Дев'ятниця до Святого Духа 4 страница

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Це найважче падіння - моє узалежнення від гріха, якого я не хочу позбутися. Скільки років воно пригнічує в мені Ісуса? Щоб тільки не став причиною вічного падіння. Милосердний Ісусе, подай мені свою руку, як колись Петрові, що тонув, бо сам встати не можу. Наповни довірою моє серце, щоб я повірив, що з допомогою Божої благодаті можу жити з чистою душею і навіть стати великим святим, бо Твоє милосердя безмежне. Ісусе, довіряю Тобі!

Господи неба та землі, що одягаєш лілії, годуєш і піклуєшся про людей, роздягнутий, напоєний вином, змішаним із жовчю, невдячними. Як вогонь палять Спасителя рани від бичів, гарячка і сором. Гріх нечистоти і брак стриманості, що так принижують гідність людини, приносять тобі ці страждання.

Непорочний Агнче Божий, це я повинен бути на Твоєму місці. Помилуй мене, Милосердний Ісусе. З Тебе здерто одежу для того, щоб я був вкритий одягом благодаті і милосердя, одягом невинності і любові. Покрий моє тіло й серце стриманістю і скромністю у думках, прагненнях, словах і в усіх моїх вчинках. Для Тебе немає нічого неможливого, тому безмежно довіряю Тобі, Ісусе!

Ці повні доброти руки, які роздавали хліб, пригортали дітей, благословили - розпростерті на хресті, прибиті цвяхами. Ці стопи, так натруджені, які шукали грішників -грубі цвяхи розривають. Ось подяка за любов, доброту, милосердя. " Люду мій, люду, чим тобі завинив? "

Милосердний Ісусе, знаю, що кожен тяжкий гріх наново розпинає Тебе у серці людини. Стільки разів я вчинив це думкою, словом і вчинком! Ісусе, врятуй мене від підлої невдячності до Тебе! Від тяжкого гріха обережи мене! Нехай будуть розіп'яті мої пристрасті, тільки не Ти, милосердний Ісусе! Вірю в силу Твоєї благодаті і в Твоє милосердя, бо не хочеш смерті грішника, але щоб жив з Тобою навіки.

Впади на коліна! Бог-Чоловік конає на Голгофі. Вмирає на хресті у страшних муках, що сягають дна Його душі, тому що кричить: " Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув? " (Мт 28, 46) Отець Небесний не покинув " Того, хто не знав гріха, Він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому" (2 Кор 5, 21). Отець прийняв криваву жертву Свого Сина і Своїм безмежним милосердям огорнув ціле грішне людство. За цілковиту пожертву, за безмежну любов до мене, прославляю Тебе, найдорожчий Ісусе!

Вчини, щоб моє серце палало Твоєю любов'ю і щоб я став Гостією неустанного винагородження за ненависть, невдячність, байдужість тисяч людей. Тільки щоб світ почув Твій голос вибачення і любові! Тільки щоб довірився Твоєму безмежному милосердю!

Страждання Ісуса завершилися. Вигляд мертвого тіла Сина збільшив страждання його Матері: " О гляньте, подивіться, чи є біль, як мій біль, що мені заподіяно" (Пл. Єр 1, 12). Пресвяте Тіло, без краплі крові, ціле розтерзане, руки і ноги пробиті, Серце відкрите...

Страждаюча Матір! Теплими сльозами омиваєш Ісусові рани, причиною яких були мої гріхи. Випрошуй для мене милосердя у Свого Сина і будь мені Матір'ю Милосердя тепер, а особливо в годину моєї смерті.

Гріб - останнє стояння для Ісусового тіла. Клякаю в душі при Ісусовій могилі, що приносить надію перемоги над смертю і проголошує воскресіння!

Милосердний Ісусе, кожним ударом мого серця дякую Тобі за все, що Ти для мене зробив, за кожну краплю крові, за пожертвуване життя, за безмежне Твоє милосердя над цілим людством. Віддаю Тобі моє серце, мій розум, мою волю... Відірви мене від зла, вчини, щоб відсьогодні я йшов Твоїми слідами аж до кінця життя і так дійшов до воскресіння!

