Тема 2: Ювенальна юстиція.

1.

Для впровадження системи ювенальної юстиції в Україні необхідно:

1. Створити Національну державну програму, в якій мають бути враховані основні компоненти ювенальної юстиції з метою зміни пріоритетів у правосудді щодо неповнолітніх. Це означатиме еволюційну зміну системи кримінальних покарань у напрямі широкого застосування технологій відновного правосуддя. У Програмі має бути передбачено комплексне впровадження основних складових ювенальної юстиції шляхом реалізації семи модулів Програми:

І модуль: кадровий — підготовка фахівців у галузі ювенальної юстиції:

· ювенальні судді;

· прокурори у справах неповнолітніх;

· адвокати з ювенальних справ (створення Муніципальної адвокатури);

· працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх;

· слідчі;

· соціальні працівники;

· офіцери пробації;

· працівники пенітенціарної системи по роботі з неповнолітніми;

· координатори та ведучі програм з відновного правосуддя;

· психологи, психіатри, фахівці-медики, які безпосередньо працюють із неповнолітніми правопорушниками;

· вихователі, вчителі, які безпосередньо працюють із дітьми групи ризику, з неповнолітніми, які перебувають у школах (училищах) соціальної реабілітації.

ІІ модуль: законодавчий — створення законодавчої бази та процедур стосовно неповнолітніх, які вступили у конфлікт із законом:

· у цьому модулі передбачено здійснення аналізу чинного законодавства, виявлення у ньому прогалин та невідповідностей з міжнародними стандартами;

· внесення необхідних змін та доповнень до чинного законодавства;

· створення окремого закону, яким би регулювався весь комплекс питань та процедур, пов’язаних з юстицією щодо неповнолітніх.

ІІІ модуль: інституційний — створення ювенальних судів і центрів:

· спеціалізація суддів в судах загальної юрисдикції;

· створення центрів пробації та центрів надання соціальної і психологічної допомоги;

· створення інституту судового вихователя;

· впровадження програм відновного правосуддя;

· створення спеціалізованих ювенальних судів.

IV модуль: освітньо-науковий — впровадження нових освітніх кваліфікацій, проведення наукових досліджень щодо проблем ювенальної юстиції:

· розроблення спеціальної освітньої програми на базі Академії суддів України з урахуванням міжнародного досвіду та останніх досягнень науки щодо особливостей психофізіологічного розвитку неповнолітніх; підготовка за цією програмою спеціальної категорії суддів за фахом «ювенальний суддя»;

· розроблення спеціальної освітньої програми юридичних вузів для юристів, які працюватимуть у галузі ювенальної юстиції;

· розроблення та виконання цільових науково-дослідних програм з питань функціонування ювенальної юстиції;

· розроблення спеціальної освітньої програми у педагогічних вузах для вчителів та вихователів, які працюватимуть у галузі ювенальної юстиції;

· впровадження нової освітньої кваліфікації для вчителів і вихователів — ювенальний вихователь, ювенальний вчитель, судовий вихователь, вчитель та вихователь з питань соціальної адаптації, вчитель та вихователь дітей групи ризику, дітей-правопорушників, дітей, які вчинили злочин;

· підготовка навчальної програми для запровадження правової освіти з метою виховання поваги до закону, а також профілактики правопорушень;

· розроблення спеціальної програми з підготовки та акредитації координаторів і ведучих програм з відновного правосуддя.

V модуль: аналітичний:

· комплексне вивчення міжнародного досвіду; розроблення окремої програми з метою адаптації найбільш прогресивних та інноваційних елементів в українській моделі (вивчення практики

та законодавства, здійснення перекладу українською мовою, вивчення наявних систем, обмін спеціалістами);

· дослідження суспільних процесів та оцінка їх впливу на поведінку неповнолітніх;

· розроблення пропозицій щодо підготовки програм ювенальної юстиції відповідно до вікових особливостей неповнолітніх.

VІ модуль: інформаційний — пропагування ідей і принципів ювенальної юстиції в українському суспільстві шляхом проведення:

· просвітницької кампанії з метою інформування громадськості щодо ювенальної юстиції та формування соціального попиту на програми, які вона пропонує.

