💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Нові форми освіти і основні задачі для гарантії якості

Перед системами гарантії якості будуть постійно стояти задачі на десятиліття вперед, не тільки стосовно процедурних рішень, але також і у відношенні проблем, пов'язаних з основами освіти. Складні питання, що стосуються визначення якості освіти стають дуже насущними із-за двох останніх досягнень: розширеного застосування нових технологій освіти й інтересу, що росте, до забезпечення послуг по наданню освіти в усьому світі. Спроби звернення до кожного з цих напрямків вже є, особливо в деяких основних системах гарантії якості, але ще залишаються багато проблем, що не мають адекватної відповіді.

Деякі організації контролю якості почали пристосовувати свої методики перевірки до дистанційної освіти й інших сфер електронного навчання, включаючи телевізійні курси і навчання по Інтернету. Наприклад, у США акредитаційні організації розробили положення по способах оцінки дистанційного навчання. Проте вони дають обмежену відповідь, яка в основному базується на методиках, розроблених для звичайних умов навчання. Така адаптація може бути доречною, коли електронне навчання застосовується декількома навчальними закладами, залучається невеличка кількість студентів, або де електронне навчання здійснюється в основному традиційними навчальними закладами з великим досвідом навчання на відстані (Австралія). Також можуть підійти модифіковані механізми, коли за дистанційне навчання відповідає одна з громадських організацій, як в Індії і Великобританії [9]. Проте ці відповіді недостатні для методів електронного навчання, особливо в зв'язку зі зростанням значення і доступності цих нових способів освіти. Хоча деяка ясність у тому, як можна оцінити електронне навчання, появилась.

У результаті швидкого розвитку за останнє десятиліття електронних засобів інформації й інфраструктури надання інформації, зараз дистанційне навчання досягло щабля, на якому можна припускати його значне зростання. В цьому десятилітті велика кількість навчальних закладів запропонує дистанційне навчання, в яке буде залучено набагато більше студентів. Таке зростання створює серйозні ускладнення для організації гарантії якості: необхідно контролювати більшу кількість тих, хто забезпечує навчання на відстані в більшій кількості місць навчання; і більша кількість студентів буде шукати підтвердження визнання курсів дистанційного навчання.

Подібні проблеми виникають при розгляді тенденції міжнародної мобільності студентів, яка зростає стрімкими темпами. Де б в інших країнах не були студенти залучені в програму якогось ступеня, їхній навчальний план повинен оцінюватися по тому, наскільки він може бути зіставлений з академічною роботою, що вони могли виконувати у своїй країні або навчальному закладі. При розгляді питання, як контролювати таке навчання, більшість систем гарантії якості притримуються стратегії рішень, дуже схожої на позицію стосовно дистанційного навчання, тобто допускають, що невеличкі зміни звичайних методик можуть пристосувати ці методики до нової схеми навчання. В Європі декілька університетів співробітничали по багаторічному проекту Європейської Комісії над створенням методик для розпізнавання трансфертів і репутацій програм і проект призвів до появи міжінститутських угод, що довгий час застосовувалися при навчанні в міжнаціональних масштабах [10]. У США акредитаційні організації в основному покладаються на те, що кожний університет розширить свої власні внутрішні методики, щоб забезпечити умову, що навчання за рубежем сумісно з їхньою стандартною програмою. Проте такі підходи можуть більше придатись для короткострокового навчання, а не для тривалого періоду навчання за рубежем.

Зусилля по оцінці і визнанню тривалих періодів академічного навчання за межами країни проблематичні. Багато країн відмовляються визнавати академічне навчання за їхніми межами. Більшість двосторонніх угод, що існують, виявлені між тими країнами, в які залучається велика кількість іноземних студентів, і їх нелегко поширити на інші країни. Наприклад, методики США в основному засновані на докладних аналізах, при яких порівнюються програми і ступені в США з програмами і ступенями в іншій країні і розглядаються детально структури курсів, навчальних планів, екзаменаційних систем і т.п. Виникають гарячі дискусії між країнами стосовно того, чи можна визнавати ступені, прийняті в одній країні, як диплом при прийомі на роботу в іншій країні. Подібні розбіжності виникли при визначенні, який рівень попередньої роботи буде признаватися, коли студенти хочуть одержати такий ступінь в іншій країні.