Маріє, Мати Милосердя, веди мене до Ісуса! Ісусе, довіряю Тобі!

Христе, Божий В'язню любові у Пресвятих Дарах, у всіх Храмах на цілій земній кулі проходиш хресну дорогу. Покинутий вірними, забутий, поглумлений, поневірюваний святотатством, навіть приречений на розп'яття сатаністами. Прагну цілою душею належати до Тебе, прагну бути Киринеянином, Веронікою, Магдалиною, Йосипом з Ариматеї, щоб нести допомогу, щоб винагороджувати зневаги, щоб любити Тебе понад усе на земній Голгофі і у вічному Фаворі навіки. Амінь.

Щоб отримати цілковитий відпуст, відмовляємо у намірах Святішого Отця:

Отче наш... Радуйся, Маріє... Слава Отцю... Вірую...

Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами, і Ти, яка співтерпіла, Скорботна Мати, молися за нас.

Господи Ісусе Христе, укритий у Пресвятих Дарах, переживаючи Твої Страждання, я бачу, що Твоя любов до мене безмежна. Любов кинула Тебе на страждання у темницю, любов наказала Тобі витримати обпльовування, любов видала Тебе на бичування, любов втиснула Тобі на голову терновий вінець, з любові Ти став Ессе homo.., а потім любов накаже Тобі погодитися на смерть на хресті.

Прагну вчитися від Тебе любові, тому піду слідами Твоєї багряної крові.

Ісус шаленіє з любові - лише так можна назвати Його вчинок. Він сам, добровільно, видає себе на смерть і страждання. Він прагне страждати. Він прагне хреста, щоб в такий спосіб переконати нас у своїй любові... З любові добровільно приймає Він вирок смерті - " Розіпни його" - від тих, кого Він полюбив.

О Ісусе, шалений з любові до мене. Яка ж черства моя душа порівняно з Твоєю любов'ю!

Любов не хоче, щоб людина, яку любиш, страждала, тому прагне взяти страждання інших на себе. Людина, яка зрадила Бога, страждає без Нього. А за те, що відкинула Бога, загрожує їй вічне страждання. Тому любов наказує Ісусові взяти на плечі хрест за своїх друзів і в такий спосіб, через хрест, поєднати небо і землю.

Чи я розумію любов Христа, чи Ісус надалі повинен страждати через мою невдячність?

Любов вчинила, що Ісус падає під тягарем хреста. Любов прагне допомогти, і потрібно показати людині, що є можливість піднятися після падіння. Тому Ісус падає і встає, своїм падінням випрошує нам благодать, щоб ми могли піднятися з наших гріхів.

Ісусе, вчини, щоб я повірив, що зможу піднятися зі слабкостей і провин, щоб Ти вже більше в мені не падав.

Як рідко любов зустрічається з любов'ю! Як рідко за любов Бог отримує любов! Ісус за свою любов отримав від тих, кого любив, ненависть. Ось Він зустрічає свою Матір, знаходить в її душі повноту уділеної благодаті, всю свою любов. У ній Він віднайшов себе - того, хто любить і страждає з любові. Зустрілася любов з любов'ю, страждання зі стражданням і все зрозуміли без слів.

Чи в моїй душі Ісус віднайде свою благодать помноженою?

Любов не замикається в собі, не приховує своїх скарбів для себе, але допускає людину до співучасті, прагне поділитися тим, що має. Що ж зробити, якщо Ісус має хрест? Запрошення до участі в хресті спочатку лякає Симона... Однак потім він розуміє, що хрест рівносильний любові, а любов - благодаті, тому охоче допомагає Ісусові у справі спасіння себе і ближніх.

Ісус прагне допустити тебе, щоб ти ніс хрест любові. Чи ти хочеш Йому допомогти?

