Зимові дати, свята

Вони спрямовані здебільшого на підбиття підсумків минулого року, утвердження мрій і надій на майбутній рік, прославляють життя, працю трудівника, його любов до землі-годувальниці. Перший місяць зими - грудень - це період прогнозів на майбу­тній рік, час традиційних розваг молоді.

День Андрія (13 грудня). З ним пов'язані вгадування майбут­ньої долі, заклинання; ворожіння. Печуться балабушки — круглі тістечка з борошна, дають вибрати собаці. Чиє тістечко швидше собака з'їсть, та дівчина раніше вийде заміж. Хлопці вдаються до різних витівок, жартів, гумору.

День Миколая (19 грудня) - веселе народне свято. За народ­ною легендою Микола-чудотворець на небі не сидить, а допома­гає людям. Дітям вночі під подушки кладуть подарунки від свято­го Миколая. Діти вчаться бути старанними, сумлінними, пова­жати старших. У ці дні проводилися вечорниці. Молодь збира­лася в одній із сільських хат. Дівчата шили, вишивали, пряли, а хлопці жартували, розважали дівчат. На вечорницях лунали народні пісні, музика, організовувалися танці, розповідалися бу­вальщини, небилиці. У молоді поглиблювалось народне світовід­чуття і світорозуміння, утверджувалась національна психологія, характер, світогляд.

Святом Нового року відзначався рубіж між минулим і май­бутнім роком. У сиву давнину це свято відзначалося ранньою весною, у день весняного рівнодення. Початок нового року сим­волізували перші промені весняного сонця, перші зелені пагінці, пробудження живих істот до активного життя, зародження нового потомства як естафета вічності всього живого. Зі змінами в офі­ційному календарі Новий рік почали відзначати 1 січня.

Виховний зміст цього свята полягає в тому, що в центрі традиційних новорічних звичаїв, дійств, пісень, примовок - гос­подар, людина праці, добродій. У колядках, щедрівках, віршованих вітаннях прославлялась сумлінна минулорічна праця, багатство господаря, щедрість, лагідність його душі, сімейний добробут. Колядки і щедрівки - опоетизовані носії побажання здоров'я і щастя господарю, злагоди в домі, віри і сподівання нових успіхів у житті, праці, сім'ї. Зміст і характер новорічних традицій, звичаїв і обрядів відзначається високою народною мораллю і естетикою.

Напередодні Нового року за старим стилем відзначають щедрий вечір. За християнським календарем - це День Меланії. На щедрий вечір щедрують, водять козу. За Меланку вбирається парубок, що вміє «штуки викидати». Разом з Меланкою по селу ходить її «почот»: орач із чепігами від плуга, сіяч із сівнею через плече, дід, ведмідь, коза, журавель, циган, циганка і чорт з ріжками. Ватага рухається селом з вигуками, жартами, сміхом.

Великий виховний потенціал має звичай прикрашати на новорічне свято «дідуха» (сніп жита чи пшениці). Сніп як символ найбільшого багатства України завжди був у центрі свята. Таким чином виховувались любов до хліба, важкої професії хлібороба. У вечірню пору щедрують добрим людям села і міста. Лунають доброзичливі слова, побажання.

Добрий вечір тобі, пане господарю!

Хай святкує з нами

Вся наша родина,

Вся наша родина -

Славна Україна.

Радуйся!

Втіленням народної духовності е різдвяні свята. У процесі підготовки і відзначення свята Різдва формується такий спектр якостей, як потяг до краси, правди, добра, життєстверджуючий оптимізм, незламна волелюбність, уява, фантазія, дотепний гумор, в'їдливий сарказм, мистецька обдарованість.

Багатим на виховні можливості є Святвечір, який символі­зує мир, щастя, добробут і спокій у сімейному житті. У цей день, 6 січня, господиня, ставши обличчям до схід-сонця, викрешує «новий вогонь». Вона готує 12 святвечірніх страв: горох, квасо­лю, узвар, капусту, рибу, вареники, картоплю, гриби, гречану кашу, голубці з пшоном, коржі з маком, кутю з товченої пшениці.

122

Педагогічний аспект свята — у приготуванні їжі, матері допо­магають діти. Господар наводить лад надворі, у господарстві. Усі члени родини мають бути ввечері вдома. Господар вітає зі «свя­тим вечором», бажає всім щастя, здоров'я. Господар запрошує вечеряти всіх членів роду, яких немає вже у живих. Свята вечеря спільна для всього роду. Діти носять вечерю до своїх близьких родичів. Різдвяною традицією є вертеп. Це театралізоване дійст­во, у якому беруть участь цар Ірод, чорт, смерть з косою, ангели, борці за свободу і незалежність України — гетьмани, полковники, сотники, козаки. Розігруються театралізовані сценки, фрагменти вічного двобою добра зі злом, правди з кривдою, краси з потворні­стю. Різдвяні звичаї й обряди виховують культуру почуттів і поведінки, повагу до старших, любов до історії рідного краю, фор­мують народний спосіб мислення, світогляд.

19 січня відзначають свято Водохрещі. У цей день відбува­ються веселі забави, ігри на льоду. За народним повір'ям, у цей день водою кроплять худобу, щоб вона давала добрий приплід, прибуток господі.

За останні роки всенародним святом стало відзначення Дня соборності України (22 січня). В основі цього свята - історична подія. 22 січня 1918 р. відбулося возз'єднання Західно - Україн-ської Народної Республіки і Української Народної Республіки. Уперше в історії рідного народу збулася мрія про об'єднання українських земель у єдину соборну державу.

Великий виховний потенціал має народне свято Масляної - останній тиждень перед великим постом. Ці дні сповнені жартів, сміху, змагань, народних ігор, забав, які розвивають дотепність, кмі­тливість, винахідливість, спритність, мужність. Ця дата народного календаря ніби попереджає кожного, що час закінчувати зимове дозвілля й активно готуватися до весни, до весняної праці.