Признаючи недосконалість існуючих угод, можна припускати, що буде робитися більший тиск для забезпечення кращих рішень у майбутньому, тому що все більше студентів бажають навчатися в інших країнах.

Задачі гарантії якості, поставлені електронним навчанням і міжнародною мобільністю студентів, тісно пов'язані. І те, і інше привертає увагу до питань, як можна оцінити і контролювати навчання, коли воно здійснюється не в процесі одержання освіти у вузі. При електронних методах передачі інформації навчання необов'язково повинно відбуватися в той самий час і в тому самому місці як звичайне навчання [11, c.332]. Як контролюється це навчання, коли вчитель не спілкується віч-на-віч із студентом і наскільки добре можна оцінити навчання методами оцінки на відстані, що не підтримуються прямим контактом? В системі міжнародної освіти навчання відбувається в різний час і в різних місцях і навчальний заклад, що фінансує його, має обмежений контроль над обставинам протікання навчання. Як контролюється це навчання, і як можна оцінити послідовність програми при різноманітних обставинах навчання, включаючи культурні, лінгвістичні розходження або розходження в тому, як побудована структура освітніх програм?

У обох випадках методологічний підхід має концентрувати увагу на тому, що залишається центральним, тобто що студент вчить. Вузи, як і органи гарантії якості, повинні дивитися на фактичні - проміжні чи кінцеві - результати навчання.

Крім того, як визнали багато організацій гарантії якості, ці підходи також застосовні до навчання в традиційних обставинах, особливо коли студенти зараховуються на якийсь час, змінюють область навчання, переривають навчання або переводяться в новий навчальний заклад. Якщо заняття відбуваються на робочому місці, в іншій країні в університеті, або по Інтернету, педагог або освітній працівник може не мати повного обсягу знань про студента, як це можливо при традиційній ситуації в аудиторії. Організацій гарантії якості повинні будуть у співпраці з вузами створити ефективні засоби оцінки досягнень у навчанні, а не часу, проведеного у визначеному місці або витраченого на визначену програму. Їм також буде необхідно розробити методи перевірки, що підходять для нового уявлення про навчання, незалежно від обстановки або педагога.

Це виносить на порядок денний низку нових питань, але це також та область, в якій зайняті в сфері освіти учені вже провели багато складних досліджень. У ряді країн існують перспективні підходи і моделі, включаючи іспити й інші методи, за якими перевіряються студенти, коли вони закінчують навчатися по програмі на одержання стипендії, а також стандартизовані методи, за якими оцінюють окремі заняття. Була також проведена робота з удосконалення методів оцінки і перевірки при різних умовах навчання. Методики, що дозволяють здійснювати переведення або визнавати ступені, отримані в інших країнах, також створюють корисні прецеденти для подальшої роботи з установлення рівності електронного навчання або навчання за рубежем із традиційним академічним.

При нових підходах до навчання, для систем гарантії якості також необхідно переглянути існуючі сьогодні підходи до характеристик оцінки вузів. У традиційних умовах розглядалися багато атрибутів університету: якість бібліотеки і помешкань для занять, заслуги персоналу або репутація, що він має як заклад, що дає гарну освіту. Електронні методи надання інформації для навчання ставлять питання, чи мають значення названі характеристики і яке саме.

Отже, друга основна задача, що випливає з електронного навчання і мобільності студентів, яка стоїть перед організаціями гарантії якості, це - пояснити їх вимоги і мати відповідні аргументи при оцінці навчального закладу, що пропонує навчальну програму.