Тема 6. Соціальний захист і обслуговування людей похилого віку

План лекції.

1. Міжнародні акти і документи щодо правового регулювання інтересів престарілих людей

2. Соціальний захист людей похилого віку

3. Соціальна політика в Україні щодо літніх людей.

1. Становище людей похилого віку в Україні та за кордоном регулюється міжнародними договорами та іншими актами:

І. Декларація ООН із проблем старіння (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 1991р., затверджена Резолюцією 47/5 від 16.10.92 р.) проголосила Принципи (основні стандарти) ООН щодо людей похилого віку, які рекомендовано включити у національні законодавства і забезпечити їх дотримання у стосунках з людьми похилого віку: 1) незалежність як сукупність певних умов (доступність продуктів харчування, води, житла, одягу та медичного обслуговування для людей похилого віку, яку гарантує рівень доходів останніх); 2) участь - передбачає активне залучення цієї вікової групи до суспільного (громадського) життя; 3) догляд, який можна гарантувати за умов: наявності догляду сім’ї та громади, до якої належить людина; доступності соціальних і правових послуг; забезпечення права і можливості користуватися послугами опікунських закладів, які гарантують захист і реабілітацію в гуманних і безпечних умовах; можливість користуватися основними правами і свободами людини (у тому числі, повага гідності, переконань, потреб і особистого життя, права щодо вирішення питанна про догляд і якість життя в будь-якому із закладів, що надають житло, лікування чи догляд); 4) реалізація внутрішнього потенціалу; 5) гідність як можливість провадити достойне і безпечне життя, позбавлене будь-якої експлуатації, фізичного чи психологічного примусу, дискримінації.

ІІ. Міжнародний (Віденський) план дій із проблем старіння (прийнятий Всесвітньою асамблеєю з проблем старіння, підтриманий Генеральною Асамблеєю ООН в Резолюції 37/51 від 03.12.82 р.). Основна його мета – досягнення законодавчих гарантій економічного і соціального забезпечення людей похилого віку. Планом передбачено рекомендації до розв’язання найбільш важливих проблем людей похилого віку: здоров’я та харчування; захист прав споживачів похилого віку; забезпечення їх житлом і відповідними умовами; сім’я; соціальне забезпечення; гарантія доходів і зайнятість; освіта;

ІІІ. Європейська соціальна хартія – включає норми, які регулюють становище старих людей в суспільстві. Три категорії правил: 1-ша - стосуються всіх людей без винятку; 2-га - норми, що регулюють становище окремих категорій населення, до яких належать також особи похилоговіку; 3-тя - правила, що безпосередньо стосуються старих людей (ст.23 Хартії “...кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. З цією метою старих людей повинні забезпечити адекватними ресурсами, які б дозволили їм провадити гідне життя і брати активну участь у публічному, соціальному, культурному житті”).

IV. Міжнародна стратегія дій із проблем старіння на 2002р. Розроблена з метою гарантування найстарішій віковій групі населення в усьому світі можливостей безпечного і достойного проживання, та продовження активної рівноправної участі в житті суспільства. Основні теми, відображені в документі: безпека життя; повноправна, ефективна участь у соціальному, економічному, політичному житті держави; реалізація творчого потенціалу; гарантування дотримання економічних, соціальних і культурних, громадянських і політичних прав людей похилого віку, включно з ліквідацією вікової, гендерної та будь-якої іншої форм дискримінації; надання медичної допомоги і підтримки.

V. Загальна декларація прав людини та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права.

Дотримання міжнародних норм щодо людей літнього віку в законодавстві України. Конституція України ст.

Положення “Про порядок організації надомного обслуговування одиноких пенсірнерів будинками-інтернатами” затверджене Міністерством соціального забеспечення УРСР від 17.10.1980 р. Тимчасове положення про надомне обслуговування одиноких пенсіонерів (1985)

2. Основні напрями соціального захисту геронтологічної групи населення – соціальне забезпечення і соціальна допомога. Соціальне забезпечення людей похилого віку – система заходів, спрямованих на захист матеріального становища, надання грошової і матеріальної допомоги, зміцнення системи соціального обслуговування клієнтів (старих і немічних). Соціальне обслуговування включає сукупність соціальних послуг, які надають громадянам похилого віку або інвалідам вдома і у спеціалізованих державних закладах та структурах, що діють за підтримки органів місцевого самоврядування. Основні види соціальних послуг для клієнтів геронтологічної групи:; соціально-побутові, соціально-медичні, соціально-економічні, соціально-правові, морально-психологічна підтримка.

