Методичні поради до вивчення теми. Сутність глобалізму полягає в закономірному процесі форму­вання єдиної загальносвітової економічної системи

Сутність глобалізму полягає в закономірному процесі форму­вання єдиної загальносвітової економічної системи. Розвиток економічних зв'язків між окремими країнами і підприємствами призводить до все більшої їх взаємозалежності і на цій основі до виникнення єдиної, цілісної системи економічних відносин в мас­штабах всього світу (глобусу).

В Посланні Президента України до Верховної Ради України " Європейський вибір — Концептуальні засади стратегії еко­номічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки відзначається, що глобалізація відкриває перед людством вели­чезні можливості в розширенні обміну товарами, послугами, інформацією, технологіями та капіталом, взаємодії в гумані­тарній сфері, духовному збагаченні особистості. Водночас для значної частини людства глобалізація несе в собі й істотні загро­зи, зумовлюючи розмежування країн на " цивілізаційний центр" і " периферійну зону", поглиблюючи їх диференціацію в соціально-економічному розвитку. Тож подолання глобальної нерівності перетворилося в центральну проблему XXI століття..

Вважається, що найбільш насущними причинами, які змусили окремі компанії виходити за рамки національної економіки, ма­ють захисний характер. Хоча останнім часом багато які фірми займають наступальну, активну позицію при пошуку можливос­тей на міжнародному ринку.

Основні причини глобалізації, які мають захисний харак­тер — це витрати і конкуренція; " проактивні" причини поясню­ються головним чином потребами ринку.

У більшості галузей глобалізація набула незворотного харак­теру. Так, США сьогодні імпортує більше одної третини своїх комп'ютерів і напівпровідників, а також більше половини вер­статів. Крім того, ці дані занижені тому, що все більша частка " Вітчизняного" виробництва припадає на американські заводи, які знаходяться в іноземному володінні. Цю тенденцію посилює подальший розвиток таких процесів, за яких, наприклад, — пер­сональний комп'ютер, що номінальне вироблений в Каліфорнії, Скоріш за все, начинений азіатськими компонентами і частково зібраний у Мексиці.

Приводом до прийняття рішень щодо інтернаціоналізації ви­робництва традиційно служить прагнення до економії на збільшен­ня його масштабів. Наприклад, в деяких галузях, таких, як фарма­кологія і біотехнологія, вартість розробки нового лікарського пре­парату зросла з 54 млн. дол. у 1976 p. до 231 млн. дол. у 1987 p.

Тільки продукт, який створений для світового ринку, зможе витримати високий рівень ризику інвестицій. Тепер, крім витрат на дослідження і розробку, основним джерелом переваг в конку­ренції стає час виходу на ринок. В секторах високої технології розрив між строком технологічної розробки нової продукції і строком її використання постійно скорочується. Ще більш швидка реакція необхідна для споживання товарів.

Наприклад, " Проктор енд Гембл" спланувала поставити своє останнє нововведення – памперси " Фазес" в 90 країнах менш ніж за 12 місяців (проти 27 місяців, як було при попередній мо­дифікації памперсів).

Найбільш традиційною, але тепер найменш переконливою причиною інтернаціоналізації є намагання добитися за кордоном більш низьких витрат виробництва. Цим можна в певній мірі по­яснити недавній підйом рівнів інвестицій в Іспанії, поки там витра­ти були нижче середнього рівня Європейського співробітництва. Таким чином Японія перенесла виробництво з азіатських " Чоти­рьох тигрів" (Сінгапур, Тайвань, Гонконг і Корея) в Індонезію і Таїланд. Все ж у зв'язку з прискоренням темпів індустріалізації та зростанням відповідних витрат на робочу силу все важче компен­сувати витрати на налагодження виробництва до того, як новий об'єкт почне втрачати свою перевагу в плані економії на витратах.

