Лист 6. Залізобетонні колони прямокутного перерізу лист 1. Залізобетонні двовіткові колони

ЛИСТ5. ЗАЛІЗОБЕТОННІ КОЛОНИ ТОРЦЕВОЇ СТІНИ

В промислових будівлях використовуються залізобетонні колони висотою < 9, 6м, які мають залізобетонні несучі конструкції покриття.

Колони типу І мають постійний переріз 300x300 мм. Верх колон розміщується проміж стіною торця та пристінною балкою покриття і кріпиться до верхнього поясу балки за допомогою монтажної деталі.

Колони типу II мають перемінний переріз. Верхня частина колони має 300x300 мм і кріпиться, як зазначено вище.

Нижній кінець колони у всіх випадках скріплюється з фундаментом шарнірно. Для цього поверх фундаменту встановлюється строго по вісям і по рівню (за допомогою анкерних болтів та цементного розчину). Сталевий лист М-30. Колона вільно встановлюється на цей лист і скріплюється зварюванням закладних деталей.

ЛИСТ 6. ЗАЛІЗОБЕТОННІ КОЛОНИ ПРЯМОКУТНОГО ПЕРЕРІЗУ ЛИСТ 1. ЗАЛІЗОБЕТОННІ ДВОВІТКОВІ КОЛОНИ

Каркас одноповерхової будівлі з покриттям із плоских елементів складається з поперечних рам, утворених затисненими у фундаментах колонами і кроквяними фермами чи балками, що шарнірно спираються на колони. В поздовжньому напрямку рами зв'язані підкрановими балками, балками-розігірками, підкроквяними фермами, жорстким диском покриття й у необхідних випадках — сталевими в'язями. Жорсткий диск утворюють плити покриття, приварені до кроквяних ферм або балок з наступним замоноліченням швів.

Уніфіковані залізобетонні колони, показані на розглянутих листах, призначені для одноповерхових будівель із сіткою розбивочних осей до 12x36 м, безкранових і з опорними кранами вантажопідйомністю до 50 т.

Колони прямокутного перерізу застосовуються в безкранових будівлях висотою до 9, 6 м (серія 1.423-3) і 10, 8^-14, 4 м (серія 1.423-5) і в будівлях висотою до 10, 8 м з опорними

кранами вантажопідйомністю до 20 т (серія КЗ-01-49). У будівлях висотою до 18 м з опорними кранами вантажопідйомністю 3.0 - 50 т підкранова частина колон двовіткова (серія КЗ-01-52). Вітки зв'язані горизонтальними розпірками через інтервал 1, 5 - 3 м.

По положенню в будівлі колони підрозділяються на крайні і середні. До крайніх колон із зовнішньої сторони примикають стінові огородження. Крайні колони, у свою чергу, підрозділяються на основні, що сприймають навантаження від стін, кранів і конструкцій покриття, і фахверкові, що служать тільки для кріплення стін. Залізобетонні або сталеві фахверкові колони (див. лист 4 і 5) встановлюються в торцях будівлі і між основними колонами у поздовжніх стін при кроці основних колон 12 м і 6-метрових стінових панелях. У ряду виділяються в'язеві колони, з'єднані сталевими вертикальними в'язями для сприйняття горизонтальних сил.

Колони армуються зварними або в'язаними каркасами і формуються з бетону класу В15 при прямокутному перерізі, класу В20-В30- двовіткові. Закладні елементи, заанкерені в бетон або приварені для фіксації положення до робочої арматури, є у всіх колонах у місцях обпирання кроквяних конструкцій і підкранових балок, у крайніх колонах - на рівні швів стінових панелей, у в'язевих колонах - у місцях примикання поздовжніх в'язів. Закладні сталеві трубки діаметром 50-70 мм утворюють отвори, що використовуються для стропування при розопалубці і монтажу.

Закладні елементи в місцях обпирання підкранових балок і кроквяних конструкцій складаються із сталевого листа з пропущеними крізь нього анкерними болтами. Бетон під ними підсилюється непрямим армуванням сітками. Для установки залізобетонних підкроквяних ферм оголовки колон знижуються на 0, 6 м і виконуються без анкерних болтів. Стик здійснюється стельовим зварювальним швом. При сталевих фермах і підкранових балках опорні закладні елементи трохи видозмінюються - лист підсилюється плитою, розрахованою на зосереджений тиск опорних ребер, і змінюється розміщення анкерних болтів. Сталеві підкроквяні ферми прикріплюються до сталевих надопірних стійок.

Для з'єднання з фундаментом колона заводиться в стакан на глибину до 0, 85 м при прямокутному перерізі і до 1, 2 м - при двовітковому. У цих межах для зв'язку з бетоном замонолічування стовбур колони забезпечується горизонтальними борозенками. У двовіткових колонах нижня розпірка висотою 0, 2 м, що заводиться в стакан, має отвори 0, 2x0, 2 м, що використовуються при бетонуванні стику. При подальшому удосконалюванні конструкції представляється доцільним нижню розпірку опустити на дно стакану для кращого закладення і зручності бетонування стику.

Установка колон виконується самохідними підйомними кранами. До підйомного троса колона приєднується вставленими в отвір для стропування захватами. Для тимчасового кріплення і рихтування колон застосовуються встановлювані над стаканом сталеві кондуктори з ручними чи домкратами розклинення стовбура в стакані і розчалювання оголовка інвентарними пристосуваннями. Інструментальна вивірка колон виконується в двох напрямках по рисках, нанесених на їх поверхні. Стики замонолічуються бетоном класу елементів, що стикуються. Тимчасові кріплення знімаються після того, як бетон замонолічення набере 70 % розрахункової міцності.