Методика виконання 7 страница

Аналіз попиту і ринкової кон’юнктури повинен проводитись із розрахунку на весь термін експлуатації продукту, що пропонується.

Необхідну інформацію для вивчення попиту треба згрупувати за такими напрямками:

· розміри і структура поточного попиту на ринку, географічні кордони якого підлягають визначенню;

· характеристика сегментів ринку, які визначаються за кінцевим використанням, категорі­ями покупців, географічним розподілом (регіональні, вітчизняні, експортні ринки);

· прогнози попиту на ринку в цілому і за сегментами за певний період часу, бажано на перші десять років функціонування проекту;

· ступінь проникнення на ринок інших виробників цієї або аналогічної продукції.

Як правило, у процесі вивчення попиту і ринкової кон’юнктури необхідне вивчення факторів сприяння збуту, включаючи при необхідності дані про гарантійно-технічне обслуговування, вимоги до пакування, а також організацію продажу.

Для розробки прогнозів кон’юнктури традиційних товарів можуть бути використані такі дані:

· поточне споживання і темпи його зміни за певний період;

· динаміка попиту в минулому і її вплив на майбутній попит;

· упорядковані дані про попит у різних сегментах.

Для нових товарів ця задача більш складна і її треба вирішувати, враховуючи тенденції попиту в інших країнах з аналогічними економічними умо­вами, рівнем розвитку подібного виробництва та іншими факторами.

При визначенні орієнтовної ціни на продукцію майбутнього виробництва, в першу чергу, треба спиратися на проведені маркетингові дослідження і характер ринку, а вже потім слідкувати, щоб собівартість забезпечувала одержання визначеного рівня прибутку.

2.3. Визначення виробничої програми

В ній визначаються рівні виробництва, які повинні бути забезпечені у певні періоди часу для максимального заповнення ринку товарами і одержання найбільшої виручки від продажу. У зв’язку з цим виробнича програма по­винна прямо пов’язуватись з уточненими обсягами продажу.

На основі виробничої програми розраховується виробнича потужність підприємства, під якою розуміється обсяг виробництва продукції, що може бути забезпечений за певний період часу при заданих її асортименті, якості і режимі роботи підприємства.

Розраховуючи виробничу потужність, слід уважно слідкувати, як виробнича потужність впливає на виробничі витрати на одиницю продукції. Дослідження показують, що ці показники дуже тісно пов’язані та існує деякий оптимальний розмір потужності (Попт), який забезпечує міні­мальні витрати на одиницю продукції (Вмін) (рис. 1).

Рис. 1. Оптимальна потужність

Очевидно, що визначена таким чином потуж­ність (Попт) є лише одним із критеріїв при остаточному виборі потужності. Інші важливі критерії цього вибору – це потреба в товарі на ринку, наяв­ність сировини, енергії, інших ресурсів, можливості транспортування товарів тощо. Слід також враховувати терміни освоєння ви­робничої потужності і, в залежності від цього, ви­значати обсяги виробництва за роками експлуатації проекту.

2.4. Вибір технології виробництва та технологічного устаткування

При виборі технології виробництва треба враховувати деякі вимоги, яким має відповідати виб­рана технологія. Вона повинна:

ü найкраще вирішувати поставлені перед проектом завдання;

ü бути економічною та досить ефективною;

ü враховувати сучасні екологічні вимоги;

ü бути сучасною та відповідати сві­товому рівню (або бути близькою до нього);

ü бути вже перевіреною, надійною;

ü пройти опробування на певних підприємствах з позитивними результатами і для підтвердження цього корисно розглянути конкретні проекти (особливо західні), де ця технологія була використана.

Слід зауважити, що технічний опис проблем, що розгляда­ються в проекті, повинен бути зрозумілим, тобто ці проблеми повинні викладатися популярною мовою, не повинні переванта­жуватися складними технічними термінами, формулами, кресленнями тощо.

2.5. Вибір місця розташування виробництва

При виборі місця розташування виробництва доцільно проаналізувати ряд факторів:

· ділянка, що вибирається, повинна мати прийнятні геофізичні характеристики: ландшафт території, клімат, умови будівництва, особливості ґрунту, геодезичні умови і т. ін.;

· вартість оренди землі;

· географічне розташування землі з метою забезпечення близькості до джерел сировини, ринку збуту продукції, робочої сили, комунікацій (джерел енергії, палива, води, засобів зв’язку тощо);

· використання транспортної (автошляхи, залізниця) і комунальної (житло, школи, магазини, об’єкти культури, спорту і охорони здоров’я) інфраструктури;

· питання утилізації побічних продуктів і знищення відходів виробництва на місці або шляхом їх вивозу.