Існують і деякі ринкові фактори глобалізації. Більшість спо­живачів в світі бажають мати однакові товари. І хоча деяким сег­ментам світового ринку притаманний глобальний характер (по таких ексклюзивним маркам товарів, як, наприклад, " Мерседес-Бенц"), все ж далеко не всі категорії продукції мають світовий ха­рактер. Наприклад, існують широкі відмінності в лікарських за­собах. Споживачі віддають перевагу різним рецептурам (напри­клад, шипучі вітаміни у Франції проти флаконів з кришками у США), або різним звичаям при лікуванні (дозування в рецептах в Європі і Японії може варіюватися на всі сто процентів).

Фірма може мати потребу у перевірці послідовності своїх ос­новних позицій по промисловій продукції та послугам після їх ре­алізації на зарубіжних ринках. Так, девіз компанії " Ернст енд Янг": " Одна фірма в усьому світі" – відображає той факт, що її основними клієнтами були транснаціональні компанії, які мали потребу у загальносвітових послугах.

Але найбільш сильним ринковим стимулом для виходу на світовий ринок може бути зрілість економіки розвинутих країн з відносною втомленістю багатьох основних торговельних марок. Наприклад, такі ліки, як антибіотики, що стикаються з застійніс­тю ринків розвинутих країн, в країнах, що розвиваються, можуть одержати друге дихання. Так, " Кока" і " Пепсі" створюють свої ринки у менш насичених регіонах за рубежем. Фірми можуть виходити на міжнародний ринок через три ос­новні механізми: ліцензування, експорт і прямі зарубіжні інвес­тиції. Спочатку фірми виходять за кордон через експорт товару або ліцензування.

Після того, як фірма набуває певного досвіду міжнародної діяльності з'являється можливість застосування прямих зарубіж­них інвестицій.

Конкуренція набуває справді глобального масштабу там; де матиме місце експорт або прямі зарубіжні інвестиції. Надійним свідченням глобальної конкуренції є наявність основного потоку експортних товарів. Хоча при цьому може не бути головних пря­мих зарубіжних інвестицій. Такі інвестиції можуть складатися з незалежних філіалів у зарубіжних країнах, причому конкурентне становище кожного філіалу значною мірою залежатиме від його активів та конкретних обставин у цій країні чи місцевості.

Фірма одержує конкурентну перевагу, якщо вона веде конку­рентну боротьбу на багатьох національних ринках. При цьому е багато витоків таких глобальних конкурентних переваг, так само як і перешкод на їхньому шляху (.

Глобальна конкурентоспроможність досягається в результаті одержання глобальної конкурентної переваги.

Джерела глобальної конкурентної переваги випливають, як правило, з чотирьох причин: умовна порівняльна перевага, еко­номія за рахунок масштабів виробництва, переваги від товарної диференціації, а також та особливість ринкової інформації і тех­нології, що робить їх суспільним благом.

Розглянемо ці джерела більш детально.

Порівняльна перевага. Саме існування порівняльної переваги є класичною детермінантою глобальної конкуренції. Виробницт­во буде зосереджуватися в тих країнах, які мають значні переваги за показниками мінімуму витрат чи найбільшої якості товару, а експорт спрямовується в інші частини світу. При цьому стра­тегічна позиція глобальної фірми в країнах, що мають порівняль­ну перевагу, є вирішальною для її становища в світі.

Економія за рахунок масштабів виробництва. -Якщо фірма має економію за рахунок масштабів виробництва (чи надання послуг), яка зростає понад розмір основних національних ринків, вона має потенційно досягти найменших витрат через централізацію вироб­ництва та глобальну конкуренцію. Наприклад, сучасні високоав-томатизовані сталеливарні мають мінімум витрат за рахунок обся­гу виробництва, який становить близько 40% світового ринку. До­сягнення економії за рахунок масштабів виробництва обов'язково означає рух експортних товарів з однієї країни в іншу.

