Поняття та система природоресурсного права України.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

1. Поняття природоресурсного права як підгалузі екологічного права.

2. Історія розвитку природоресурсного права України.

Природоресурсне право – це підгалузь екологічного права (сукупність однорідних норм), яка регулює суспільні відносини з охорони та раціонального використання окремих видів природних ресурсів: земель, надр, вод, атмосферного повітря, кліматичного ресурсу, повітряного простору, радіочастотного ресурсу, тваринного і рослинного світу, а також альтернативних джерел енергії.

Деякі вчені, щоправда, розглядають природоресурсне право як самостійну галузь права, мовляв: екологічне право регулює природоохоронні відносини, а природоресурсне – відносини господарчого характеру з раціонального використання природних ресурсів для задоволення економічних потреб галузей виробництва. З такою позицією, однак, ми не можемо погодитися, позаяк нормативно-правова база, понятійний апарат, засади є спільними для екологічного та природоресурсного права: в одних і тих самих нормативних актах наявні і охоронні і господарчі норми, що не дає підстави для виділення природоресурсного права як окремої галузі права.
Таким чином, на нашу думку, природоресурсне право є підгалуззю екологічного права, як і право природних комплексів та право екологічної безпеки.

Історія природоресурсного права виводиться ще з часів Київської Русі. Загалом, її можна поділити на такі етапи:
І етап: природоресурсне право Київської Русі. Тоді розвивалося земельне і лісове законодавство – у їх межах йшлося і про використання та охорону інших видів природних ресурсів. Право тих часів регулювало відносини власності на природні ресурси і природокористування. Джерелами права були звичаї і писане право. Природоресурсні норми наявні у „Руській Правді” поч. ХІ ст., яка, зокрема, передбачала штраф у 12 гривень за переорання межі. За спалення чи пошкодження князівської борті – 3 гривні. За крадіжку борті – 12 гривень. Встановлювалася також відповідальність за пошкодження межових та інших ресурсовпорядних знаків, за незаконне полювання, рибальство, інші види природокористування.
ІІ етап: природоресурсне право України за Литовської доби. До джерел природоресурсного права цього періоду належать:
Судебник Казиміра 1468 р. – регулював порядок розгляду земельних спорів;
Устава на волоки (сборы) 1557 року – регулювала землевпорядні заходи щодо волочної поміри сільськогосподарських угідь, запровадження фільваркової (феодальної) системи господарювання, земельного податку залежно від якості сільськогосподарських угідь;
Литовські статути 1529, 1566 і 1588 років – регулювали відносини з використання природних ресурсів та захисту права власності на природні ресурси.
В цей час з’являється і розвивається інститут ресурсовпорядження, а також спеціальні особи, які займалися ресурсовпорядженням: підкоморії, межові, межувальники, лісівничі тощо. Існували також земельні межові суди, які називалися підкоморними (підкоморськими) судами.
ІІІ етап: природоресурсне право запорізьких козаків. З самого початку звичаєве право запорізьких козаків виникло як право природоресурсне, адже спершу козацтво не було військовою організацією: воно виникло з так званого „уходництва” – переходу на неосвоєні території для полювання, рибальства, рільництва та інших видів використання природних ресурсів. Вже згодом, коли ватаги уходників осідали на нових місцях, виникала потреба обороняти свої території і свої природні багатства. Звичаєве право запорізьких козаків знало звичай „займанщини (заимки)” – право зайняття вільних угідь для користування. Передбачалося колективне користування природними ресурсами. Для здійснення спеціального використання природних ресурсів необхідно було отримати дозвіл Коша. Під особливою охороною перебували ліси, яких було обмаль на теренах Запорізьких Вольностей, а тому було встановлено норму про їх ощадливе використання. Козацьке природоресурсне право знало судовий прецедент.
ІV етап: природоресурсне право Гетьманщини. В цей час виникають такі джерела природоресурсного права, як гетьманські універсали, згідно з якими здійснювався розподіл природних ресурсів, а також кодекси українського права. Серед них особливо відомими були: Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 року, Екстракт малоросійських прав 1767 року, Зібрання малоросійських прав 1807 року, Звід місцевих законів західних губерній 1837 року тощо. Ці правові джерела, переважно, містили компіляції та переробки литовських статутів, збірників магдебурзького права, гетьманських універсалів, але були деякі оригінальні норми. Вони були більш упорядкованими і більш детально регулювали природоресурсні відносини. Не можна не згадати теж першу Українську Конституцію Гетьмана Пилипа Орлика 1710 року, яка містила чимало природоресурсних норм, зокрема, щодо повернення захоплених російськими військами територій традиційного козацького природокористування.
V етап: природоресурсне право УНР. В цей час Україна будує соціалістичний лад, тому законодавство УНР, в засаді, було соціалістичним. Згідно з Універсалами Української Центральної Ради було націоналізовано природні ресурси, утворено земельні комітети для управління ними. Розвивалося земельне та лісове законодавство: було прийнято Тимчасовий земельний закон від 18 січня 1918 року, який врегулював порядок передачі землі в користування. Після утворення на Кубані самостійної Кубанської Народної Республіки, яка взяла курс на об’єднання з УНР, у 1918 році приймається Закон „Про землю у Кубанському краї”.
Після приходу до влади Гетьмана Скоропадського 29 квітня 1918 року було відновлено приватну власність на природні ресурси і скасовано природоресурсне законодавство УНР. В цей час приймаються Закони „Про право на врожай” від 27 травня 1918 року і „Про право продажу та купівлі землі поза міськими оселями” від 14 червня 1918 року.
Після приходу до влади Директорії і відновлення УНР 18 грудня 1918 року, було знову націоналізовано природні ресурси для розподілу їх серед селян на праві користування. 8 січня 1919 року приймається Закон „Про землю в УНР”, а 10 січня 1919 року – Закон „Про ліси в УНР”. Природоресурсне законодавство УНР регулює порядок використання природних ресурсів, ресурсовпорядження, меліорацію. 14 квітня 1919 року Українська Національна Рада ЗО УНР прийняла Земельний закон для ЗО УНР, яка тоді перебувала у складі УНР.
VІ етап: природоресурсне право УРСР. Після утворення УРСР скасовується попереднє законодавство УНР і запроваджується радянське законодавство, запроваджується колективізація, продрозверстка, що призвело до голоду на території України. В цей час приймаються перші природоресурсні кодекси, які регулюють використання націоналізованих природних ресурсів. Природні ресурси не могли перебувати у приватній власності і використовувалися безоплатно, що зумовлювало нераціональне їх використання. В умовах політики індустріалізації в УРСР дуже мало уваги приділялося раціональному використанню природних ресурсів.
VІІ етап: природоресурсне право незалежної України. Від 16 липня 1990 року – Декларації про державний суверенітет України – до сьогоднішнього дня.