Любов прагне стати схожою на улюблену людину... Ісус стає схожим на людину, беручи її гріх на себе. Замість цього Він шукає у своєму оточенні любов і знаходить її у жінці, яка підходить, щоб витерти Його обличчя - це Вероніка, тобто справжня ікона, бо в її душі Ісус побачив свій досконалий образ.

Ісусе, вчини, щоб я завжди носив Твій справжній образ в собі.

Любов не піддається відчаю, знеохоченню, навіть якщо на це є причина - падіння. Любов не панікує навіть тоді, коли бракує вдячності від тих, заради кого страждає і посвячується. Прагне лише проявити любов, прагне торкнутися своєю любов'ю, тому хоч і падає, то встає, щоб далі любити.

Ісусе, дай мені силу. Не допусти, щоб я знеохотився у труднощах. Нехай, вдивляючись у Тебе, йду далі, щоб любити Тебе і ближніх.

Любов не шукає втіхи для себе, любов відчуває страждання інших. У нещасті прагне допомогти людині, втішити її, полегшити страждання... Тому Ісус, знаючи всю трагедію людини, яка відкидає Бога, втішає жінок, що плачуть, бо знає, що власне вони потребують допомоги.

Ісусе, я не хочу іншої втіхи, крім радості служити Тобі.

Любов прагне віддати усе, прагне допомагати, зміцнювати, нести, втішати... Запал жертовної любові Христа перемагає втомлене стражданнями тіло, і Він знову падає під хрестом. Коли Ісус втратив свідомість, Його розбудили удари тих, хто Його супроводжував. Вони дали Йому зрозуміти, що ще замало проявів любові. Ісус встає, щоб засвідчити своє посвячення.

Ісусе, вчини, щоб і мій запал любові був безмежним.

Любов не має що приховувати, а навіть хоче стати перед людиною, яку любить, відкрито у своїй правді. Тому любов Ісуса постає перед натовпом у всій своїй чистоті. Нехай побачать на Його тілі сліди їхньої любові, нехай побачать любов, з якої здерли вдячність, співчуття... Нехай побачать любов Ісуса і свою любов, океан любові Бога і своє забуття у злості гріха.

Ісусе, вчини, щоб моя любов була такою чистою, яка не лякається жодного погляду.

Любов піддається волі улюбленої людини... І ця найулюбленіша людина бере слухняне тіло Ісуса і розпинає Його на хресті. Чи людина розуміє, що вона чинить? Чи розуміє, що розпинає у собі любов?

Ісусе, Ти полюбив мене і цю любов віддав моїй волі. Що я вчиню з Тобою - Любов'ю?

Любов у своїй жертві почувається самотньою, тому кличе: " Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув? " (Мт 28, 46) Любов прагне взаємності, тому просить: " Спраглий я" (йн 20, 28). Любов розуміє, тому пробачає невдячність. " Отче, відпусти їм, вони не знають бо, що роблять" (Лк 23, 24). Любов дбає про людину, тому говорить: " Ось Матір твоя, ось Син твій" (йн 19, 26, 27). І так в любові все " виконалося", щоб " повірили любові".

Виявилося, що Ісус ще не все віддав. Залишилося непорушене Вогнище - Його Пресвяте Серце. Ісус прагне, щоб і воно було поранене для нас. Тому воїн пробиває Серце, з якого випливає кров, а потім вода - символ того, що Христос віддав нам все до останньої краплі крові. І це святе Тіло, позбавлене крові, приймає скорботна Матір, щоб розігріти своєю любов'ю.

Тільки маленька група найближчих кладе Ісуса до гробу... Чи вже все закінчилося? Ні, тому що любов триває вічно і постійно прагне віддавати себе. Справжня любов ніколи не закінчується! Вона наново воскресила відкрите для нас Серце Спасителя, щоб стало для нас оселею на віки.

Ісусе, навчи мене любові, щоб вона піднесла мене вище від розсудливого і холодного розуму... Навчи мене любові, яка триває вічно.

Що Я ще міг вчинити, щоб переконати тебе в Моїй безмежній любові до тебе? Що Я ще міг вчинити, щоб зворушити твоє серце, щоб заохотити тебе до взаємної любові? Що ще? Дай мені відповідь!