Глобальний досвід. Можна одержати прибутку у тих техно­логіях, де можна істотно зменшувати витрати завдяки запатенто­ваному досвіду і спроможності продавати подібні товарні асор­тименти на багатьох національних ринках може дати прибуток. Якщо модель пропонується на багатьох національних ринках, то сукупний обсяг збуту на одну модель товару буде більшим і це дає глобальному конкурентові перевагу у зменшенні витрат. При глобальній конкуренції компанія швидше набуває досвіду і, за­вдяки його впровадженню на всіх заводах, може досягти потен­ційно мінімізації витрат навіть тоді, коли виробництво не цент­ралізоване, а відбувається на кожному національному ринку.

Економія за рахунок масштабів матеріально-технічного за­безпечення. Глобальний конкурент матиме потенційну перевагу в мінімізації витрат, якщо міжнародна система матеріально-технічного забезпечення передбачає фіксовані витрати, які мож­на розподілити при постачанні багатьох національних ринків. Крім того, глобальна конкуренція може дозволити досягти еко­номії за рахунок масштабів матеріально-технічного забезпечен­ня, яка виникає завдяки спроможності користуватися спеціалізо­ваними системами. Наприклад, японські фірми заощадили знач­ні кошти, використовуючи спеціальні судна для перевезень сиро­вини, готової продукції та автомобілів.

Економія за рахунок масштабів маркетингу. Така потенційна економія може існувати за рахунок масштабів маркетингу, як в деяких галузях перевищуватиме розмір національних ринків. Це найбільш наочно видно в галузях, де у світовому масштабі заді-яно звичайний торговельний персонал. Наприклад, у важкій промисловос-гі та у виробництві літаків чи турбінних генераторів за­вдання продавців є досить складне і виконується нечасто, при чо­му обслуговується невелика кількість покупців. Глобальна фірма може розподіляти фіксовані витрати на утримання групи висо­кокваліфікованих продавців, послуги яких коштують дорого, се­ред багатьох ринків.

Також може бути досягнута економія потенційно за рахунок масштабів маркетингу завдяки глобальному застосуванню запа­тентованої методики маркетингу.

Глобальна фірма може скористатися перевагою у зменшенні витрат, оскільки може скористатися знаннями, здобутими на іншому ринку безплатно.

Економія за рахунок масштабів у закупках. Потенційну пере­вагу у мінімізації витрат глобальна фірма матиме там, де існує можливість досягнення економії за рахунок масштабів закупок як результат впливу покупців чи зменшення витрат постачаль­ників у довгостроковій перспективі.

Наприклад, світові виробники телевізорів мають можливість закуповувати транзистори та діоди меншим коштом. Така пере­вага більш ймовірна тоді, коли обсяги закупок у галузі є помір­ним порівняно з масштабом галузі, яка виробляє сировину чи комплектуючі частини; вплив покупців значно слабшає, якщо об­сяг закупок чималий.

Потенційна перевага подібна, якщо фірма займається безпо­середнім видобутком сировини (мінералів), або виробництвом сільськогосподарської продукції. Наприклад, якщо економія за рахунок масштабів видобутку певного мінералу перевищує по­треби фірми в цьому мінералі для конкуренції на великому націо­нальному ринку, фірма, що має економію і веде конкурентну бо­ротьбу в світовому масштабі, матиме перевагу в зменшенні вит­рат. Але потреба конкурувати в світовому масштабі для досяг­нення такої переваги передбачає умову, що фірма не може еконо­мити, видобуваючи ресурс, а потім продавати надлишкову про­дукцію іншим фірмам.

Товарна диференціація. Якщо фірма прогресивна щодо тех­нології, глобальна конкуренція може дати фірмі перевагу в репу­тації та довір'ї. Наприклад, в ультрамодній індустрії косметики, фірма істотно виграє від своєї присутності в Парижі, Лондоні та Нью-Йорку з метою вироблення іміджу для успішної конкурент­ної боротьби в Японії.

