Психологія і види натовпу

Науці давно відомо, що психологічні закономірності поведінки натовпу дуже мало залежать, або і зовсім не залежать від освітнього чи культурного рівня людей, що утворюють натовп.

Натовп – це і є народ, що вийшов на вулиці, якщо, звичайно, дотримуватися не довільних, а науково-обгрунтованих уявлень про натовп як особливу спільність людей.

Прийнято розрізняти види натовпу: випадковий, експресивний, конвенційний і діючий.

Випадковий натовп – це чималий гурт людей, чию увагу, наприклад, привернула якась надзвичайна подія, скажімо, дорожньо-транспортна пригода.

Експресивний натовп утворюється з людей, згуртованих прагненням спільно висловити свої почуття – радість, горе, протест, солідарність тощо. Експресивний натовп можна побачити на багатолюдному весіллі чи похороні, на мітингах і маніфестаціях.

Під конвенційним натовпом розуміють найчастіше учасників масових розваг, наприклад, глядачів на стадіоні чи концертному залі. Їх об’єднує не тільки інтерес до масового дійства, а й готовність реагувати на нього згідно з певними ритуалами чи нормами, що не мають офіційного характеру, а виникають ніби за домовленістю – конвенцією (від лат. conventio – договір, угода).

Діючий натовп поділяється на агресивний, панічний, корисливий та повстанський. Прикладом дій агресивного натовпу може бути, скажімо, самосуд розгніваної юрби над спійманим на гарячому злочинцем, панічного – масова втеча людей від несподіваної небезпеки. Дії корисливого натовпу завжди спрямовані на володіння якимись цінностями чи благами. Це може бути штовханина за дефіцитними товарами чи просто сутичка за місце в транспорті. Повстанським називають натовп, дії якого зумовлені справедливим обуренням проти властей, утиску, сваволі.

Загальні характеристики натовпу. По-перше, натовп – це завжди досить велика група людей. По-друге, на відміну від інших соціальних утворень, таких, скажімо, як трудовий колектив, ця група існує протягом досить короткого проміжку часу і тому не встигає розмежуватися з певними симпатіями, інтересами та виконуваними функціями. По-третє, люди в натовпі розміщуються дуже щільно на невеликій площі, тобто перебувають у безпосередній близькості, що дає їм змогу підтримувати між собою зоровий і слуховий контакти, постійно одержуючи інформацію про реакції одне одного на зовнішні стимули, на слова оратора, який виступає на мітингу.

Людська психіка в натовпі. У натовпі особистість ”розчиняється” чи, принаймні, помітно нівелюється. Те особливе і неповторне, що є в кожного з нас, відходить на задній план. Натовп здатний бути найчутливішим барометром корінних інтересів багатотисячних колективів, цілих класів і націй, водночас залишаючись глухим до інтересів окремої особистості.

Мислення натовпу. Обов’язковою умовою утворення “колективної душі” натовпу є одержана людьми інформація про реакції одне одного на певні події чи явища.

Натовп легко піддається навіюванню з боку тих людей, у яких свідомо чи підсвідомо вбачає втілення свого ідеального і нереалізованого ”Я”. Він наділяє їх усіма можливими чеснотами і готовий іти за ним беззастережно. Таких людей називають героями натовпу.

Учені розрізняють три психічні стани людини, яка перебуває у надзвичайній ситуації.

Перший – стан психологічного оглушення. У ньому людина ще зберігає свідомий контроль над своєю поведінкою та діями. Другий – стан підсвідомого автоматизму. Він характеризується значною деформацією свідомого контролю над своїм станом, поведінкою та діями, зростанням страху за своє здоров’я й життя, чутливістю до зовнішніх впливів. Контроль за своєю поведінкою та діями переходить на підсвідомий рівень. Замість чітко розрахованих вчинків і дій, значну роль починають відіграти імпульсивні, автоматичні механізми та дії. У такому стані основою надійної поведінки служать сформовані й закріплені навички, уміння діяти адекватно до специфіки конкретних надзвичайних ситуацій. Третій стан – фрустрація. Людина втрачає свідомий контроль над своєю поведінкою: може бігти прямо в осередок небезпеки, безглуздо метушитися, виконувати вкрай хаотичні дії.

За даними зарубіжних досліджень, у результаті психологічного навантаження, яке викликане надзвичайною ситуацією, лише 12-25 % людей можуть зберігати самовладання й, оцінивши обстановку, діяти рішучо та розумно. Близько 50-75% перебувають у стані своєрідного приголомшення, так званої ”панічної реакції”. Хоча вони порівняно спокійно реагують на подію, проте не здатні до активної діяльності. У 12-25% спостерігаються істеричні реакції. Вони виявляються або в позбавлених будь-якого сенсу рухах та безглуздих вчинках, в цілковитій байдужості до того, що відбувається.