Соціальний захист населення цієї особливої соціально-вікової групи повинен здійснюватися у трьох напрямах: 1) профілактика – збереження добробуту літньої людини за допомогою зменшення чи усунення чинників ризику, з метою запобігання її наступного перевеведення в установи соціального обслуговування стаціонарного типу; 2) підтримка як необхідна старим людям форма допомоги (для збереження максимально можливого рівня самостійності); 3) представництво і захист інтересів старих людей, визнаних недієздатними (для надання їм необхідної допомоги).

Основні принципи діяльності у сфері соціального обслуговування людей похилого віку: надання державних гарантій; забезпечення рівних можливостей щодо отримання соціальних послуг і їхньої доступності; наступність усіх видів соціального обслуговування; орієнтування соціального обслуговування на індивідуальні потреби громадян; пріорітетність заходів із соціальної адаптації.

Моделі соціального обслуговування людей похилого віку:

1. соціальне обслуговування вдома;

2. напівстаціонарне обслуговування у відділеннях денного (нічного) перебування закладів соціального обслуговування;

3. стаціонарне соціальне обслуговування в будинках-інтернатах, пансіонатах;

4. соціально-консультативна допомога;

5. надання житлової площі в спеціалізованих будинках для старих, як одиноких (самотніх) людей, так і подружніх пар;

6. невідкладна (негайна) соціальна допомога;

7. адресований соціальний захист;

8. центри соціального обслуговування та реабілітації інвалідів і старих;

кімнати медико-соціальної допомоги за місцем проживання тощо.

Держава забезпечує право на отримання гарантованих законодавством встановлених розмірів пенсій, допомоги, певних видів натурального забезпечення, а також послуг і пільг (у вдповідності до закону про соціальні послуги). Питання додаткового підвищення рівня забезпечення та розширення можливостей обслуговування вирішують на місцях, виходячи з перспектив і умов регіону. Тому такі форми організації соціальної роботи як соціальне обслуговування вдома, напівстаціонарне обслуговування у відділеннях денного (нічного) перебування, стаціонарне соціальне обслуговування в стаціонарних закладах соціального обслуговування (будинках-інтернатах, пансіонатах тощо), термінове соціального обслуговування для наданння невідкладної допомоги одноразового характеру чи соціально-консультативна допомога (спрямована на адаптацію громадян похилого віку, розвиток їхньої орієнтації на власні сили), – можуть мати більше чи менше застосування в різних обласних, районних центрах чи ж інших населених пунктах України.

Соціальний захист людей похилого віку в Україні забезпечується мережею закладів: Міністерство праці та соціальної політики; Пенсійний фонд; управління, комісії, комітети соціального захисту населення місцевих Рад і держадміністрацій; територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів і самотніх непрацездатних громадян та відділення соціальної допомоги вдома; установи, заклади і підприємства сфери управління Міністерства праці та соціальної політики, які здійснюють соціальний захист людей похилого Віку, інвалідів, ветеранів війни і праці (будинки-інтернати, санаторії та пнсіонати, підприємства Українського протезного концерну “Укрпротез”, науково-дослідні інститути, які вивчають проблеми старіння, служби медико-трудової експертизи, різноманітні недержавні фонди, товариства, організації).

3. Засоби формування соціальної політики щодо ключових напрямів соціальної роботи з людьми літнього і похилого віку: селекція – пошук і відбір найважливіших елементів життєдіяльності літньої людини, які були втрачені нею з віком, тобто погодження між індивідуальними потребами людини і реальністю, що дозволить відчувати задоволення і контролювати своє повсякденне життя; оптимізація – виявлення (при сприянні кваліфікованих соціальних працівників) людьми похилого віку нових резервів і можливостей для оптимізування свого життя; компенсація – створення додаткових джерел заміщення вікових обмежень в адаптації з використанням нових сучасних мнемонічних технік і технологій, які покращують пам’ять, компенсують втрати слуху тощо.

Список використаних джерел

1. Азбука харчування. Лікувальне харчування: Довідник / За ред. Г.І.Столмакової, І.О.Мартинюка. – Львів: Світ, 1991. – 208 с.

2. Айриян А.П. Социальные аспекты геронтологии / А.П.Айриян. – Ереван.: Айастан, 1989. – 189 с.

3. Александрова М.Д. Проблемы социальной и психологической геронтологии. – Л.: Изд-во Ленингр.ун-та, 1974. – 135 с.

4. Альперович В.Д. Геронтология. Старость. Социокультурный портрет: Учеб.пособие. – М.: Приор, 1998. – 271 с.

5. Ананьева Г. " В старцах – мудрость, а в долголетии – разум": [о проблемах методико-социальной помощи пожилым] // Социальная защита. – 1998. - №8. – С.34-39.

6. Анцыферова Л.И. Новые стадии поздней жизни: время теплой осени или холодной зимы // Психологический журнал. Том 15. – 1994. - №3. – С.99-105.