Запатентована технологія виробництва товару. Завдяки спро­можності застосувати запатентовану технологію на кількох наці­ональних ринках може виникати економія в глобальному мас­штабі. Особливо важливою така спроможність стає тоді, коли економія за рахунок масштабів у дослідницькій діяльності є знач­ною у порівнянні з обсягом збуту на окремих національних рин­ках. Найбільш відчутні технологічні переваги фірм глобального масштабу в комп'ютерній, напівпровідниковій, авіаційній і турбінній галузях.

Крім того, конкуренція в глобальному масштабі може дати фірмі інформацію про технологічні розробки у світовому мас­штабі, що допомагає поліпшенню конкурентного становища у сфері технології.

Мобільність виробництва. Економія за рахунок масштабів та розподілу запатентованої технології може виникати там, де ви­робництво товару чи послуги мобільне. Наприклад, у сфері капі­тального будівництва фірма перекидає свої бригади з однієї кра­їни в іншу для будівництва об'єктів; нафтові танкери можуть пе­ревозити нафту в будь-яке місце земної кулі; сейсмічні служби, ге­ологи й консультанти є також мобільні суб'єкти.

В цих випадках економія за рахунок масштабів виробництва досягається в результаті того, що фіксовані витрати на створен­ня й утримання організації та розробку запатентованої техно­логії можна легко розподілити по різних операціях на багатьох національних ринках.

Всі ці джерела глобальної переваги можуть діяти в комплексі, і між ними можлива взаємодія. Наприклад, економія за рахунок масштабів виробництва може послужити основою для виходу на зарубіжні ринки, що згодом приведе до економії за рахунок ма­теріально-технічного постачання або обсягу закупок.

Крім вказаних джерел діють і зовнішні чинники, які сприяють досягненню глобальних конкурентних переваг.

Очевидними чинниками глобальної конкуренції е досягнення в технології, які збільшують економію за рахунок масштабів ви­робництва, матеріально-технічного забезпечення, закупок чи дослідно-конструкторської діяльності.

Одна з ключових причин зростаючої глобальної конкурен­ції — реальне зменшення транспортних витрат у довгостроково­му періоді. Можуть істотно впливати на джерела глобалізації змі­ни у вартості факторів виробництва, постачання відмінностей між економічними та соціальними умовами різних країн, послаб­лення обмежень з боку уряду.

Процес глобалізації може розпочатися завдяки стратегічним інноваціям фірми, зокрема, в результаті оновлення товару. Фір­ми можуть оновлювати товари, адаптуючи їх до багатьох ринків, як це робить " Дженерал Моторе" та інші фірми (стосовно світо­вого автомобіля).

Ще можуть залишатися невикористані ринкові сегменти. На­приклад, японські та європейські фірми спромоглися зайняти привілейовані позиції в США у галузі збуту малих навантажу­вачів та малих холодильних установок, оскільки обслуговування цих ринкових сегментів виробниками США було недостатнім.

На шляху до досягнення переваг глобальної конкуренції існує багато перешкод. Існує декілька категорій таких перешкод. Одні мають економічний характер і збільшують прямі витрати на гло­бальну конкуренцію. Інші значно ускладнюють завдання менедже­ра. Третя категорія – чисто інституціональні чи урядові обмежен­ня, які не відбивають економічних обставин. А ще можуть бути пе­решкоди, які стосуються виключно перцептуальних обмежень чи обмежень на ресурси фірми, що вже вкорінилися у певній галузі.

Розглянемо – які можуть бути економічні перешкоди? Це мо­жуть бути перешкоди, які виникають в результаті витрат на пере­везення та складування. Такі витрати врівноважують економію, яка досягається за рахунок масштабів централізованого вироб­ництва, так само як ефективність виробництва в інтегрованій си­стемі, що передбачає наявність спеціалізованих заводів у кількох країнах і перевезення товару з однієї країни в іншу.

Це означає, що для таких товарів, як цемент, небезпечні хімі­калії та міндобрива заводи мають будуватися на кожному ринку.

