Конфлікт та його значення для розвитку драматургії

У драматургічному творі головним засобом організації уваги глядача є композиційна побудова. Стрижнем драматургічної композиції є конфлікт.

«Конфлікт» з латини переводиться як «зіткнення сторін, думок, сил». Конфлікт – спосіб розкриття протиріч, що динамічно розвиваються, процес боротьби. За допомогою конфлікту відбувається розстановка сил, він рухає сюжет і сприяє виявленню характерів героїв.

Конфлікт зароджується, розвивається і вирішується примиренням конфліктуючих сторін, перемогою одних учасників конфлікту над іншими, або загальною катастрофою.

У будь-якому творі нас захоплює драматизм – напруженість дії, коли ми стежимо за долею героя і з нетерпінням чекаємо, чим закінчиться зіткнення, суперечка, подолання перешкод, сутичка героя з противником або з обставинами.

Сутичка – це не обов'язково бійка у прямому розумінні цього слова, це цілеспрямовані дії, вчинки, репліки персонажів твору, що протистоять один одному або обставинам життя.

Причиною конфлікту є точка зору героїв твору на дійсність, описану в творі, на життя, один на одного, на обставини. Це оцінка героєм навколишнього світу і себе самого.

Конфлікт – це зіткнення різних точок зору. У творі їх може бути декілька. Завдання автора твору, режисера, виконавців – зрозуміти точку зору якого героя вважати головною, чий конфлікт буде домінувати, позиції яких героїв важливіше із соціальної, драматургічної точки зору. Різноманітність конфліктів визначається властивостями характерів персонажів, часом і місцем дії, різними об´ єктивними і суб´ єктивними причинами.

Конфлікти бувають внутрішньоособові, міжособові, групові, соціальні, культурні, політичні і т.п.

Вони також поділяються на види психологічного протистояння: - «я – я» (внутрішні конфлікти); - «я – ти» (взаємини з іншими); - «я – ми» (конфлікт між особою і соціальним середовищем); - «я – ми всі» (конфлікт між людиною і людством, історією); - «я – все» (конфлікт між особою і природою).

Основний конфлікт твору, як правило, має бути таким, що охоплює найбільшу кількість героїв.

Конфлікти завжди мають бути персоніфіковані, тобто погляди і інтереси груп, народів, соціальних шарів обов´ язково мають виражатися в образах конкретних персонажів.

Конфлікт здатний розвиватися лише завдяки активним діям героїв. Герої беруть участь в подіях, здійснюють вчинки, з яких складається наше уявлення про їх характери і причини розвитку конфлікту. Це взаємопов´ язано: характери визначаються поведінкою героїв у конфлікті, а конфлікт – позицією героїв в пропонованих автором обставинах.

Герой не може існувати в безповітряному просторі, без середовища і оточення. Саме середовище, в яке він занурений, і створить конфліктну, драматургічну ситуацію. Визначаючи характер персонажа, підбираючи актора на роль, режисер разом з актором намагається з´ ясувати надзавдання персонажа, то, до чого він прагне і що визначає його стосунки з іншими героями.

Зіткнення різних характерів і інтересів складає основу драматургії не тільки п´ єс, постановочних фільмів і телепрограм, але й переважної більшості видів документальної екранної творчості. В цьому випадку завданням авторів є віднайти ці конфлікти в реальному житті й побудувати навколо них екранну драматургію.