Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Стаття 63. Види та організаційні форми підприємствСтр 1 из 3Следующая ⇒
1. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності). В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом. 2. У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як 10%, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством. 3. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. 4. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника. 5. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. 6. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. 7. Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень. Усі інші підприємства визнаються середніми. 8. У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім. 9. Для підприємств певного виду та організаційних форм законами можуть встановлюватися особливості господарювання.
Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру вобох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави зарішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разінаявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
асоціації, корпорації, консорціуми, концерни
статутний капітал ТОВ складається з номінальної вартості часток його учасників. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (далі - державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (далі - приватні нотаріуси).
Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
максимальна кількість учасників товариства з додатковою відповідальністю чинним законодавством України не передбачена.
Представництво - це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи 99. Якою має бути сума договору торговця цінними паперами про управління цінними паперами з одним клієнтом - фізичною особою? Сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом - фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам
Асоціації
Термін проведення досудової санації не повинен перевищувати 12 місяців. В окремих випадках уповноважений орган може продовжити термін, але не більше ніж на 6 місяців.
торгівлі цінними паперами, депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, управління цінними паперами.
Згідно зі ст. 336 ГК України організаційно-правовими формами банків є публічне (відкрите) акціонерне товариство або кооперативний банк.
- Договір про управління не може укладатися торговцем із компанією з управління активами. - Сума договору про управління з одним клієнтом - фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.
Зовнішньоекономічний договір укладається в простій письмовій формі. Тема 2. Ринки фінансових послуг в Україні 1.Який банк вважається банком з іноземним капіталом? Банк з іноземним капіталом - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків
Банківська діяльність - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб Банківська ліцензія - це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність 4.Який орган видає банківську ліцензію? національний банк україни
Акредитацію філій іноземних банків в Україні здійснює Національний банк України. Акредитація філії іноземного банку здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків та видачі банківської ліцензії
Нацiональний банк України
До реєстру заносять основні відомості про банки, їхні філії та представництва
Інспекційна перевірка банку - це форма здійснення банківського нагляду уповноваженими Національним банком України особами безпосередньо у банку Системоутворюючий банк - це банк, зобов'язання якого становлять не менше 10 відсотків від загальних зобов'язань банківської системи входять до складу банківської системи України.
Національний банк України
На сегодня банки в Украине могут создаваться в форме акционерных обществ (АО), обществ с ограниченной ответственностью (ООО) или кооперативных банков
державним банком є банк, 100% статутного капіталу якого належить державі. Він засновується за рішенням Кабінету Міністрів України.
Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків — учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю
Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації (спілки).
Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має суттєву участь, об'єднання громадян, релігійні і благодійні організації та юридичні особи, щодо яких неможливо встановити їх власників і джерела коштів, за рахунок яких такі юридичні особи здійснюють внески до статутного капіталу або купують акції банків. ІСІ не можуть бути засновниками та власниками істотної участі банку
Мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не може бути меншим 120 мільйонів гривень.
Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника. Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.
Регулювання діяльності банків Національний банк України здійснює у двох основних формах — адміністративне та індикативне регулювання. Адміністративне регулювання включає такі заходи: 1) реєстрацію банків і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляду за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків. Основними складниками індикативного регулювання є: 1) засоби впливу, пов'язані з визначенням кількісних параметрів банківської діяльності: — встановлення обов'язкових економічних нормативів; — визначення норм обов'язкових резервів для банків; — встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; 2) засоби впливу непрямого характеру: визначення процентної політики; — рефінансування банків; — кореспондентські відносини; — управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції; — операції з цінними паперами на відкритому ринку; — імпорт та експорт капіталу.
I. Адміністративне регулювання: 1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог та обмежкнь щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляд за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків. II. Індикативне регулювання: 1) встановлення обов’язкових економічних нормативів; 2) визначення норм обов’язкових резервів для банків; 3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризків від активних банківських операцій; 4) визначення процентної політики; 5) рефінансування банків; 6) кореспондентських відносин; 7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції; 8) операції з цінними паперами на валютному ринку. До фінансових установ належать юридичні особи, які займаються виключно наданням фінансових послуг. Різновидом фінансової установи є кредитна установа, яка за рахунок залучених коштів надає фінансові кредити на власний ризик. Ринок фінансових послуг є ринком, на якому відбувається обмін фінансовими ресурсами, надання кредиту та мобілізація капіталу. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.
небанківська фінансова група - група юридичних осіб, які мають спільного контролера (крім банку), що складається з двох або більше фінансових установ, у якій небанківська фінансова установа (небанківські фінансові установи) здійснює переважну діяльність. Небанківська фінансова холдингова компанія та компанія з надання допоміжних послуг, яка має спільного контролера з учасниками небанківської фінансової групи, входять до складу небанківської фінансової групи.
1. Фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ коштів; 9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення; 10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню; 11) факторинг; 12) управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України " Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при 13) операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів; 14) банківські та інші фінансові послуги, що надаються
протягом 30 календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ
Фінансові установи зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:
Нагляд на консолідованій основі - це нагляд за фінансовими групами з метою забезпечення стабільності фінансової системи та обмеження ризиків, на які наражається фінансова установа внаслідок участі у фінансовій групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків фінансової групи.
Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг здійснює реєстрацію та веде: — Державний реєстр фінансових установ; — Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків); — Державний реєстр страхових та перестрахових брокерів; — реєстр саморегулівних організацій; — реєстр аудиторів, яким надається право на проведення аудиторських перевірок фінансових установ; — перелік страхових та/або перестрахових брокерів-нерезиден-тів; перелік актуаріїв; — перелік фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю; — перелік лізингодавців (юридичних осіб), взятих на облік у Держфінпослуг. Національний банк України, у свою чергу, веде: — Державний реєстр банків — реєстр, який містить відомості про державну реєстрацію усіх банків; — офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку веде: — реєстр професійних учасників ринку цінних паперів; — реєстр інститутів спільного інвестування та саморегулівних організацій; — реєстр аудиторів і аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів та їх похідних; — Державний реєстр уповноважених рейтингових агентств. Тема 3. Фондовий ринок в Україні та його учасники 1. Який ринок ЦП називають вторинним? Вторинний ринок — ринок, на якому продаються і купуються випущені раніше цінні папери.
перший власник - особа, яка набула права власності на цінні папери безпосередньо від емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, чи андеррайтера
Безпосередніми учасниками фондового ринку є: емітенти, інвестори в цінні папери, саморегулівні організації професійних учасників ринку, професійні учасники 4. Чи є вторинним ринок ЦП на якому продаються виключно ЦП підприємств, що не знаходяться в лістингу? вторинним ринок ЦП складається з біржового обігу із зареєстрованими і незареєстрованними на біржі цінними паперами, а також позабіржового обігу.
Ні
Так
Так
Так
Так
Так
Так
Емітент - акціонерне товариство, яке здійснює випуск (емісію) акцій і несе перед акціонерами відповідальність за виконання обов'язків, що виникають відповідно до чинного законодавства України з права власності на акції.
Інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.
Фо́ ндовий ри́ нок (ри́ нок ці́ нних папе́ рів) — частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів.
Ці́ нні папе́ ри — документи, які засвідчують зобов'язальні відносини між особою, яка їх випустила, та особою, яка є їхнім власником.
Торговці цінними паперами – господарські товариства, що здійснюють на посередницькій основі випуск і розміщення цінних паперів, комісійну і комерційну діяльність із ними.
Біржовий ринок — це торгівля цінними паперами, здійснювана на фондовій біржі.
Позабіржовий ринок - це частина фондового ринку, що перебуває поза сферою діяльності фондових бірж.
Первинний ринок цінних паперів — це ринок, що обслуговує випуск (емісію) і первинне розміщення ЦП.
СРО професійних учасників фондового ринку набуває делегованих їй ДКЦПФР повноважень з дня опублікування в офіційному друкованому виданні її рішення ДКЦПФР про делегування відповідних повноважень саморегулівній організації.
Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок: · власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); · позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); · залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб); · бюджетних інвестиційних асигнувань; · безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян. 23. У якій формі мають укладатися договір доручення, договір комісії або договір про управління цінними паперами з торговцем цінними паперами? Договір доручення, договір комісії або договір про управління цінними паперами укладається з торговцем цінними паперами в письмовій формі.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
ДКЦПФР
п.25 НКЦПФР
ДКЦПФР
ДКЦПФР
НКЦПФР
НКЦПФР
НКЦПФР
НКЦПФР
НКЦПФР
Торговець
Учасниками фондового ринку є емітенти, інвестори а також фінансові посередники - торговці цінними паперами (здійснюють випуск цінних паперів, комісійну та комерційну діяльність по цінних паперах), інвестиційні компанії та інвестиційні фонди (здійснюють інвестування та комерційну діяльність з приватизаційними паперами), комерційні банки (здійснюють випуск цінних паперів та комісійну і комерційну діяльність по цінних паперах), довірчі товариства (здійснюють представницьку діяльність з цінними паперами, надають послуги громадянам по зберіганню і обслуговуванню цінних паперів довірителя, а юридичним особам - по розпорядженню цінними паперами, агентські послуги, ведення рахунків).
НКЦПФР
Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.
суб ' єктами інвестиційної діяльності (інвесторами та учасниками) можуть бути юридичні та фізичні особи України та іноземних держав, а також держави в особі їх урядів.
Емітент цінних паперів — особа (юридична особа, фізична особа, держава, орган місцевого самоврядування), яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.
- фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.
Інституційні інвестори - це портфельні інвестори, які формують інвестиційний портфель на підставі фундаментального прогнозу поведінки у довготерміновому та середньостроковому періодах. Зазвичай це фахівці, робота яких полягає в довірчому управлінні активами.
Професійні учасники фондового ринку - юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія), провадять на фондовому ринку професійну діяльність
Торго́ вець ці́ нними папе́ рами — юридична особа, яка має відповідну ліцензію на здійснення професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.
НКЦПФР
не допускається
Не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами: розміщення емітентом власних цінних паперів
|