Визначення категорії важкості праці

Для об’єктивної оцінки важкості праці всі матеріально-виробничі елементи умов праці розміщені в порядку зростання ступені небезпеки і шкідливості у відповідності до шести категорій важкості праці (вони наведені у таблиці 2.2):

1) роботи, що виконуються в оптимальних умовах;

2) роботи, що виконуються в умовах, які відповідають гранично допустимим концентраціям і рівням (ГДК і ГДР) санітарно-гігієнічних елементів, а також допустимим величинам психофізіологічних елементів;

3) роботи з умовами праці, що відхиляються від ГДК і ГДР та допустимих величин психофізіологічних елементів;

4) роботи у несприятливих умовах праці;

5) роботи, що виконуються в екстремальних умовах праці;

6) роботи, що виконуються в критичних умовах праці.

Категорія важкості характеризує стан організму людини, який формується впливом умов праці.

Таблиця 2.1- Вихідні дані для виконання розрахункового завдання

^*) - загальне рівномірне освітлення люмінесцентними лампами; ^**): А - груба, Б - мала, В – середня, С - висока, Д – дуже висока;

^***) 1 – неправильна організація освітлення робочого місця; 2 – відсутність захисту від випромінювань; 3 – неправильне розташування щодо інших ПЕОМ; 4 – підвищений рівень шуму вентиляторів; 5 – недостатній обсяг приміщення, що припадає на одну людину; 6 – надмірна яскравість екрана; 7 – погане зведення променів; 8 – відсутність достатнього місця для розташування ручного маніпулятора і робочих паперів; 9 – неправильний пристрій захисного заземлення; 10 – відсутність індивідуального принтера.

Згідно з таблицею 2.2, кожний виробничий елемент умов праці X_i на робочому місці отримує бальну оцінку від 1 до 6, якщо він впливає на працівника на протязі всієї робочої зміни. У тих випадках, коли він впливає на працівника не повний робочий день, а лише частково, елемент оцінюється його тривалістю і визначається за формулою:

, (2.1)

де Х_факт, Х_вим - ступінь шкідливості фактора фактичного та виміряного, бали;

Т - час дії даного фактора до тривалості зміни в годинах (8 годин – тривалість зміни).

Інтегральну бальну оцінку важкості праці I_п на конкретному робочому місці можна визначити за такою формулою:

, (2.2)

де Х_оп – елемент умов праці, який одержав найбільшу оцінку;

- середній бал усіх елементів умов праці крім визначаючого Х_оп, що дорівнює ;

- сума всіх елементів крім визначаючого Х_оп;

n - кількість врахованих елементів умов праці.

Таблиця 2.2 - Бальна оцінка елементів умов праці

Продовження таблиці 2.2

Продовження таблиці 2.2

Якщо умови праці оцінюються тільки балами 1 і 2, то інтегральну оцінку важкості праці визначають за формулою:

, , (2.3)

У відповідності до інтегральної бальної оцінки важкості праці можна оцінити категорію умов праці (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 - Залежність категорії важкості праці від величини інтегральної бальної оцінки

Приклад. Оцінити категорію важкості праці працівника. На робочому місці є три елемента умов праці, що формують ії важкість: Х₁ – шум 73 дБА, Х₂ – освітленість 240 лк (газорозрядні лампи), Х₃ - тривалість повторюваних операцій 15 с. Тривалість дії факторів 8 годин. Інші елементи не розглядаються, тому що вони оцінюються 1-м балом.