Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Суспільний продукт і його форми






Кінцевим результатом суспільного відтворення являється виробництво суспільного продукту.

Суспільний продукт – це сукупність всіх матеріальних і нематеріальних економічних благ – товарів і послуг, вироблених в усіх сферах і галузях національної економіки за певний проміжок часу, як правило за рік, призначених для задоволення потреб як кожної окремої людини так і суспільства в цілому.

З огляду на структуру суспільного виробництва, яке складається з матеріального та нематеріального виробництва, за натурально-речовою формою суспільний продукт складається з:

матеріальних благ, до яких відносять товари, вироблювані у галузях і сферах матеріального виробництва та послуги споживчого й виробничого призначення, що надаються виробниками даних галузей;

нематеріальних благ, що створюються у сферах і галузях нематеріального виробництва і можуть мати як уречевлену товарну форму – книги, картини, кінофільми тощо так і форму нематеріальних послуг – освіта, лікування, послуги тренера, театральна вистава тощо.

З огляду на структуру суспільних потреб та особливості споживання певних економічних благ виділяють:

кінцеві приватні споживчі блага, призначені для задоволення індивідуальних споживчих потреб людей (їжа, одяг, меблі, парфуми, ліки тощо); суспільні блага, що задовольняють спільні потреби певних груп населення або навіть всього суспільства (вуличне освітлення, транспортні магістралі, охорона довколишнього середовища, досягнення фундаментальної науки тощо); проміжні або виробничі блага, призначені для задоволення виробничих потреб суспільства і відповідно створення певних споживчих благ (верстати, устаткування, сировина, комплектуючі вироби тощо);

блага одноразового споживання, які повністю використовуються (зникають) в одиничному акті споживання (їжа, електроенергія, напої тощо) та блага довготривалого(багаторазово) використання, що задовольняють певні людські потреби впродовж певного проміжку часу або багатьох одиничних актів споживання (будівлі, споруди, побутова та виробнича техніка тощо);

блага щоденного споживання призначені для задоволення первинних потреб (повсякденні харчі, одяг, житло, комунальні та побутові послуги тощо), та предмети розкошу, покликані задовольняти вибагливі смаки та демонструвати економічні можливості й соціальне положення найбагатших прошарків населення (коштовності, витвори мистецтва, певні моделі автомобілів, елітне житло, рідкі й коштовні харчові продукти та напої тощо);

блага-субститути, що можуть замінювати одне одного у споживанні та комплементарні (взаємодоповнюючі) блага, які можуть задовольнити певну потребу тільки за умови їх одночасного сумісного споживання;

теперішні блага, що перебувають у безпосередньому поточному користуванні певних економічних суб’єктів, та майбутні блага, якими економічні суб’єкти зможуть користуватися тільки у наступному періоді (в майбутньому).

Важливою характеристикою суспільного продукту є не тільки його натурально-речовий склад, але й вартісна оцінка. Залежно до концептуальних засад визначення узагальнюючого результату суспільного виробництва та застосовуваних методик розрахунку, обчислюють цілу низку вартісних показників суспільного продукту.

Тривалий час, а саме до 1987 року, узагальнюючим показником функціонування суспільного виробництва у вітчизняній економічний теорії та практиці вважався показник валового суспільного продукту.

Валовий суспільний продукт (ВСП) – це сума вироблюваної за рік валової продукції всіх галузей матеріального виробництва, яка обчислюється статистичними органами за даними про загальні обсяги випуску продукції, що надаються кожним підприємством кожної сфери і галузі матеріального виробництва за певний звітний період.

Вартість валового суспільного продукту складається з перенесеної вартості, використаних у виробництві засобів виробництва (ПВ, або с) та нової вартості, створеної в процесі виробництва даного товару(НВ), яку називають національним доходом (НД). Національних дохід складається з двох частин – необхідного продукту (v), який потрібен для відтворення робочої сили найманих робітників і отримується ними у формі зарплати та додаткового продукту (m), що створюється понад необхідний продукт і є джерелом факторних доходів власників усіх інших виробничих ресурсів. Отже вартісну структуру валового суспільного продукту можна подати у такий спосіб:

ВСП = ПВ + НВ,

або: ВСП = c + (v + m)

 

Головний недолік показника валового суспільного продукту – багаторазовий повторний рахунок, який утворюється тому, що до ВСП включають вартість не тільки готового але й проміжного продукту – сировини, палива, матеріалів, комплектуючих виробів тощо, які для відвідних галузей і окремих виробників (підприємств) є готовим продуктом. Цього недоліку позбавлений показник кінцевого суспільно продукту.

