Творчість Івана Вагилевича.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Вагилевич Іван Миколайович народився 2 вересня 1811 року. Український поет, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч. Народився у сім'ї пароха в селі Ясень (тепер Рожнятівського району Івано-Франківської області). Навчався у Львівській духовній семінарії, яку закінчив 1839 року. Під час навчання брав участь у польських конспіративних організаціях.Був одним із зачинателів нової української літератури в Галичині. Співавтор збірок «Зоря» у1835 році (заборонена цензурою) та «Русалка Дністровая» у 1837 році, (дозволена цензурою Угорського королівства і видана в Будапешті, але заборонена цензурою Греко-Католицької Церкви). 1833 року разом з Маркіяном Шашкевичем і Яковом Головацьким організував «Руську трійцю». Через діяльність у ній Вагилевича висвятили на священика лише через сім років після того, як він закінчив семінарію. Під час «весни народів» Вагилевич 1848 року самовільно залишив парафію та виїхав до Львова. Він перейшов на полонофільські позиції, проповідував ідею польсько-українського союзу під зверхністю Польщі. Він став редактором газети угруповання української шляхти " Руський Собор" " Дневник руський" і сформулював на її шпальтах програмні засади модерного українського націоналізму.

Іван Вагилевич писав українською і польською мовами. Перекладав також із чеської мови. Основна його мовознавча праця «Граматика малоруської мови в Галичині» (1844, опублікована 1845, польською мовою). Інша праця — «Розправа про південно-руську мову» (1843, польською мовою) залишилася у рукопису. Підготував опис дако-романської мови з додатком дакійсько-польського словника «Наука про дакійсько-романську мову» (не опублікована, польською мовою). Збирав і опрацьовував лексичні матеріали для словників, зокрема українсько-німецько-латинського. Етнографічні праці Вагилевича «Гуцули, мешканці Східного Прикарпаття» (1837), «Бойки, русько-слов'янський люд у Галичині» (1839), «Лемки, мешканці Західного Прикарпаття» (1841) містять ціннийдіалектичний матеріал. Автор романтичних балад, поезій у прозі, серії статей про українську літературу. Перекладав «Слово о полку Ігоревім» українською і польською мовами, давши науковий коментар. Автор «Заміток о руській літературі» (1848).

Перший відомий вірш І.Вагилевича «Смерть» (1829) написаний польською мовою. У гуртку М.Шашкевича Вагилевич продовжував час від часу віршувати по-польськи. Свідченням цього є поезії «Спомин», «Життя» та ін. Дві тогочасні українські балади - «Мадей» та «Жулин і Калина»- написані, мабуть, спеціально для «Зорі» або для «Русалки Дністрової», де й надруковані (у збірнику «Син Русі» творів І.Вагилевича і Я.Головацького не було). Не знайдено досі Вагилевичів переклад «Краледвірського рукопису», з якого було опубліковано лише три «пісеньки». В публікації зберігся його переклад «Суд Любушин» із «Зеленогірського рукопису».
Із поеми Я.Коллара «Дочка Слави» І.Вагилевич переклав вісім сонетів. З художнього боку цей переклад досить недосконалий.

«Початкові правила малоруської граматики» 1846р.

Вечори на хуторі близь диканьки – перша книга Н.В.Гоголя(за виключенням поеми»Ганц Кюльгартен», надрукованої під псевдонімом). Складається з 2х томів. Перший вийшов 1831, 2гий – 1832р. Розповіді писались 1829-1832 роках. Розповіді збирались ніби то пасічником Рудим Паньком.

Події твору вільно переносяться з 19 ст.(Сороч. Ярмарка) в 17ст(вечір напередодні і.купала), а потім в 18 ст(зникша грамота, ніч перед різдвом) – це назви розділів. І знову в 17 ст(страшна помста) і знов в 19ст(іван федорович шпонька і його тітонька).