Для вирішення питань вибору місця розташу­вання виробництва потрібний значний обсяг даних, серед яких найважливішими є:

· масштабна карта регіону з вказівкою вірогідного місцезнаходження підприємства і розташування головних автомобільних, залізничних і водних магістралей;

· розгляд можливих варіантів вірогідного місцезнаходження підприємства, обґрунтування вибору на користь даного конкретного місця;

· схема земельних ділянок регіону (з вказівкою на їх власників і ціни землі);

· розміри земельної ділянки з вказівкою на характер ґрунтів, наявність підземних вод і результати геофізичних досліджень щодо придатності даної ділянки для будівництва;

· доступ до земельної ділянки (наявність автомобільних, залізничних і водних магістралей).

2.6. Забезпеченість ресурсами

Для нормального функціонування запроектованого виробництва важливою умовою є забезпечення матеріалами, сировиною та іншими ресурсами.

Для оцінки цього фактору необхідно:

§ визначити види і кількість матеріалів, сировини та комплектуючих виробів, що перероблятимуться;

§ вивчити ринок відповідних матеріалів, сировини та комплектуючих виробів і підібрати такі умови їх постачання, які будуть найбільш сприятливі стосовно якості, кількості, вартості, доступності та надійності поставок;

§ передбачити альтернативний варіант забезпечення кожним видом ресурсів;

§ розрахувати можливі втрати матеріалів і сировини при транспортуванні і зберіганні;

§ скласти оптимальну програму поставок матеріалів, сировини і устаткування, яка б задовольняла умови якості, кількості і вартості.

Слід за кожним видом ресурсів, (таких як електроенергія, вода, теплоенергія), визначити джерела постачання та їх доступність, надійність, можливий вплив роботи державної електромережі на роботу підприємства, наявність перебоїв у забезпеченні ресурсами.

Необхідно проаналізувати і зробити оцінку стану транспортних зв’язків (автомобільного, залізничного тощо), наявності ліній енергопостачання, трубопроводів для води та інших ресурсів.

Для забезпечення виробництва робочою силою потрібно:

ü визначити необхідну чисельність робітників і службовців для всього проекту; вивчити можливі джерела залучення управ­лінських, технічних кадрів, кваліфікованої і некваліфікованої робочої сили;

ü з’ясувати можливості перепідготовки місцевого персоналу, оцінити продуктивність його праці;

ü проаналізувати і оцінити розмір заробітної плати у минулому, діючий та на майбутнє.

2.7. Екологічна оцінка проекту

Екологічна оцінка проекту повинна встанови­ти перш за все його відповідність вимогам законо­давчих актів та інших нормативних документів щодо допустимого негативного впливу на навколишнє середовище і при перевищенні встановлених нормативів визначити шляхи його зменшення, щоб проект став екологічно прийнятним. Рівень деталізації та глибина такого аналізу проекту по­винні відповідати його потенційному впливу на навколишнє середовище.

При екологічній оцінці проекту необхідно визначити екологічні вимоги законодавства, позитивний і негативний вплив проекту на окремі складові навколишнього середовища (повітря, землю, водні, лісові та інші ресурси). Слід передбачити компенсуючі заходи та залишкові збитки, які не вдається компенсувати, визначити питання, які не потребують подальшої уваги як вирішені. Необхідно також здійснити кількісну оцінку можливих екологічних збитків та вигод, що пов’язані з прийняттям пропозицій щодо проекту та альтернативних рішень.

2.8. Вибір проектувальників, підрядників та постачальників устаткування

При оцінці можливих варіантів виконання проектно-конструкторських робіт проводиться:

· вибір проектувальників;

· підготовка і укладення контрактів;

· проектування і узгодження документації.

Серед критеріїв вибору проектувальників головним є той, наскільки вони: відомі своїми розробками (кому і як готували подібні проекти, які відгуки про їх роботу); професійні саме в цій галузі; в які терміни і як якісно вони можуть виконати проект; скільки це буде коштувати. Зіставляючи вказані вимоги, вибирається їх оптимальне співвідношення і виконавці.

Аналогічним чином вибираються підрядники і постачальники устаткування, при цьому підходи можуть бути різноманітні (за допомогою тендера, який виграла фірма; давнє ефективне партнерство; спеціалізовані фірми, рекомендовані досвідченими консультантами тощо). Інвестор дуже уважно оцінює вибір підрядників, їх досвід у виконанні аналогічних робіт, аналізує, наскільки успішно вони виконали попередні контракти, наскільки міцний їх фінансовий стан та інше.

На цьому етапі важливо визначитись з типом контракту на будівництво, виконання робіт («під ключ», тільки монтаж устаткування і пуск, тільки поставка устаткування тощо).

Паралельно потрібно відповісти на ряд запи­тань: які ризики бере на себе кожна із сторін, хто буде відповідати за завершення проекту в строк у відповідності з кошторисом і встановленими специфікаціями, які санкції вступають в силу при не­виконанні умов контракту?