Що Я вчиню для душі, яка замість солодкого плоду любові напоїла мене жовчю і оцтом? - Тому стане її дім порожнім і буде знищеним, бо не розпізнала часу своїх відвідин.

Отче наш... Радуйся, Маріє... Слава Отцю... Вірую...

" Гіркі Жалі" відправляються під час Великого Посту. Роздумуючи над стражданнями Ісуса та співтерпінням Його Матері, можемо краще відчути та зрозуміти план нашого спасіння.

Прийди, смутку невимовний, Серце наше переповни.

Потечіть сумні потоки. Зіроньки і сонце мліють -Сповнюють думки сумні їх.

Хто розкаже смуток весь їх? Скелі кам'яні роздерлись, Встали із гробів померлі.

Все створіння завмирає! Муки Господа безкраї Невимовний жаль вселяють.

Скам'яніле серце наше! Кров'ю, Спасе мій, Своєю Змий гріхи душі моєї.

За допомогою Божої ласки розпочинаємо роздуми про страждання Господа нашого Ісуса Христа. Будемо їх жертвувати Отцю Небесному на честь і славу Його Божественної величі, смиренно дякуючи Йому за велику і незрозумілу любов до людей, який послав Сина Свого, щоб за нас витерпів страшні муки і смерть на хресті ради нашого спасіння. Ці роздуми жертвуємо також на честь Пресвятої Діви Марії, Матері Божої, а також на вшанування Господніх Святих, котрі вирізнялися благоговінням до Христових страждань.

У першій частині будемо роздумувати над тим, що Ісус пережив на молитві у Гетсиманському Саду до несправедливого оскарження перед судом. Ці зневаги Господу, за нас терплячому, жертвуємо за святу Католицьку Церкву, за найвищого пастиря і все духовенство, а особливо за ворогів Ісусового хреста і всіх невірних, щоб Господь Бог дав їм ласку навернення й зрозуміння.

Душа у смутку, у тривозі серце; Ісус мій милий очікує смерті, В саду схилився, піт кривавий лиє, Ах, серце мліє.

Вчителя учень зраджує цілунком, Солдат суворий в'яже Йому руки, Ісус тим путам ради нас покірний, До смерті вірний. Б'є і штовхає Його люд жорстокий Немилосердно із кожного боку, Він же покірно переносить рани, Цар, з неба даний.

Кров потемніла на вустах з'явилась, Коли ударив злий солдат щосили, Перемінилось в жалісне зітхання Щире кохання. Аби те серце грішнеє розтало, Що, мій Ісусе, Тебе ображало, Нащо ж я зрадив, впавши у спокусу, Тебе, Ісусе!

Христе, на страждання жорстоке, Агнче покірний, Тебе присудили, Христе, Спасе милий!

Христе, тридцятьма срібняками, Зраднику давши, Тебе оцінили, Христе, Спасе милий! Христе, невимовная туга В ніч перед смертю Тебе оповила, Христе, Спасе милий!

Христе, Твої очі в молитві Краплі кривавого поту залили,

Христе, Спасе милий! Христе, поцілунком зрадливим Юда віддав Тебе ворожій силі, Христе, Спасе милий!

Христе, грішні руки солдатів, Путами скули Твоє чисте тіло, Христе, Спасе милий! Христе, перед Анною тяжко Тебе злословили свідки брехливі, Христе, Спасе милий!

Христе, після суду Каяфи Люди плювали на Тебе і били, Христе, Спасе милий! Христе, невблаганні солдати Били Тебе по ланітах щосили, Христе, Спасе милий!

Христе, через неправдомовців Ти звинувачений був неправдиво Христе, Спасе милий! Тебе вітаєм, хвалу співаєм, Ти гріхи світу узяв на Себе, Тебе, вклонившись, ми прославляєм, Боже, Царю неба!

Ах, я Мати нещаслива! Знести біль не маю сили, Серце крає лютий меч. (двічі)

Серце заливає кров, (двічі) Розкажи, о моя Діво,

Весь в кривавому поту, (двічі) О, Матусю, будь почута

Я з Тобою плачу теж. Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами (тричі).