Кінцевий суспільний продукт (КСП) – це вартість готової продукції, яка призначена для особистого споживання і на відновлення спожитих у матеріальному виробництві засобів праці та їх нагромадження. Він обчислюється шляхом вилучення із ВСП повторного рахунку, тобто перенесеної вартості витрачених засобів виробництва за винятком амортизаційних нарахувань (А):

 

КСП = ВСП – ПВ + А

Обмеження ВСП тільки продуктом, що вироблюється в сфері матеріального виробництва пояснюється тим, що в радянській економічній теорії, згідно з концепціями класичної політекономії та марксизму, продуктивною вважалася тільки праця у галузях матеріального виробництва. Перехід до ринкової економіки змусив відмовитися від цього догмату.

Сьогодні вітчизняна економічна теорія і господарська практика виходить з традиційного для сучасної західної економічної думки тлумачення продуктивної праці, як будь-якої суспільно-корисної праці, що збільшує національне багатство і добробут населення, незалежно від сфери й форми економічної діяльності людей та матеріально-речової форми продукту їх праці.

Отже суспільний продукт створюється в усіх сферах і галузях національної економіки, а для визначення його величини у вартісній оцінці використовується наступна система показників, яку називають системою національних рахунків, куди входять такі показники:

Валовий національний продукт, ВНП – загальна ринкова вартість всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених за рік за рахунок використання виробничих ресурсів, що належать резидентам даної країни, незалежно від того, де вони застосовуються – на території даної країни чи за кордоном.

Чистий національний продукт, ЧНП– показник, що характеризує чистий обсяг вироблюваного за рік національного продукту. Він обчислюється шляхом зменшення валового національного продукту на величину амортизаційних відрахувань:

 

ЧНП = ВНП – А

Національний дохід, НД – це показник знов створеної в національній економіці вартості. Він характеризує результат діяльності всіх економічних суб’єктів країни, фактичну величину зароблених ними доходів і показує реальні економічні можливості суспільства по задоволенню поточних споживчих потреб та нагромадження, як об’єктивної умови подальшого економічного розвитку.

Номінальні показники – ВНП, ЧНП, НД, – обчислюються у поточних цінах, реальні – у незмінних або порівняльних цінах.

Складовою суспільного виробництва є національне багатство. Воно являє собою сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію. Іншими словами, національне багатство — це все те, чим володіє країна сьогодні — все матеріальне багатство суспільства. Таке тлумачення національного багатства дається в сучасній економічній літературі та статистиці. Але дискусії щодо визначення національного багатства і його структури тривають.

Особливої актуальності в сучасних умовах набуває розвиток нематеріальних форм багатства, пов'язаних з людиною.

Нематеріальне багатство суспільства — це ті його елементи, що перш за все визначають якість робочої сили, — науково-технічний, освітній, культурний потенціал.

Таким чином, у широкому розумінні національне багатство включає в себе як матеріальне, так і нематеріальне багатство країни.

Основними елементами матеріальної форми національного багатства насамперед є: виробничий капітал, у структурі якого вирізняють основний і оборотний капітал; основний капітал сфери нематеріального виробництва (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об'єкти, житлові будинки); резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного капіталу); майно домашніх господарств (індивідуальне житло, засоби праці і предмети тривалого використання — автомобілі, меблі, побутова техніка тощо), а також запаси і резерви споживчих благ.

До складу національного багатства відносять і природні ресурси країни, котрі залучені до господарського обороту (земля, надра, вода, ліси, атмосфера, клімат). Корисні копалини, які лише розвідані, а тим більше потенційні, до складу національного багатства не входять.

Основними елементами нематеріальної форми національного багатства є духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та ін.).

Національне багатство є важливим показником економічної могутності країни та джерелом її соціально-економічного прогресу.

 

Питання до теми

1. У чому полягає сутність економічного відтворення? Назвіть чинники, які обумовлюють наявність категорії «економічне відтворення».

2. Які існують фази суспільного відтворення?

3. Яка методологія обчислення суспільного продукту?

4. Як ви розумієте проблему та умови реалізації суспільного продукту за простого і розширеного відтворення?

5. Що собою представляє національне багатство?

 

Тема 14. Національний дохід і його розподіл. споживання і заощадження.

 

Основні питання теми

1. Економічні відносини розподілу як фаза відтворення.

2. Формування доходів населення на ринку праці.

3. Механізм перерозподілу національного доходу і доходів населення. Споживання і заощадження.

4. Соціальний захист: сутність, проблеми, напрями реформування.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.