Особливості створення документального і постановочного літературних сценаріїв

Головна, принципова відмінність між постановочним і документальним сценаріями полягає в мірі використання авторської фантазії.

Постановочний сценарій – драматургічно побудована розповідь про вигадані події, або побудована на узагальнених образах дійсності, утворених з численних її реальних елементів, переосмислених автором сценарію. Це своєрідний за жанровими ознаками літературний твір, розрахований на екранну реалізацію. Більш того, визначні зразки літературної сценарної творчості іноді являють собою так звані «кіноповісті», абсолютно придатні для самостійного літературного життя.

Документальний сценарій – розповідь про певні явища і факти, які реально існують чи існували в дійсності, побудована на показі конкретних елементів самої дійсності, або їх документованому виразі.

Якщо творча фантазія автора постановочного сценарію обмежується лише технологічними можливостями кінотелевиробництва, фантазія автора сценарію документального екранного твору є лише допоміжним інструментом драматургічної організації реальних фактів і явищ. До того ж, на відміну від літературного нарису – найближчої до документального сценарію літературної форми, сценарій – лише загальний начерк майбутнього екранного твору, здебільшого розрахований на активний пошук життєвого матеріалу безпосередньо під час зйомок.

Головна функція сценарію для творчого, мислячого режисера-документаліста і майстра інших неігрових і напівігрових екранних форм – бути своєрідним путівником об´ єктами зйомки на основі певного публіцистичного або художнього п р и й о м у.

Наявність чи відсутність, життєвість чи формальність, образність чи примітивізм сценарного прийому – це перше, на що повинен звернути увагу режисер, читаючи сценарій. Треба чітко запам´ ятати: або новий матеріал і тоді прийом може бути традиційним, або матеріал традиційний і тоді прийом зобов´ язаний бути оригінальним.

Однак існує ще один чинник вдалої реалізації сценарію – запропоновані автором прийоми і засоби, які нехай і не є оригінальними, але точно співвідносяться з характером об´ єктів відображення і дозволяють глибоко розкрити їх індивідуальну та образну сутність. До таких засобів можна зарахувати і вибір напрочуд самобутніх людських характерів. Власне, самобутність, яскравість характерів і їх розкриття в актуальному соціальному середовищі, найчастіше повністю замінює наявність якихось особливих прийомів. Адже це і є один з найвиразніших оригінальних матеріалів режисерської творчої організації, передусім на телебаченні з його особистісним характером спілкування з аудиторією.