У другій частині роздумів Муки Господньої будемо розмірковувати над тим, що Господь Ісус витерпів через невинне осудження аж до коронування терням. Ці рани, зневаги та муки жертвуємо терплячому Ісусу, просячи Його для Вітчизни нашої та для всіх народів миру та злагоди, а для себе - відпущення гріхів, відвернення нещасть, а найголовніше - зарази, голоду, вогню та війни.

Поглянь же, душе, як Бог Тебе любить, Як Він за гріх твій душу Свою губить, Та Його більше від тортур болючих Зло твоє мучить.

Перед суддею Бог всього створіння, Став Агнець Божий жертвою гордині, За Свої білі, непорочні шати, На сміх піднятий. Його бичують за мої провини, Ходімте, грішні, до Божого Сина, З серця Ісуса течуть прохолодні, Потоки водні.

Нехай гадає, гордий світ, що хоче, Хай собі робить із троянд віночок, На сміх вдягнули, в пурпур і у терня, Царя Юдеї!

Аби те серце грішнеє розтало, Що, мій Ісусе, Тебе ображало, Нащо ж я зрадив, впавши у спокусу, Тебе, Ісусе!

Христе, Тебе люди безвинно, Ніби злочинця, на смерть засудили, Христе, Спасе милий!

Христе, зневажаючи вбивці Тобі плювали в обличчя вродливе, Христе, Спасе милий! Христе, присягнувши, відрікся Тричі від Тебе Петро несміливий, Христе, Спасе милий!

Христе, Тебе перед Пилатом, Ніби розбійника, люди ганьбили, Христе, Спасе милий! Христе, Ірод і його свита Царя небес осміяти посміли, Христе, Спасе милий!

Христе, Тебе ради розваги І ради сміху вдягай в шати білі, Христе, Спасе милий! Христе, Тебе біля колони Немилосердно бичами побили, Христе, Спасе милий!

Христе, Тебе, щоб познущатись, Вкоронували вінком із тернини, Христе, Спасе милий! Христе, Тебе грішні солдати На посміховисько пурпуром вкрили, Христе, Спасе милий!

Христе, після тяжких ударів, Царю страждань, Тебе люди хулили, Христе, Спасе милий!

Ах я бачу Свого Сина, Як Його невкриту спину Різками всю посікли\(двічі)

Випроси, Святая Діво, Щоби рани Його тіла Я на серці своїм мав! (двічі) Ах, я бачу, як смертельно Ранить Йому чоло терня, Не стає в мені душі, (двічі)

О Маріє, Свого Сина, Раненого людьми злими, Поділи зі мною біль! (двічі) Якби ж я, нещасна Мати, На Свої рамена взяти, Хрест Твій, Сину Мій, могла! (двічі)

Діво чиста і єдина, Хай страждання Твого Сина Сповнюють завжди мене! (двічі)

У цій останній частині будемо роздумувати над тим, що Господь Ісус пережив від часу коронування терням до тяжкої смерті на хресті. Ці зневаги, насмішки, які Йому вчинено, жертвуємо за закоренілих грішників, щоб Спаситель навернув їхні заблукалі серця до покути та правдивого відновлення життя, також за душі, які страждають у чистилищі, щоб милосердний Ісус Своєю святою кров'ю загасив їхній вогонь, особливо ж просимо, щоб і нам випросив у годину смерті розкаяння в гріхах і щасливе перебування в Божій благодаті.

Душе схолола, чому не палаєш? Серце печальне, чому не згораєш? Ісус твій лиє з палкої любові Потоки крові.

Коли зайнялась в Нім любов вогненна, Сорому дерево взяв Він на рамена, Ісус, зімлілий, під хрестом гріховним Падає й стогне.

Ісус покірний солдатам жорстоким Руки і ноги дає проколоти,

Висить на дереві, мусить біль терпіти Милий Спаситель.

