Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Сутність і предмет методики викладання економіки.
|
|
Методика навчання: потенціал викладача і студента.
Ефективність освітнього процесу багато в чому визначається методикою викладання. Широке застосування уніфікованих методів і перехід на виключно письмовий контроль за оволодінням студентами предметів вивчення формально знижує роль викладача у процесі навчання. Між тим рівень підготовки й ефективність навчання знаходяться у прямій залежності від взаємодії ланки „викладач - студент”.
У навчальному процесі обидві сторони мають відігравати творчу роль. Важливо уникати так званого трафаретного навчання, спрямованого на розв’язання студентами певного типу задач, коли розвиток їхнього економічного мислення стає жертвою їхньої кількості. Студент повинен навчитися розбиратися не лише у змодельованих, а й реальних економічних процесах.
Суттєву роль у підготовці студентів виконує їхня самостійна робота, особливо розвиток навиків самостійного пошуку при виконанні рефератів, курсових та інших дослідницьких робіт. Тут важливість діяльності кафедр важко переоцінити.
Використання навчальної та допоміжної літератури може мати більший ефект, якщо за наявності певних умов активно впроваджувати у навчальний процес Інтернет. У цьому випадку межі спілкування студентів з викладачем розширюються у просторі та часі.
Пропозиція курсів і спецкурсів за вибором не повинна стати самоціллю. По- перше, будь-який вибір має знаходитися у руслі основного стержня підготовки, а по-друге, дисципліну за вибором слід підбирати на одному рівні складності і за масштабом засвоєння, як альтернативної сторони, одного загального предмета вивчення.
Застосування зарубіжних моделей навчання досягає мети тоді, коли в аудиторії, враховуються національні та культурні традиції основної маси студентів, коли у стандартних теоретичних ситуаціях вміло аналізуються явища національної економіки в цілому або окремого регіону.
Сутність і предмет методики викладання економіки.
Насамперед розглянемо назву курсу. Методика - це система засобів, своєрідне «ноу-хау», практика викладання. Викладання – процес передачі знання від однієї особи (викладач) до тієї, яка бажає вчитися (студент). Економіка - це система знань, які Ви здобули за роки навчання в УНУС. Тобто, вже сама назва робить предмет вивчення дисципліни конкретним. Цей курс присвячений проблемі: чи зможете Ви навчити інших людей економічним знанням, передати іншим те, що знаєте?
Поняття «методика» має древньогрецьке коріння та перекладається як шлях дослідження, теорія, вчення. Звідси методика (у загальному сенсі) – галузь педагогічної науки, що досліджує закономірності навчання певного навчального предмета. Методика виокремилася з теорії навчання – дидактики, що вперше в повному обсязі була узагальнена великим педагогом Яном Амосом Коменським у XVII ст. У вузькому сенсі слова методика викладання - це оптимальне поєднання загально дидактичних методів, прийомів і засобів навчання. Ці прийоми і засоби застосовуються в таких відомих Вам формах навчання, як лекції, уроки, семінари, практичні заняття, науково-дослідна робота, курсова робота, реферат, практика, випускна (дипломна) робота тощо.
МВЕД є основою в циклі психолого-педагогічної підготовки магістра з економіки до практичної діяльності викладача в навчальних закладах різного типу. Матеріали курсу даватимуть відповідь, як саме, в який спосіб має діяти викладач, щоб основи економічних знань стали надбанням тих, хто вчиться. Складність полягає в тому, що викладач мусить не тільки забезпечити засвоєння студентами матеріалів з певних програм навчання, а й сформувати в них економічне мислення.
Предмет методики викладання – процес навчання тих, хто вчиться, та його закономірності. На основі вивчених закономірностей методика розробляє, з одного боку, засоби, способи та організаційні форми навчально-виховального процесу, а, з іншого — нормативні вимоги до діяльності педагога. Звідси очевидним є висновок про багаторівневий характер методики'.
1- й рівень – це наука, що підпорядковує собі весь педагогічний процес на основі діалектичної взаємодії та взаємопроникнення педагогіки (теорії освіти) і дидактики (теорії навчання);
2- й рівень – вчення (наукова дисципліна) про методи навчання і виховання, закономірності навчання;
3- й рівень – закріплена сума прийомів та організаційних заходів щодо вивчення конкретної навчальної дисципліни.
