Повідомлення теми і мети заняття. Слово психолога. Батьківське піклування, батьківська любов

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Слово психолога. Батьківське піклування, батьківська любов... Про неї стільки говорять і пишуть. Вона може бути неосяжною і незначною, сліпою і стриманою, необмеженою й обмеженою, повноцінною і неповноцінною.

Готових рецептів немає, є інформація, опрацювавши яку і приміривши до своїх сил і дійсності, ви знайдете правильний шлях.

Повноцінна батьківська любов – це любов, яка гармонійно, до певної міри задовольняє потреби дитини. Що ж таке „міра”? У кожному конкретному випадку існує своя міра щодо місця, часу і конкретної особистості. Наприклад, дитина мовчазна, стримана, байдужа (зовні) до проявів батьківської любові. Вона потребує піклування і любові, але любові стриманої, практично невидимої, ніби ненароком. Зовнішня байдужість може викликати неправильне ставлення до дитини батьків, які залишать її без уваги і ласки. Вони ж бо вважатимуть, що дитина цього не потребує.

Або інший приклад. Дитина – емоційна, тривожна, ретельно аналізує кожен жест батьків, кожне їхнє слово, боїться, що її розлюблять. Вона потребує постійного підтвердження любові, а отже тут міра зовсім інша.

У всьому має бути міра. Те, що виходить за її межі, – це або аномалія, або щось на межі норми і патології.

Іще до народження дитини батьки замислюються над тим, як вони її виховуватимуть. Адже вона буде найрозумнішою, найздібнішою, найщасливішою. Вона буде видатною. Дитині ще до появи на світ запланували уроки англійської мови, фігурне катання, балет, танці... Батьки не зважають на те, що закони біологічного і соціального розвитку особистості перестрибнути неможливо, психіка дитини розвивається у певній послідовності, будь-яке примусове прискорення цього розвитку без урахування сил конкретної дитини може завдати непоправної шкоди.

Східне світобачення віддавна рахує вік дитини з моменту її зачаття, а не від народження. Дитина народжується з певним запасом уявлень про світ, про його звуки, запахи, його небезпеку і радощі. На Сході особливо опікувалися матір’ю, бо її ставлення до майбутньої дитини вкрай важливе. Адже мати, розмовляючи зі своєю дитиною, пояснює, як влаштований цей світ, готує її до подальшого життя.

Найбільш сприятливим періодом для створення хорошого емоційного зв’язку між матір’ю і дитиною називають два останні місяці вагітності. Майбутня мама живе одним цілим зі своєю дитиною, оберігає її від усіх небезпек. Дитина розвивається у стані захищеності. Внутрішні діалоги з дитиною в утробі дають заряд на майбутній емоційний зв’язок.

Дитина – дивне створіння. Це безмежна вірність, любов, чистота. Якби діти ніколи не ставали дорослими, якби вони назавжди залишались дітьми і жили у світі, який їм здається кращим, якби вони ніколи не стикались із брехливим і егоїстичним світом дорослих, то світ був би чистішим.

Мати для дитини – захист, опора, надія і радість. Це відчуття у крові у кожної людини, хоч скільки б їй було років. І як гірко, коли мати не відповідає своєму призначенню!..

Дитина народилася. Головним для неї стає задоволення потреби у ласці і певних подразниках. Це дуже сильно залежить від стосунків між членами сім’ї. Якщо в сім’ї лаються і дитина нікому не потрібна, то їй дуже погано. Якщо батьки зайняті боротьбою за владу, якщо вони не помічники одне одному, а найлютіші вороги, що тоді робити дитині? Що відбувається в її душі?

— Ні! Я не Дмитро. Не хочу бути Дмитром, мені не подобається, і взагалі мене ніяк не звати.

— Якщо у тебе немає імені, ніхто через тебе не лається.

— Це дуже погано, коли тато і мама сваряться?

— Не дуже. Погано, коли вони не хочуть пробачити, коли брешуть і примушують брехати. – Хто і кого примушує брехати?

— Багатьох дітей примушують брехати. Мами примушують не любити тат, а тата примушують не любити мам, а ще примушують любити нових тат і мам, і діти розгублюються. Вони не можуть не любити своїх поганих тат і гарних мам, тому вони б'ються, не слухаються, у них часом буває енурез.

Із наведеного прикладу видно, як тяжко дитина переживає сварки батьків. Вона підсвідомо відчуває, що боротьба між ними зробить її нещасливою, тому пробує розв’язувати цей конфлікт по-своєму і робить усе, що їй до снаги. Дитина боїться втратити батьківську і материнську любов. На жаль, часто батьки не розуміють цього. Не розуміють, що аби зробити дитину щасливою, не достатньо нагодувати її, купити все, що вона хоче. До дітей треба ставитися з розумінням, любов’ю.

Якщо дитина завинила, вона має відбути покарання, але батькам при цьому краще пам’ятати кілька правил.