Засади природо ресурсного права України це основні положення, ідеї, закріплені у природоресурсному законодавстві, які визначають загальну його спрямованість. Норми засад мають пріоритет перед звичайними нормами права. Засади природо ресурсного права закріплені у ст. 3 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року:
- обов’язковість лімітів використання природних ресурсів;

- збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об’єктів і комплексів;

- безоплатність загального і платність спеціального використання природних ресурсів.

Система природоресурсного права – це упорядкована сукупність його правових інститутів.

До інститутів природоресурсного права належать такі інститути:

· Правове регулювання використання повітряного простору

· Правове регулювання використання кліматичного ресурсу

· Правове регулювання використання радіочастотного ресурсу

· Правове регулювання використання тваринного світу

· Правове регулювання використання рослинного світу

· Правове регулювання використання альтернативних джерел енергії

Згадані нормативно-правові акти знаходяться на сайті: www.rada.gov.ua

1. Закон України від 1991.06.25, № 1264-XII " Про охорону навколишнього природного середовища"

2. Закон України від 2000.07.13, № 1908-III " Про зону надзвичайної екологічної ситуації"

3. Закон України " Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року"

4. Кодекс водний, від 1995.06.06, № 213/95-ВР " Водний кодекс України"

5. Закон України від 2002.01.10, № 2918-III " Про питну воду та питне водопостачання"

6. Закон України від 2002.01.17, № 2988-III " Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства"

7. Закон України від 1995.05.16, № 162/95-ВР " Про виключну (морську) економічну зону України"

8. Кодекс земельний, від 2001.10.25, № 2768-III " Земельний кодекс України"

9. Закон України від 2004.06.17, № 1808-IV " Про державну експертизу землевпорядної документації"

10. Закон України від 2003.06.19, № 963-IV " Про державний контроль за використанням та охороною земель"

11. Закон України від 2003.06.19, № 962-IV " Про охорону земель"

12. Закон України від 2000.01.14, № 1389-XIV " Про меліорацію земель"

13. Кодекс лісовий, від 1994.01.21, № 3852-XII " Лісовий кодекс України"

14. Кодекс про надра, від 1994.07.27, № 132/94-ВР " Кодекс України про надра"

15. Закон України від 21.02.2006 № N 3447-IV " Про захист тварин від жорстокого поводження"

16. Закон України від 2000.02.22, № 1478-III " Про мисливське господарство та полювання"

17. Закон України від 2001.12.13, № 2894-III " Про тваринний світ"

18. Закон України від 1999.04.09, № 591-XIV " Про рослинний світ"

19. Закон України від 1998.10.14, № 180-XIV " Про захист рослин"

20. Закон України від 2001.01.18, № 2245-III " Про об'єкти підвищеної небезпеки"

21. Закон України від 1998.03.05, № 187/98-ВР " Про відходи"

22. Закон України від 1995.06.30, № 255/95-ВР " Про поводження з радіоактивними відходами"

23. Закон України від 2000.09.14, № 1947-III " Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами"

24. Закон України від 2000.01.14, № 1393-XIV " Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції"

25. Закон України від 1997.12.23, № 771/97-ВР " Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини"

26. Закон України від 1999.05.05, № 619-XIV " Про металобрухт"

27. Закон України від 1995.02.09, № 45/95-ВР " Про екологічну експертизу"

28. Закон України від 2004.06.24, № 1862-IV " Про екологічний аудит"

29. Закон України від 2004.06.24, № 1864-IV " Про екологічну мережу України"

30. Закон України від 2000.10.05, № 2026-III " Про курорти"

31. Закон України від 1992.10.16, № 2707-XII " Про охорону атмосферного повітря"

32. Закон, від 1992.06.16, № 2456-XII " Про природно-заповідний фонд України"