Далі можуть бути перешкоди у глобальній конкуренції, коли на національних ринках існує попит на різні види товару. В різних країнах існують відмінності в культурі, економічному роз­витку, доходах, кліматі. Через це існує різниця у попиті на товари, які відрізняються за рівнем витрат, якості, функціонуванням, стилем, розміром та іншими показниками. Наприклад, якщо у США та Західній Європі користуються попитом комп'ютеризо­вані швейні машини, то в країнах, що розвиваються, потреби місцевого населення задовольняють простіші моделі швейних машин керовані педалями.

Глобальній конкуренції може також перешкоджати потреба до­могтися доступу до каналів розподілу на кожному національному ринку. При умові, якщо покупців багато, а обсяг індивідуальних покупок незначний, фірма заради успішної конкурентної боротьби може шукати доступу до відомих незалежних дистриб'ютерів із власними складами. Наприклад, на ринку електроприладів окре­мий вибір, такий як електролічильники або автоматичні вимикачі, є надто незначною величиною, щоб окупити розподіл товару різним покупцям. За такої ситуації іноземній фірмі можу бути до­сить важко проникнути до вже усталених каналів розподілу.

Іноземна фірма може мати більші шанси домогтися доступу до каналів, якщо великий обсяг товарів проходить через кілька каналів.

Ще одна перешкода виникає у випадку, якщо товар вимагає участі торговельного персоналу місцевого виробника. Тут міжнародний конкурент натикається на бар'єр на шляху економії за рахунок масштабів, особливо тоді, коли торговельний персо­нал національного конкурента пропонує широкий асортимент товарів. Або, наприклад, у випадку, коли виробляються медика­менти, де вимагається детальний інструктаж лікарів.

Так само, як і потреба в місцевому торговельному персоналі, перешкоджати роботі міжнародного конкурента може потреба ремонтувати вироби місцевого товаровиробника.

Проти глобальної конкуренції діють чутливість до затримок у часі внаслідок короткочасних віянь моди, а також швид­козмінні технології. Це може виявитися у таких сферах, як вироб­ництво модного одягу та розподіл.

Ще одна проблема – часовий інтервал, необхідний для фізич­ного транспортування товару у глобальному масштабі. Нас­лідком такого часового інтервалу є певні витрати. Такий часовий інтервал буде заважати фірмі вчасно реагувати на потреби ринку.

Глобальній конкуренції може перешкоджати комплексна сег­ментація в межах географічних ринків. Така комплексна сегмен­тація ще більше підсилює потребу в товарному асортименті з багатьма варіаціями або спроможність виробляти товари, макси­мально пристосовані до потреб покупця. Місцеві фірми можуть швидше помітити різноманітні сегменти місцевого ринку і при­стосовуватися до них.

Глобальна конкуренція не може існувати, якщо немає попиту у багатьох країнах. Така ситуація може виникнути через новизну галузі, яка виникає в результаті недостатнього рівня світового попиту, що випливає з так званого життєвого циклу товару в міжнародній торгівлі. Це означає, що спочатку товари впровад­жуються на тих ринках, де їхні характеристики ціняться найвище (наприклад, інновації, впровадження яких дозволяє економити робочу силу, в тих країнах, де вона ціниться дорого). А потім розповсюдження товару породжує попит в інших країнах.

Крім того, глобальна конкуренція не може існувати, якщо то­вар чи послуга задовольняє потреби лише виняткової групи спо­живачів, присутньої тільки на кількох національних ринках.

З цих аргументів випливає, що для існування глобальної кон­куренції необхідний певний ступінь зрілості.

Ще одна категорія перешкод пов'язана з роботою менеджера. Це може бути викликано тим, що завдання маркетингу можуть відрізнятися в географічному аспекті. Ефективні засоби роботи з покупцями в різних країнах можуть мати значні відмінності і гло­бальні конкуренти будуть неспроможні скористатися досвідом маркетингу, набутим на інших ринках і навіть відставати за рівнем ефективності від місцевих конкурентів на місцевих рин­ках. Крім того, у деяких сферах бізнесу покупці з різних причин можуть бути схильними купувати товари місцевих фірм.

