Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Акціонерна власність: сутність, особливості реалізації та місце в сучасних економічних системах






Акціонерна власність – це пайова форма власності, представлена підприємствами, у яких частка кожного пайовика засвідчується відповідним пакетом акцій.

Причини виникнення акціонерної власності (в останній третині дев'ятнадцятого століття):

1. Технологічна потреба у великому капіталі, який не може бути наданий одним інвестором.

В другій половині дев'ятнадцятого століття в результаті розвитку науково-технічної революції багато наукових відкриттів у різних галузях знання викликали необхідність створення нових галузей економіки. У результаті відкриття мартенівського і бесемерівського способів виплавки сталі, економічного методу виробництва сірчаної кислоти, винаходу мотора Дизеля, двигуна внутрішнього згоряння і багатьох інших відкриттів стали розвиватися галузі важкої промисловості. А для того, щоб створити підприємство в галузі важкої промисловості, потрібно набагато більший розмір капіталу, ніж у галузях легкої промисловості. Таким чином, концентрація і централізація капіталу послужили економічною основою виникнення акціонерної власності.

2. Необхідність зменшення ризику інвестицій змушує підприємців вкладати не весь капітал у створення ризикованого підприємства, а тільки частину його, забезпечуючи тим самим цілість іншої частини капіталу.

Особливістю акціонерної власності є те, що вона поєднує риси і приватної, і суспільної власності, тобто є інтегрованою формою.

Основні функції акціонерної власності: а) прискорення централізації капіталу, що дозволяє створювати капітал у великих розмірах; б) «дифузія власності»: акціонерна власність робить співвласниками підприємств дуже багатьох людей, що мають невеликі особисті заощадження; в) відділення власника від виробника.

За законом України «Про господарчі товариства» акціонерним визнається товариство (АТ), капітал якого утворюється за рахунок внесків його учасників (акціонерів) шляхом придбання ними акцій.

За законом України «Про цінні папери і фондову біржу» акція - цінний папір без установленого терміну обігу, який свідчить про внесення паю в капітал акціонерного товариства і дає право її власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

За способом розпорядження акціями вони можуть бути іменними і на пред'явника. Іменна акція – акція, випущена на конкретного власника, прізвище якого вноситься до реєстру акціонерного товариства. Акція на пред’явника – акція, утримувач якої вважається її власником.

За участю в управлінні акціонерним товариством розрізняють привілейовані і прості акції.

Привілейована акція – акція без права голосу на загальних зборах акціонерів і з фіксованим доходом.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Виплата дивідендів здійснюється в розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру отриманого АТ прибутку у відповідному році. У тому випадку, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів здійснюється за рахунок резервного фонду. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду акціонерного капіталу.

Проста або звичайна акція - це акція, що дає право голосу на загальних зборах акціонерів і приносить змінний доход, що залежить від ефективності роботи акціонерного товариства.

За кількістю голосів, що припадають на одну акцію виділяють безголосі, одноголосі, багатоголосі. Останні відповідно до закону «Про цінні папери і фондову біржу» заборонені в Україні.

Засновники АТ частину акцій залишають у себе (згідно с Законом України не менше 25 %), а решту реалізують за відкритою підпискою всім бажаючим. Це так званий первинний ринок цінних паперів, де вони продаються за номінальною вартістю.

Номінал – це ціна цінного паперу в момент випуску.

Подальший рух акцій здійснюється на фондовій біржі, яка виступає як вторинний ринок цінних паперів. Тут реалізація акцій здійснюється за ринковими цінами.

Ціна, за якою акції продаються та купуються на біржі, називається курсом акцій.

Разом з акціями АТ іноді випускає і облігації.

Облігація – цінний папір, випущений на певний строк, протягом якого її власникові нараховують фіксовані відсотки і після закінчення якого вона викуповується за номіналом.

Відповідно до закону України облігація повинна мати наступні обов'язкові реквізити: найменування цінного паперу, фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій, фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації), номінальна вартість облігації, терміни погашення, розмір і терміни виплати відсотків (для процентних облігацій), місце і дату випуску, серію і номер облігації, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, печатку емітента.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентним і безпроцентними, що вільно обертаються або з обмеженим колом обертання.

У залежності від забезпечення облігації можуть бути забезпеченими і незабезпеченими. Перші забезпечуються заставою. Як застава для забезпечення облігацій може використовуватися рухоме, нерухоме майно корпорації-емітента, цінні папери інших корпорацій.

За характером одержуваного доходу облігації підрозділяються на купонні і дисконтні. Купонна облігація містить купонний лист на виплату відсотків. Одержувачем купонів може бути будь-який пред'явник. Дисконтна облігація продається зі знижкою до номіналу, а викуповується за номіналом. Щорічна виплата відсотків за такою облігацією не передбачена.

Крім того, облігації можуть бути короткостроковими (термін обертання до року), середньостроковими (5 років) і довгостроковими (більше 5 років).

Ринкова ціна облігації (ЦО) розраховується за формулою:

де і – ставка банківського відсотку;

t – число років, що передує отриманню доходу.

Організаторами АТ є засновники або грюндери. Ними можуть бути юридичні особи і громадяни. Вони відповідно до діючого закону, повинні опублікувати проспект емісії і зібрати оголошену суму акціонерного капіталу, а потім зареєструвати акціонерне товариство.

