Поправочні коефіцієнти швидкості вітру

Захист працівників при аварії на хімічно небезпечному об'єкті. Відмінна риса аварії ХНО з викидом НХР полягає в тому, що при високих концентраціях хімічних речовин ураження людей відбувається в короткий термін, тому вирішальне значення в цих умовах має оперативність (швидкість) виконання заходів щодо захисту населення і персоналу.

Основні заходи захисту:

• використання засобів індивідуального захисту і сховищ в режимі повної ізоляції;

• застосування антидотів (протиотрут) і засобів обробки шкірних покривів;

• дотримання режимів захисту на зараженій території;

• евакуація людей із зони зараження, що виникла при

аварії;

• санітарна обробка людей, дегазація одягу, території, будівель, транспорту, техніки і майна.

Працівники, почувши повідомлення про аварію, повинні негайно надягти засоби індивідуального захисту, насамперед ізолювальні та промислові протигази. Кожний на своєму робочому місці повинен зробити все можливе для зниження згубних наслідків аварії: забезпечити правильне відключення енергоджерел, зупинити агрегати, апарати, перекрити газові, парові і водяні комунікації згідно з умовами технологічного процесу і правилами техніки безпеки. Потім необхідно укритися в підготовлених сховищах або вийти із зони зараження.

Для захисту органів дихання на вулиці та в приміщенні можна використовувати підручні вироби з тканин, змочені у вод: хутряні і ватяні частини одягу. При закриванні ними органів ди­хання знижується кількість газу, що вдихається (за рахунок його адсорбції або розчинності у воді), а отже, і сила ураження.

При вимушеному перебуванні на зараженій місцевості необхідно суворо дотримуватися таких правил:

· рухатися швидко, але не бігти і не піднімати пилу;

· не тулитися до будинків і не торкатися навколишніх предметів;

· не наступати на краплі рідини чи порошкоподібні розсипи невідомих речовин, що зустрічаються на шляху;

· не знімати засоби індивідуального захисту до розпо­рядження;

· при виявленні крапель НХР на шкірі, одязі, взутті, за­собах індивідуального захисту зняти їх тампоном з паперу, га­нчір'ям чи носовою хусткою;

· по можливості надати необхідну допомогу постраждалим і людям, які нездатні рухатися самостійно.

Якщо відомо тип НХР і її властивості, зокрема вага парів відносно повітря, можна зорієнтуватися, в яких приміщеннях доцільно укритися. Якщо пари НХР важчі за повітря, потрібно укритися на верхніх поверхах будинків і навпаки, якщо пари НХР легші за повітря, доцільніше укриватися на нижніх поверхах багатоповерхових будинків.

Після виходу із зони хімічного зараження слід пройти санітарну обробку. У разі ураження, навіть незначного (кашель, нудота тощо) - звернутися в медичні установи для діагностування та проведення профілактичних і лікувальних заходів.

Про усунення небезпеки хімічного ураження і порядок подальших дій працівники оповіщаються. В усіх випадках вхід у житлові й інші приміщення, підвали, виробничі будівлі дозволяється тільки після контрольної перевірки вмісту НХР у повітрі цих приміщень.

На підприємствах зі НХР найчастіше зустрічаються хлор і аміак.

Хлор - газ жовто-зеленого кольору з різким запахом, його щільність 3, 214 г/л; температура кипіння - 34, 05° С; при тиску 6 атм. - зріджується при кімнатній температурі. Застосовують у виробництві хлоровмісних органічних і неорганічних сполук, для відбілювання целюлози і тканин, для санітарних потреб і знезаражування (хлорування) води. За видом ураження належить до НХР переважно задушливої дії. Ознаки: різкий біль у грудях, задишка, блювання.

Перша допомога ураженому хлором:

· надягти на потерпілого промисловий протигаз;

· винести потерпілого на санітарних ношах на незаражену територію і зняти протигаз;

· звільнити від одягу, що стримує дихання;

· при відсутності дихання провести штучне, переважно методом " рот у рот";

· забезпечити повний спокій, а в холодну пору року - і відігрівання потерпілого;

· для пом'якшення подразнення органів дихання дати подихати парою 0, 5-процентного розчину питної соди і, по можливості, киснем;

· промити шкіру і слизові оболонки 2-процентним содовим розчином;

· забезпечити вживання потерпілим теплої води з содою, чаю чи кави;

· запобігти можливості самостійного пересування потерпілого, подальше транспортування його повинне проводитися тільки в лежачому стані.

Аміак - безбарвний газ з різким задушливим запахом; його щільність за нормальних умов 0, 771 г/л; температура кипіння -33-35° С_; при значенні тиску 900 000 Па (9 атм) зріджується при кімнатній температурі.

Вибухонебезпечний, отруйний, добре розчиняється у воді; 10-процентний водяний розчин аміаку називають нашатирним спиртом. Аміак застосовують у виробництві азотної і синильної кислот, соди, добрив; у рідкому вигляді використовують як робоче тіло в холодильних агрегатах. За видом ураження належить до НХР задушливої і нейротропної дії; основна ознака ураження - утруднене дихання. Звичайні фільтрувальні протигази від аміаку не захищають!

Перша допомога при ураженнях аміаком:

• надягти на постраждалого промисловий протигаз марки К чи М, при дуже високих концентраціях аміаку - ізолювальний протигаз;

• винести із зони зараження, зняти протигаз і заражений одяг;

• при ослабленні чи зупинці дихання зробити штучне дихання переважно методом " роту рот";

• дати подихати водяним паром і попити теплого молока;

• при потраплянні аміаку в шлунок викликати штучне блювання;

• при потраплянні аміаку в очі промити їх водою;

• при великих опіках ввести знеболювальні засоби і зробити перев'язки;

• забезпечити потерпілому повний спокій і тепло.

Тривалість безпечного перебування людей, які знаходяться в ізольованому приміщенні визначається:

де - тривалість безпечного перебування в ізольованому приміщенні за умов обмеженого вмісту кисню, год.;

W - об'єм приміщення, м;

- гранично допустима концентрація кисню, %;

а - кількість кисню, яка споживається людиною за 1 годину, л/год.;

a = 25-35 л/год

N - кількість людей, що знаходяться в ізольованому приміщенні, осіб.

(4.2)

де - тривалість безпечного перебування в ізольованому приміщенні за умов перевищення концентрації вуглекислого газу, год.;

- гранично допустима концентрація вуглекислого газу. %;

m - кількість вуглекислого газу, що виділяється людиною за і годину, л/год. m = 20-30 л/год

Так. при внутрішньому об'ємі населеного ізольованого об'єкта W = 10 м³, N = 5осіб тривалість їх безпечного перебування (у стані спокою) складає не більше 2-х годин.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