Правове регулювання використання альтернативних джерел енергії

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

1. Поняття та види альтернативних джерел енергії.

2. Загальна характеристика законодавства про альтернативні джерела енергії.

3. Проблема розмежування загального і спеціального використання альтернативних джерел енергії.

4. Управління використанням альтернативних джерел енергії.

5. Стандартизація у царині використання альтернативних джерел енергії.

6. Перспективи розвитку вітроенергетики в Україні.

Україна має надзвичайно багатий природоресурсний потенціал, але на жаль не в змозі забезпечити повністю свою енергетичну незалежність. У зв’язку з цим держава взяла курс переходу на ресурсоощадні технології. Ще 1 липня 1994 року було прийнято Закон України «Про енергозбереження», який передбачив використання нетрадиційних та поновлюваних джерел енергії для забезпечення енергетичної безпеки держави. Нетрадиційні та поновлювані джерела енергії визначалися як джерела, що постійно існують або періодично з’являються у довкіллі у вигляді потоків енергії Сонця, вітру, тепла Землі, енергії морів, океанів, річок, біомаси. Відтак, суспільні відносини з використання зазначених природних ресурсів стали предметом правового регулювання.

Сонячна радіація, енергія вітру, морських хвиль, припливів і відпливів, тепло геотермальних вод, Землі, сила току річок, енергія біомаси, землетрусів та інші нетрадиційні джерела енергії є особливими природними ресурсами. Ці ресурси не мають речовинної природи, натомість їх природа здебільшого енергетична. Ще донедавна питання правового регулювання використання зазначених природних ресурсів було дискусійним, але вже зараз у природоресурсному праві сформувався правовий інститут альтернативних джерел енергії, який об’єднує у собі правові норми, що регулюють використання зазначених природних ресурсів. Окрім Закону «Про енергозбереження» до законодавства про використання альтернативних джерел енергії належать Закони України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року, «Про альтернативні види рідкого та газового палива» від 14 січня 2000 року, «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 року, а також новий Закон " Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу" від 5 квітня 2005 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» альтернативні джерела енергії – це поновлювані джерела, до яких відносять енергію сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі, та вторинні енергетичні ресурси, які існують постійно або виникають періодично у довкіллі. Визначення альтернативних джерел енергії у цьому Законі майже не відрізняється від визначення, поданого у Законі «Про енергозбереження», хіба що додалися вторинні енергетичні ресурси. Альтернативна енергетика передбачає вироблення електричної, теплової та механічної енергії з використанням альтернативних джерел енергії.

Сонячна радіація, вітер, сила морських хвиль та інші альтернативні джерела енергії споконвіку використовувалися на праві загального використання природних ресурсів. Право власності на ці природні ресурси не проголошувалося навіть у часи монополії державної власності на природні ресурси. Річ у тому, що енергетичні ресурси не можуть бути індивідуально визначеними об’єктами, а відтак – не можуть бути об’єктами права власності взагалі.

Незважаючи на те, що ще донедавна не могло вестися й мови про спеціальне використання природних ресурсів альтернативної енергетики, у зв’язку з прийняттям Закону України «Про альтернативні джерела енергії» передбачається впровадження правового регулювання спеціального їх використання. Згідно ст. 6 зазначеного Закону передбачається запровадження дозвільної системи, яка включає: видачу дозволів на виробництво електричної, механічної та теплової енергії з альтернативних джерел та її передачу і постачання; видачу дозволів на виробництво геотермальної енергії; дозволів на розміщення обладнання, яке використовує сонячне випромінювання, вітер, хвилі морського прибою, для створення об’єктів альтернативної енергетики.

Поки ще зазначена система не впроваджена, оскільки не прийнято необхідних для цього підзаконних актів. Разом з тим, у разі їх прийняття передбачається правове регулювання спеціального використання природних ресурсів, що належать до альтернативних джерел енергії. До спеціального використання альтернативних джерел енергії, згідно з Законом «Про альтернативні джерела енергії», буде належати тільки використання зазначених природних ресурсів для товарного виробництва електричної, механічної чи теплової енергії. Використання цих ресурсів громадянами для виробництва зазначених видів енергії для своїх власних потреб не буде визнаватися спеціальним використанням зазначених природних ресурсів і не потребуватиме отримання спеціального дозволу.

Відповідно до ст. 10 Закону «Про альтернативні джерела енергії» використання альтернативних джерел енергії має особливості, зокрема зумовлені природними умовами, а саме: залежністю від атмосферних та інших умов довкілля; наявністю водних ресурсів малих річок, необхідних для роботи гідроенергетичного обладнання; наявністю біомаси, кількість якої залежить від обсягів щорічних урожаїв; наявністю геотермальних джерел та свердловин, придатних для виробництва та використання геотермальної енергії; наявністю теплових викидів, обсяги яких залежать від функціонування підприємств промисловості; періодичністю природних циклів, внаслідок чого виникає незбалансованість виробництва енергії; необхідністю узгодження та збалансування періодичності передачі обсягів енергії, виробленої з альтернативних джерел, зокрема передачі електричної енергії в об'єднану енергетичну систему України.

Експлуатація альтернативних джерел енергії на об'єктах альтернативної енергетики провадиться за умов: безпечного проведення робіт, здійснення державного нагляду за режимами споживання енергії; енергетичної безпеки, що гарантує технічне та економічне задоволення періодичних, поточних і перспективних потреб споживачів енергії; виконання технологічних вимог щодо виробництва, акумулювання, передачі, постачання та споживання енергії; додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб'єктами відносин, пов'язаних з будівництвом (створенням), експлуатацією, виведенням з експлуатації об'єктів альтернативної енергетики, систем диспетчерського (оперативно-технологічного) управління; додержання правил експлуатації об'єктів альтернативної енергетики, що регламентуються нормативно-правовими актами, обов'язковими для виконання всіма суб'єктами підприємницької діяльності.

Управління використанням альтернативних джерел енергії здійснюється спеціальними державними органами. Такими органами є Національна аґенція України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, утворена відповідно до Указу Президента України від 31 грудня 2005 року, а також Міністерство палива і енергетики України, яке діє на підставі Положення про Міністерство палива та енергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14 квітня 2000 року. Заходи управління передбачають розробку загальнодержавних, регіональних та місцевих програм управління у царині використання альтернативних джерел енергії, а також податкове стимулювання виробництва енергії з використанням альтернативних джерел. Передбачається здійснення стандартизації у царині використання альтернативних джерел енергії згідно з вимогами Закону України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 року.