7. Арнольд из Виллановы Салернский кодекс здоровья написанный в четырнадцатом столетии философом и врачом: Пер.с латин. и примеч. Ю.Ф.Шульца. (Вступ.стат.В.И.Терновского и Ю.Ф.Шульца.) - М.: Медицина, 1970. - 112 с.

8. Барден І., Фогель А., Водрашке Г. Домашня опіка хворих і немічних. Великий довідник видавництва “ТРІАС”.- Друк “Стрім”, 2000. - 315 с.

9. Берн Ш. Гендерная психология. – СПб.: прайн-ЕВРОЗНАК, 2001. – Гл.1. Гендерные различия и социализация. – С.29-82.

10. Бовуар де С. Старость // Социальная геронтология: современные исследования: Сб.ст./ РАН ИНИОН. – М., 1994. – С.17-40.

11. Введення у соціальну роботу: навчальний посібник / Бойко А.М., Грига І.М., Кабаченко Н.В., Кравченко Р.І., Полтавець Д.В., Семигіна Т.В. та ін. - К.: Фенікс, 2001. - 288 с.

12. Возрастная психология: личность от молодости до старости. – М.: Ноосфера, 1999. – 270 с.

13. Все по уходу за больными в больнице и дома / Под.ред. Ю.П.Никитина – М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1999. – 704 с.

14. Гериатрия: Учебное пособие / Под ред. Д.Ф.Чеботарева. - М.: Медицина, 1990. - 240 с.

15. Глінка Є. Коли медицина вже безсила... // Дзеркало тижня. - №48 (453). - Субота, 26 липня-1 серпня 2003 року.

16. Дементьева Н.Ф., Устинова Э.В. Роль и место социальных работников в обслуживании инвалидов и пожилых. – М., 1995.

17. Елютина М.Э. Социальная геронтология: Учеб.пособие для студентов, аспирантов, преподавателей соц.-гуманитар.специальностей / М.Э.Елютина, Э.Е.Чеканова; Сарат.гос.ун-т. – Саратов: СГТУ, 2001. – 168 с.

18. Здоров'я – моя цінність: Метод.матеріали до тренінгу / Автор-упоряд.: О.М.Петрик; За заг.ред. І.Д.Звєрєвої. – К.: Наук.світ, 2005. – 53 с.: іл.

19. Клос Л.Є. Деякі особливості професійної підготовки соціальних працівників для роботи з людьми похилого віку // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип.224. Педагогіка та психологія. – Чернівці: Рута, 2005. – С.62-66.

20. Краснова О.В., Лидерс А.Г. Социальная психология старения: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Академия, 2002. - 288 с.

21. Краснова О. Осторожно, вы работаете с пожилыми // Вестник благотворительности. - 1999. - №5-6. - С.47-48.

22. Курляк І.Є. Соціальна педагогіка (соціальна антропогогіка): Навчально-методичний посібник для студентів спеціальностей " Соціальна робота" та " Соціальна педагогіка" вищих навчальних закладів. – Львів: Видавництво Національного університету " Львівська політехніка", 2003. – 112 с.

23. Ларионова Т. Социальное обслуживание пожилых – дело творческое // Социальное обеспечение. – 1999. №9. – С.23-25.

24. Майерс Д. Социальная психология / Пер.с англ. – СПб.: Питер, 1996. Гл.6. Пол, гены и культура. – С.225-267.

25. Максимова С.Г. Социально-психологическая адаптпция: особенности формирования у лиц пожилого возраста. – Барнаул: Изд-во Алт.ун-та, 1999. – 147 с.

26. Медведева Г.П. Введение в социальную геронтологию. – М.-Воронеж: МОДЭК, 2000. – 96 с.

27. Моделювання та впровадження програм щодо здорового способу життя: Метод. матеріали для тренера / Упоряд.: В.В.Лях, Т.Л.Лях. – / Під заг. Ред. І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової/ – К., 2001. - 50 с.

28. Основы геронтологии: Учеб. для студ. высш. учебн. заведений. - М.: ВЛАДОС, 1999. - 160 с.

29. Основы ухода в домашних условиях: Учеб. пособие. М.: Издательство " Мосби", 1997. - 411 с.

30. Понятовская О. Взгляд в следующий век: [о научно-практической конференции " Пожилые люди: взгляд в ХХI век" ]// Социальная защита. – 1999. - №5. – С.18-22.

31. Райн Б. Формирование здорового образа жизни: возможности волонтерского движения: (Рабочие материалы семинара) / Междунар. Федерация социал. Работников, Христиан. Дет. Фонд, Укр. Ассоциация социал. Педагогов и специалистов по социал. Работе. - Ялта, 6-12 июля 2001 г. - 30 с.

32. Реформування пенсійної реформи в Україні. - К., 2000. - Випуски 1-4.