2.9. Фінансова і економічна оцінки проекту

Це найбільш важливі аспекти всього процесу розробки проекту, причому більшість раніше розглянутих питань забезпечує своїми вихідними даними саме проведення фінансової і економічної оцінок проекту.

У додатку 4.2 наведений у вигляді таблиць приклад розрахунків основних фінансових показників умовного проекту. Він містить у собі розрахунки, що є обов’язковими при поданні проекту будь-якому інвестору, у тому числі й західному. Цей приклад є дуже спрощеним і призначається тільки для ілюстрації підходів до фінансової оцінки проекту. Подібні розрахунки звичайно робляться за допомогою комп’ютеризованої фінансової моделі проекту, яка дозволяє провести аналіз потоків готівки, а також чутливості проекту. У даному випадку для створення фінансової моделі інвестиційного проекту був використаний стандартний пакет програм «Суперкалк 4» («електронні таблиці»).

Модель розглядає прогноз у межах часового горизонту, достатнього для виплати боргу, причому, у прикладі було зроблено декілька спрощуючих припущень, серед яких головними є:

– усі капітальні витрати були зроблені до пуску виробництва в експлуатацію (одночасно);

– проценти по кредиту за період будівництва додаються до основної суми кредиту.

В умовах України при розрахунках фінансової моделі проекту слід брати до уваги та намагатися прогнозувати так звану «валютну інфляцію», тобто можливість підвищення внутрішніх цін до рівня світових або близьких до них (на ресурси, сировину, комплек­туючі, ріст заробітної плати у перерахунку на валюту тощо).

Загальні інвестиційні витрати визначаються як сума основного капіталу (капітальні витрати), який містить в собі витрати на: закупівлю устаткування та його установку, підготовку земельної ділянки і виробничого майданчика, будівництво інфраструктури, комунікацій тощо та обігового капіталу, який є необхідним для первісного запуску та підтримки виробництва на період перед надходженням виручки від реалізації першої партії продукції.

Інвесторів в акціонерний капітал найбільше цікавлять два основних показника прибутковості проекту: «чиста поточна вартість» (ЧПВ), що являє собою переклад на українську мову найчастіше застосовуваного у світовій практиці показника NPV (Net Present Value), а також «внутрішня ставка доходу» (ВСД) – переклад на українську мову показника IRR (Internal rate of Return ). Кредитори ж в першу чергу цікавляться «коефіцієнтом повернення боргу»(КПБ). Зміст усіх показників і формули для їх розрахунку наведені у темі 12 посібника.

Показник «чиста поточна вартість» (ЧПВ), який ще інколи називається «чиста приведена цінність», являє собою суму дисконтованих (приведених) фінансових підсумків (ФП)t за усі роки проекту, рахуючи від дати початку інвестування.

валютн. один. (1),

де (ФП)t – фінансовий підсумок (Cash Flow) у році t, валютних одиниць;

t – відповідний рік роботи проекту (0, 1, 2, 3,... п);

п – строк функціонування проекту, років;

і – ставка дисконту, частка одиниці.

Фінансовий підсумок розраховується за формулою:

(ФП)t = Вt –Ct, валютних одиниць, (2),

де Bt – повні вигоди у рік t, валютних одиниць;

Ct – повні витрати у рік t з урахуванням ін­вестицій, зроблених у цей рік, валютних одиниць.

Значення t = 0 являє собою рік, який передує першому року роботи проекту, коли була зроблена первісна інвестиція. Цю інвестицію можна роз­глядати як повні витрати С у рік t = 0. Враховуючи те, що у цей рік ще не було ніяких вигод, тобто
В = 0, фінансовий підсумок за цей рік (ФП)0 = Во - Со = - Со, тобто дорівнює первісній інвестиції зі зна­ком мінус.

Якщо підставити формулу (2) у вираз (1), то ос­танній буде мати вигляд:

, валютн. один. (3)

ЧПВ показує, чи отримає інвестор прибуток від проекту з урахуванням дисконтування потоків готівки і його ризикованості. Теоретично, якщо ЧПВ більше нуля, то у проект можна інвестувати, але реально інвестори будуть в ньому зацікавлені лише тоді, коли ЧПВ буде мати велике позитивне значення.

Треба відмітити, що на розмір ЧПВ дуже впливає ставка дисконту «і», що закладається в розрахунок. Чим більше ризиковий проект і чим вищий рівень інфляції, тим вищим треба прийняти значення ставки дисконту. Спеціалісти Британського інвестиційного банку «Вега Інтернешнл Кепітал» рекомендують при первісній оцінці проектів в Україні ставку дисконту вибирати в діапазоні 0, 15–0, 20.