Проспект емісії – це найповніша і розгорнута інформація про створюване акціонерне товариство. У ньому містяться наступні відомості:

- повне найменування акціонерного товариства, його юридична адреса;

- найменування засновників, їхні юридичні адреси;

- розмір статутного капіталу, що збирається в ході підписки на акції;

- номінал, типи і кількість емітованих акцій;

- напрямок інвестиційної діяльності;

- терміни підписки на акції та інша інформація про емітента.

Варто підкреслити, що акціонерне товариство за законом будь-якої країни повинне мати засновників і статутний капітал. Інші форми ділових підприємств (партнерство, індивідуальна приватна фірма) не зобов'язані формувати статутний капітал.

Внески в статутний капітал за українським законодавством можуть здійснюватися декількома способами: а) у виді грошей у вітчизняній і іноземній валюті; б) у виді майна; в) у виді прав користування винаходами, водою, землею й іншими майновими правами.

Крім статутного капіталу акціонерне товариство зобов'язане створити резервний фондшляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку в розмірі одного відсотка.

Найвищим органом управління АТ є загальні збори акціонерів, що скликаються не рідше одного разу на рік і вирішують всі основні питання розвитку підприємства (обирають керівні органи управління корпорацією, приймають рішення про виплату і невиплату дивідендів, тощо).

Голосування на загальних зборах акціонерів може здійснюватися одним з декількох способів:

1) за принципом простої більшості голосів. У цьому випадку для того, щоб одержати право вирішального голосу на загальних зборах акціонерів, потрібно скупити контрольний пакет акцій – це кількість акцій, що дає право фактичного розпорядження всім акціонерним капіталом. Теоретично – це 50 % плюс 1 акція, на практиці – значно менше, тому що не всі акціонери відвідують щорічні загальні збори;

2) за принципом кваліфікованої більшості голосів. В Україні кваліфікована більшість голосів відповідно до діючого закону «Про господарчі товариства» складає 75 % голосів, в інших країнах – 80, 90 66 % голосів і т.п. За нашим законом, три питання вирішуються на загальних зборах акціонерів кваліфікованою більшістю голосів: про оголошення АТ банкрутом, про відкриття дочірнього представництва фірми і про зміну статутного капіталу більш ніж на одну третину;

3) за принципом кумулятивного голосування, відповідно до якого кількість голосуючих акцій акціонера збільшується на число директорів, яких потрібно обрати. Ця досить демократична норма голосування, передбачена в російському законі «Про акціонерні товариства» і в проекті закону України «Про акціонерні товариства», захищає меншість акціонерів і дозволяє їм вибрати своїх представників до складу ради директорів.

«Система участі»– це корпоративна форма контролю над підприємством, при якій головна (материнська) компанія скуповує контрольні пакети акцій інших, більш дрібних, фірм і отримує контроль над їх акціонерним капіталом. У свою чергу, дочірні компанії отримують контрольні пакети акцій інших фірм, а відповідно – і контроль над їх акціонерним капіталом. Таким чином, в економіці створюється система фінансових пірамід. У деяких країнах такі піраміди заборонені чинним законодавством. Акціонерна власність дозволяє, маючи невеликий власний капітал, контролювати великі маси чужого капіталу і привласнювати чужий прибуток.

З метою створення сектора безконфліктної економіки; посилення економічних стимулів найманих робітників до праці висувається робоча акціонерна власність як пайове товариство працівників, що володіє і розпоряджається їхніми акціями від їхнього імені та у їхніх інтересах.

Різновидом робочої акціонерної власності є мажоритарна власність – форма робочої акціонерної власності, при якій контрольний пакет акцій належить трудовому колективу працівників, і жоден працівник-акціонер має не більше 1 % акцій.

Автором концепції робочої акціонерної власності є адвокат із Сан-Франциско Луїс Келсо, який опублікував у 1968 році книгу «Як перетворити 80 мільйонів найманих робітників у капіталістів на власні засоби». У США розроблена і реалізується програма створення робочої акціонерної власності (ЕСОП), у якій уже працюють більш 10 000 підприємств і близько 11 мільйонів працівників.

Акціями підприємства, що знаходяться у власності працівників, розпоряджається товариство працівників-акціонерів. Акції можуть котируватися на біржі, але працівник не може вільно розпоряджатися своїми акціями. На кожного працівника-акціонера відкривається спеціальний рахунок, на який зараховуються приналежні йому акції. Частка кожного працівника-акціонера може встановлюватися одним зі способів: за його часткою у фонді заробітної плати; за стажем роботи; у залежності від частки у фонді зарплати і стажу роботи. При звільненні або виході на пенсію працівник-акціонер одержує не акції, а величину свого трудового паю за курсовою вартістю акцій.

Кошти робочої акціонерної власності використовуються для створення нових робочих місць, професійної підготовки і перепідготовки працівників.

 

Питання до теми

1. Які є рушійні сили та джерела економічного розвитку? Чим вони відрізняються?

2. Які ви знаєте етапи еволюції форм власності?

3. Поясніть, чому для ефективного функціонування ринкової економіки необхідним є різноманіття форм власності?

4. В чому специфіка інтелектуальної власності в умовах індустріального суспільства?

5. Чому саме акціонерна власність і корпоративні форми організації бізнесу переважають в усіх розвинутих країнах?

 

 

Тема 4. товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і його властивості.

закон вартості.

Основні питання теми

1. Форми організації суспільного виробництва.

2. Основні риси товарного виробництва, його історичні типи.

3. Товар і його властивості.

4. Величина вартості товару та фактори, що її визначають. Закон вартості.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.