Якщо умовою конкурентоспроможності в галузі є інтенсив­ний локалізований маркетинг, сервіс та інші форми взаємодії з покупцями, фірмі може бути складно діяти на інтегрованій гло­бальній основі в конкурентній боротьбі з місцевими суперника­ми. Наприклад, навіть якщо виробник металу із світовим ім'ям може одержати певні виробничі і технологічні вигоди від закор­донних операцій, потреба в інтенсивному локальному маркетин­гу, мобільний сервіс та швидка реакція означають, що місцева фірма може зрівнятися з глобальною або навіть випередити її.

Можуть виникнути зміни, пов'язані із швидкими змінами у тех­нології. Такі зміни вимагають відповідних частих змін у дизайні та виробництві товару пристосованих до місцевих ринків. І автоном­на місцева фірма може краще пристосовуватися до таких умов.

Нарешті, можуть бути перешкоди суспільного характеру. Глобальній конкуренції можуть перешкоджати дії уряду, який буде проводити протекціоністську політику підтримки місцевих фірм або підтримки зайнятості в певній місцевості.

Це можуть бути такі заходи, як:

- тарифи та мита, які будуть обмежувати можливості економії за рахунок масштабів виробництва;

- преференційна політика щодо товарів місцевої фірми з боку уряду та квазіурядових організацій (наприклад, телефонних компаній, контракторів оборонних галузей);

- підтримка урядом місцевої дослідно-конструкторської діяль­ності або вимога наявності у виробі комплектуючих частин,

- вироблених місцевою промисловістю;

- преференційна податкова політика, підтримка зайнятості або інші регулятивні норми, від яких виграють місцеві фірми;

- законодавство про хабарі, податкове законодавство урядів країн, невигідне фірмам, які займаються міжнародними опе­раціями.

Уряди допомагають місцевим фірмам і стимулюють вироб­ництво в країні, в результаті чого зводиться нанівець потенційна економія, яка може бути досягнута за рахунок масштабів гло­бального виробництва.

Найбільш значні перешкоди, які створюються урядом, мо­жуть бути в таких галузях, як виробництво електроенергії та те­лекомунікаційного обладнання. Взагалі, перешкоди на шляху глобальної конкуренції майже зав­жди існують у галузі.

Глобальна стратегія означає:

- комплексний підхід до комерційної діяльності;

- виявлення найбільш сильних сторін бізнесу різних ринків;

- передачу досвіду провідних ринків іншим;

- об'єднання у всесвітньому масштабі діяльності щодо пошуку, використання джерел постачання та маркетингу;

- постачальне збалансування між стандартизацією та локаліза­цією факторів маркетингу, виходячи з ринкових умов й пот­реб споживачів.

При цьому, глобальна стратегія не завжди означає присут­ність у всіх регіонах.

Першим етапом у процесі розробки глобальної стратегії є вибір точок виходу до ринку, який заснований на трьох параме­трах оцінки: ресурси компанії, її конкурентоспроможність і при­вабливість ринку. На другому етапі компанія визначає спосіб вступу до ринку — від експорту до варіантів, які пов'язані з більш високим ступенем ризику та прибутковості.

Ключовим стратегічним рішенням є рішення про вибір країни. Це пояснюється тим, що включення додаткового ринку у портфель компанії вимагає не тільки початкового капіталу, але й значних ресурсів для забезпечення життєздатності підприємства протягом певного часу.

Для зменшення подібного ризику застосовується процедура первісної перевірки, яка включає такі основні фактори: потенціал ринку; ресурси і конкурентоспроможність компанії; державну політику даної країни щодо торгівлі та інвестицій; рівень розвит­ку технології та ринкової інфраструктури в даній країні; спе­цифічні запити споживачів даної країни.

План практичного (семінарського) заняття