Методика, яка в точному розумінні слова є вченням про методи навчання і виховання, являє собою частину загальної теорії освіти і навчання - дидактики, що розробляє весь комплекс питань щодо змісту, методів і форм навчання. Дидактика ж виступає як органічна складова частина педагогіки, предметом вивчення якої є освіта, навчання та виховання людей.
Методика покликана забезпечити реалізацію принципів дидактики, а саме:
1) зв'язок теорії з практикою;
2) систематичність і послідовність у підготовці фахівців;
3) свідомість, активність і самостійність студентів у навчанні;
4) поєднання індивідуального пошуку знань з навчальною роботою у колективі;
5) поєднання абстрактного мислення з наочністю у викладанні;
6) міцність засвоєння знань;
7) доступність наукових знань;
8) єдність навчання і виховання у всіх формах навчального процесу.
Ні одна з існуючих у вузівській практиці форм навчального процесу (лекції,
семінарські заняття, самостійна робота, консультації, заліки, іспити, різні форми поза аудиторної роботи) не може бути визнана універсальною, здатною замінити інші. Тому з методичної точки зору не можна штучно роз’єднувати окремі ланки навчального процесу, необґрунтовано замінюючи їх іншими.
На кожній лекції, семінарі або практичному занятті потрібно вчитися у своїх педагогів методичній майстерності, але не забувати, що оригінальна, добре розроблена методика викладання - це одна з форм інтелектуальної власності, яка охороняється законом так само, як інші її форми.
Специфіка курсу «МВЕД», що є завершальним у психолого-педагогічному блоці підготовки магістрів з економіки до педагогічної діяльності, полягає в тому, щоб навчити студентів творчо та психологічно виправдано використовувати різні методичні прийоми для засвоєння тими, хто вчиться, різних економічних дисциплін, тобто відкрити у собі своєрідне «педагогічне око». Згідно з цим завданням, курс „МВЕД” складається з двох модулів (табл. 1.1):
Таблиця 1.1
Структура курсу „МВЕД”
| 1-й модуль | Основи методики викладання економічних дисциплін: Ø формування економічного мислення і поведінки як мети економічної освіти; Ø вивчення методики проведення різних форм навчальних занять з економічних дисциплін, контролю та оцінки знань, засобів активізації методики навчання. |
| 2-й модуль | Психологія і педагогіка у вищій школі: Ø психологічні особливості студента та психолого-педагогічна неповторність кожного викладача. |
2. Завдання і роль економічної освіти в розвитку економіки України
Сьогодні в Україні актуальною є проблема методики викладання економіки. Ми стаємо свідками реформування системи вищої освіти. Все більша увага приділяється самостійній роботі студентів. Помітні також і інші тенденції. Мета дисципліни - отримання систематизованих психолого-педагогічних знань та вмінь, необхідних як для професійної педагогічної діяльності з викладання економічних дисциплін, так і для підвищення загальної компетенції у міжособистісних стосунках.
Економічна освіта покликана сформувати у громадян України не тільки знання, діловитість, підприємницькі здібності, а й економічну культуру. Економічна освіта сприяє розвитку економічного мислення на основі глибокого розуміння економічних процесів. У свою чергу, це дає можливість аналізувати факти та явища економічного життя, фактори і способи вирішення економічних завдань. Економічна освіта тісно пов’язана зі створенням власної ефективної економіки. Економіка як жива система, особливий простір, в якому постійно перебуває колений з нас, є системою знань, необхідних для формування економічного мислення, поведінки і культури, що досягається в процесі отримання економічної освіти.