VІІ модуль: фінансовий:

· бюджетне забезпечення видатків на реалізацію І—VІ модулів;

· створення законодавчої бази для заохочення громадських і комерційних організацій до координації діяльності ювенальних органів та громадських організацій.

2. Забезпечити організаційну, фінансову і матеріальну підтримку для впровадження та функціонування системи ювенальної юстиції.

3. Створити міжвідомчу Координаційну раду з питань функціонування системи ювенальної юстиції для сприяння в реалізації державної політики та координації дій у вирішенні питань, пов’язаних з профілактикою вчинення дітьми та підлітками правопорушень, створенням системи підтримки дітей і підлітків у межах системи ювенальної юстиції, соціалізацією і реінтеграцією неповнолітніх правопорушників за участю представників Міністерства юстиції, Міністерства освіти, Міністерства з питань молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров’я, Генеральної прокуратури України та інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади і громадських організацій.

2.

Юридична відповідальність — це передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення.

Ознаки юридичної відповідальності:

1. Спирається на державний примус у формі каральних і правовідновлюючих (компенсаційних) способів.

Державний примус — це державно-владний вплив відповідних державних органів і службових осіб на поведінку людей. Кримінальне і адміністративне законодавства передбачають державний примус, який завжди реалізується через діяльність спеціальних державних органів, а цивільне законодавство — можливість добровільного виконання обов'язків (відшкодування заподіяної шкоди).

Юридичну відповідальність не можна зводити до державного примусу, як і державний примус — до юридичної відповідальності. Державний примус може здійснюватися у різні способи, не пов'язані з юридичною відповідальністю (наприклад, примусове лікування осіб, що вчинили небезпечні для суспільства дії в стані неосудності, митний огляд багажу, примусове стягнення аліментів на утримання дітей та ін.).

2. Виражається в обов'язку особи зазнавати певних втрат — позбавлення конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади та ін.), організаційного і майнового характеру (конфіскація майна, штраф) за свою вину, тобто нести кару, яка є новим, додатковим, юридичним обов'язком, що не існував до пра­вопорушення.

3. Настає лише за вчинені або вчинювані правопорушення у разі встановлення складу правопорушення.

4. Здійснюється компетентним органом у суворій відповідності з законом, а саме — з санкціями норм права, якими встановлюються вид і міра втрат. Юридична відповідальність є реалізацією санкції правової норми в конкретному випадку стосовно конкретної особи.

5. Здійснюється в ході правозастосовної діяльності за дотримання певного процедурно-процесуального порядку і форм, встановлених законом (цивільним процесуальним і кримінально-процесуальним законом про адміністративні правопорушення). Поза процесуальною формою юридична відповідальність є не­можливою.

Підстави юридичної відповідальності - це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою та повинною. Відсутність сукупності таких обставин виключає її.

Слід розрізняти підстави притягнення до юридичної відповідальності і підстави настання юридичної відповідальності.

Підстави притягнення до юридичної відповідальності - це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою.

Фактичною підставою притягнення до юридичної відповідальності є склад правопорушення.

Правопорушення не приводить автоматично до настання відповідальності, а служить лише підставою для притягнення до неї.

Підстави настання юридичної відповідальності - це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність повинною.

Підставами настання юридичної відповідальності є такі обставини:

1) факт здійснення соціальне) небезпечної поведінки (правопорушення) - фактична підстава;

2) наявність норми права, яка забороняє таку поведінку і встановлює відповідні санкції (за її допомогою відбувається визначення складу правопорушення) - нормативна підстава. Наприклад, у диспозиціях багатьох статей КК факт вчинення злочину організованою групою розцінюється як кваліфікуюча ознака, яка істотно обтяжує відповідальність за вчинене;

3) відсутність підстав для звільнення від відповідальності. Мож-ливість звільнення від відповідальності зафіксована нормами права (наприклад, передача неповнолітнього під нагляд батьків). У законах можуть міститися вказівки про обставини, які виключають відповідальність (стан крайньої необхідності, необхідної оборони або перебування в стані неосудності);

4) наявність правозастосовного акта - рішення компетентного органу, яким покладається юридична відповідальність, визначаються її вид і засіб (наказ адміністрації, вирок суду та ін.) - процесуальна підстава.