø культура моральної свідомості, що виражається в знанні моральних вимог суспільства, у спроможності людини свідомо обгрунтовувати цілі і засоби діяльності;

Ø культура моральних почуттів, що припускає багатство емоційної сфери особистості, здатність до співчуття, співпереживання;

Ø культура поведінки, що характеризує здатність особистості до вибору форм і засобів поведінки в різноманітних ситуаціях.

Від юридичних працівників етика передбачає непідкупність, вірность духу і букві закону, дотримання рівності всіх перед законом. Одним із гуманних принципів права є «презумпція невинності» - вимога вважати обвинувачуваного невинним доти, поки провина його не доведена судом.

Судова етика як наука про моральні принципи судочинства покликана сприяти моральному вихованню суспільства і посадових осіб, що здійснюють правосуддя. Не викликає сумніву твердження про те, що моральні принципи, що визначають відносини учасників судочинства, є суттєвою гарантією суб'єктивних прав особистості. Це пояснюється тим, що судочинство стосується честі і гідності людини.

Не випадково в працях прогресивних юристів минулого велика увага приділена моральній позиції прокурора й адвоката.

Судовий процес, що проходить в умовах гласності, вимагає від прокурора - державного обвинувача стриманості, коректного і ввічливого відношення до кожного, хто постає перед судом і дає покази. Він не повинен перетворювати судові суперечки в цькування підсудного, збуджувати в нього неприязні почуття, перебільшувати важливість доказів. Виконуючи свій обов'язок перед суспільством, прокурор повинен дотримуватися суворої моральної дисципліни, виявляти однакову турботу про інтереси суспільства і людську гідность.

Уміння прокурора вести себе на судовому процесі, його загальна і професійна культура визначають виховний вплив суду. Обов'язок честі і гідності прокурора - усією своєю поведінкою виявляти повагу до суду як до органу правосуддя і до всіх учасників судового розгляду.

Така ж вимога, безумовно, пред'являється і до адвоката -захисника. Адвокат насамперед є служителем правосуддя, і етика адвоката - одна з важливих складових його професійної майстерності.

Спеціалісти справедливо відзначають, що проблема судової етики в діяльності адвоката має особливу значимість і важливість. Дійсно, як узгодити внутрішнє переконання і професійний обов'язок надати поміч підзахисному, який обрати шлях захисту у випадку повної доведеності злочину або тоді, коли підсудний у довірчій бесіді признається захиснику про вчинений злочин! а на суді усе заперечить? Моральні сумніви адвоката в перерахованих питаннях дуже глибокі і їхнє вирішення опирається на високі моральні принципи.

Головний суддя адвоката - його власна совість. Саме вона повинна підказати йому допустимість тих прийомів, що він використовує, виконуючи свої обов'язки захисту підсудного.

Уміння поєднати інтереси суспільства і підзахисного, не протиставляючи їх, важка місія адвоката, що потребує прояву професійної майстерності і моральної культури.

Одним з елементів культури прокурора й адвоката є його зовнішній вигляд. Варто вдягатися просто і пристойно. У костюмі не повинно бути нічого вигадливого і крикливого (різкі кольори незвичайний фасон). Брудний, неохайний костюм робить неприємне враження. Це важливо пам’ятати, тому що психологічний вплив на тих, що вбралися в залі, починається до промови, із моменту появи перед публікою. Це стосується одягу і суддів, і народних засідателів, і секретаря судового засідання й інших учасників судового процесу.