Важливою галуззю економіко-соціологічного знання є вивчення економічної поведінки людей і факторів, що цю поведінку визначають. Як відомо, поняття «економічна поведінка» складається з [4, с. 17]:
Як відомо, поняття «економічна поведінка» складається з
| мотивації, | що спрямована на підвищення свого добробуту (підвищення кваліфікації теж), | |||
 
| мислення, | що віддзеркалює економічні зв’язки та відношення між суспільними, виробничими та особистісними суб’єктами, | |||
| вчинків, | що базуються, з одного боку, на національних традиціях, а з іншого — на спеціальних знаннях та вміннях, які реалізуються в контактах між суб’єктами економічної діяльності. |
Сучасний економічний стан країни потребує різкого підвищення культури технологій, праці, комунікацій тощо. Досить сказати, що з кожної тисячі винаходів в країні впроваджується у виробництво тільки один! Суттєва і показова для оцінки економічної підготовки особистості - проблема витрати грошей. Те, що так звані нові українці витрачають гроші на «Мерседеси», курорти, казино й т.ін., характеризує низький рівень їхньої споживацької культури як складової загальної економічної культури нашого суспільства.
Отже, людина, що є носієм економічної культури, виявляє цю культуру через вчинки, а здобуває - значною мірою через освіту й виховання.
Таким чином, завдання економічної освіти полягає в перетворенні потрібних економічних знань в економічне мислення, а далі в економічну поведінку та економічну дисципліну як окремої людини, так і суспільства в цілому.
Економічна освіта, що сприяє формуванню особистості, здатної свої дії коригувати відповідно до існуючих ринкових законів, має на меті формування активних суб’єктів (індивідів, здатних на мікрорівні впливати на економічні npoцecu, і на макрорівні - адекватно оцінювати дії держави), а не тільки пасивних споживачів і виробників продукції.
В умовах реформування економіки України до фахівців пред’являються певні вимоги, оскільки за недосконалого законодавства робота підприємств ускладнюється як об’єктивними економічними законами, так і недосконалістю роботи самого підприємства. Фірми функціонують задля отримання прибутку, а тому від фахівця вимагають професійних дій, які базуються на чіткому розрахунку, глибоких знаннях та аналізі економічних ситуацій. Ринкові умови діяльності підприємств, з одного боку, та надлишок фахівців-економістів - з іншого, ставлять випускників даної професії у жорсткі конкурентні умови на ринку праці. Для досягнення успіху, вони повинні мати високу професійну підготовку та вміти проявляти свої професійні якості під час проходження виробничої практики, стажування, прийому на роботу. Тільки викликаючи зацікавленість з боку роботодавців до себе як до відмінного майбутнього працівника, випускник може отримати хорошу роботу за спеціальністю.
Конкурентоспроможність випускників значною мірою залежить від якості оволодіння економічними знаннями, ступеня економічної культури, вміння мислити і діяти в категоріальній системі ринкової економіки. Сьогодні без глибокої базової освіти людина не може реалізувати себе як фахівець та отримати відповідну винагороду. Роботодавця сьогодні мало цікавить колір диплому і середній бал. Знати все неможливо, а вміти швидко розбиратися у проблемному питанні та вирішувати його - цілком реально. Проте без глибоких теоретичних знань працювати складніше, оскільки у пізнанні теорії можна розвинути свої інтелектуальні здібності. Існує тісний взаємозв’язок між хорошою працею і здібністю до навчання.
Отже, від високого рівня економічних знань, економічної культури, які досягаються в процесі здобуття економічної освіти, безпосередньо залежить створення та функціонування ефективного ринкового простору в Україні.
Контрольні питання та завдання:
1. Яку роль виконує економічна освіта в ефективному розвитку економіки України?
2. Який існує зв’язок між економічною культурою та економічною освітою?
3. У чому полягає завдання економічної освіти?
4. Від яких факторів залежить конкурентоспроможність фахівців- економістів на ринку праці?
5. За яких умов досягається ефективна взаємодія ланки „викладач-студент”?
6. У чому полягає мета дисципліни „МВЕД”? Якій проблемі присвячена дисципліна?
7. Дайте визначення поняттю «методика викладання».
8. Що є предметом методики викладання? В чому полягає її багаторівневий характер?
9. Який зв’язок існує між методикою викладання і дидактикою? Які принципи останньої вона реалізує?
10. Визначте зв’язок МВЕД з іншими дисциплінами. У чому полягає специфіка даного курсу?
|
|