Натовп мислить не логічними категоріями, а цілісними образами, що вільно асоціюють між собою.

Щодо рівня інтелекту натовп, можливо, й програє порівняно з окремим індивідами, але це ніяк не означає, що він гірший за всіма своїми психологічними та моральними якостями. Об’єднані в натовп люди нерідко здатні на самопожертву і героїзм.

5.4 Поняття про психоемоційні напруження (стрес)

Стрес – це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію, яка характеризується надмірним психологічним і фізіологічним напруженням. Це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності, наприклад спротиву, боротьби, втечі чи до надзвичайної ситуації.

Під час стресу виділяються гормони, змінюється режим роботи багатьох органів і систем (ритм серця, частота пульсу тощо).

Стресова реакція має різний прояв у різних людей: активна – зростає ефективність діяльності, пасивна – ефективність діяльності різко зменшується. Для забезпечення безпеки суттєву роль відіграє емоціна врівноваженість. Вона сприятливо впливає на життєдіяльність людини і зменшує її схильність до небезпеки.

Індивідуальний темп перебігу психічної діяльності класифікують на:

а) швидкий; б) повільний; в) млявий.

Сукупність індивідуальних особливостей, які характеризують динамічну та емоційну сторони поведінки, діяльності і спілкування людини називається темпераментом.

У деяких видах діяльності від типу темпераменту (сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік) може залежати не тільки хід виконання, а й кінцевий результат, що особливо важливо в умовах НС.

В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність життєдіяльності суттєво посилюється.

При визначенні типу темпераменту доцільно користуватися такими формулами:

1. Сангвінік – це «довіряй, але перевіряй» (життєрадісність, захопленість, чуйність, товариськість).

Недоліки: незібраність, легковажність, ненадійність; схильний до обіцянок, які не завжди виконує, вимагає контролю;

2. Холерик – це «ні хвилини покою» (енергійність, захопленість, пристрасність, рухливість, цілеспрямованість)

Недоліки: агресивність, невитриманість, нетерплячість, конфліктність, здатність переносити свою активність на колектив;

3. Флегматик – це «не підганяй» (стійкість, постійність, активність, терплячість, самовладання, надійність, його не треба підганяти, він сам розрахує свій час і зробить справу.

Недоліки: загальмованість, байдужість, «товстошкірість», сухість, неможливість працювати в режимі дефіциту часу.

4. Меланхолік – це «не нашкодь» (висока чутливість, м’якість, людяність, доброзичливість, здатність до співчуття).

Недоліки: низька працездатність, підозрілість, вразливість, замкненість, сором’язливість, на нього не потрібно кричати, надто тиснути, давати різкі та жорсткі вказівки, оскільки він надто чутливий і навіть вразливий.

При організації робочих пар враховують, що найбільш ефективна робота у парах: холерик – сангвінік, сангвінік – меланхолік, меланхолік – флегматик.

Але не завжди людина має один із чотирьох зазначених типів темпераменту. Існує багато різноманітних поєднань і переплетень.

Вікова психологія визначає, що дорослою людина стає після 25 років (розуміння повної відповідальності за своє життя, за свої рішення і дії). Розрізняють такі періоди дорослої людини:

а) рання зрілість (25-35 років) – залучення до всіх сфер людської діяльності, соціальна та професійна адаптація, перша психологічна криза переоцінки життєвого шляху;

б) середня зрілість (35-45 років) – пошуки відповіді на основні питання: «Що таке життя?», «Про що мріяв?», «Чого досягнуто?»

в) пізня зрілість (45-60 років) – концентрація інтересів до себе, за умов активної праці;

г) наявність другого піку творчості (50-60 років);

д) похилий вік (60-75 років);

е) старість (75-90 років);

ж) довгожитель (після 90 років).

Є люди, які легко переходять від одних життєвих умов до інших, легко пристосовуються до змінених умов життя; інші ж цю зміну умов переживають дуже гостро.

Отже, кожній людині з народження та протягом навчання і життя притаманні особливості її психічних процесів, таких як пам’ять, мислення, увага, що приводять до появи у неї відповідних особливих психічних якостей.

Людина є складною саморегульованою системою, спроможною залежно від створених ситуацій гнучко використовувати свої можливості та уникати при цьому небезпек.

Контрольні запитання