Знімемо з древа бездиханне тіло, Щоби на ньому більше не висіло, Ми зі сльозами його віднесемо В гріб покладемо. Аби те серце грішнеє розтало, Що, мій Ісусе, Тебе ображало, Нащо ж я зрадив, впавши у спокусу, Тебе, Ісусе!

Хай Тобі буде по всі віки слава За всі страждання, що Тобі завдали, Котрі з любов'ю Син Бога єдиний Терпів невинно.

Христе, Тебе люди безбожні Рівним злодіям і вбивцям зробили, Христе, Спасе милий!

Христе, за наказом Пилата Смерть за людей прийняв несправедливо,

Христе, Спасе милий! Христе, Ти ішов на Голгофу І від тяжкого хреста обезсилів, Христе, Спасе милий!

Христе, до ганебного дерева Цвяхами іржавими Тебе прибили, Христе, Спасе милий! Христе, на хресті розіп'яли Тебе між вбивцями посередині, Христе, Спасе милий!

Христе, Тебе ті, що стояли І що проходили поруч, хулили. Христе, Спасе милий! Христе, над Тобою сміявся Поруч з Тобою розп'ятий розбійник, Христе, Спасе милий!

Христе, гірким оцтом і жовччю Спраглого Тебе вони напоїли, Христе, Спасе милий! Христе, за Твоє милосердя Списом Тебе після смерті пробили Христе, Спасе милий!

Христе, Йосип з Никодимом В гробі своїм Тебе похоронили, Христе, Спасе милий! Тебе вітаєм, хвалу співаєм, Ти гріхи світу узяв на Себе, Тебе, вклонившись, ми прославляєм, Боже, Царю неба!

Ах я Мати нещаслива! Під хрестом стою безсила, Серце роздирає жаль, (двічі)

О Матусю, дай любові, Муки бачачи Христові, Плакати, як плачеш Ти. (двічі) Ось уже моє Кохання Готується до страждання, Тож вмираю з Ним і Я. (двічі)

Матінко, і я бажаю Взяти частку Твого жалю, Що принесла смерть Христа. (двічі) Припинив Ісус розмову, Голову схилив додолу, Матір Свою залишив, (двічі)

О Маріє, Божа Мати, Дай мені не забувати Рани Господа Христа. (двічі) Котрий за нас терпів рани...

Адвент є першим літургійним періодом церковного року. Він починається у неділю, яка припадає між 28 листопада і 3 грудня і включає в себе 4 тижні, які є перед Христовим Різдвом. Адвент - це період побожного й радісного очікування приходу Господа на землю. Під час Адвенту Церква закликає нас до більш інтенсивної молитви - через піст, вчинки милосердя ми готуємо місце для Нього у нашому серці. Нагодою до доброго духовного приготування перед урочистістю Христового Різдва є Роратна Євхаристія, яка починається у темряві лише при світлі роратніх свічок, котрі тримають вірні на знак свого очікування Христа. Символом радісного очікування є запалена біля вівтаря велика свічка, яка символізує присутність і молитву Діви Марії. Символом радісного очікування також є адвентовий вінок, що символізує спільноту Церкви, яка в любові та радості очікує свого Господа.

Перші християни не мали окремого свята Різдва Христового. У ті часи було відоме лише свято Богоявления. Воно поєднувало у собі Різдво Христове і Хрещення Ісуса. Свято Різдва Христового відділилося від Богоявления найперше у римській Церкві, яка за папи Юлія І (352 р.) почала святкувати Різдво Христове 25 грудня. Ця дата умовна, оскільки ми точної історичної дати народження Ісуса Христа не знаємо. Різдвяний період розпочинається 24 грудня, коли вся родина родина збирається на вігілійну вечерю; опівночі у храмі відправляється нічна Служба Божа, яка називається " Пастирка"; 25 грудня відправляютьсяурочисті Служби Божі з нагоди свята Різдва Христового і впродовж 8-ми днів (тобто " Октави") Церква святкує Різдво.

Різдвяний період також включає в себе такі урочистості, як: 26 грудня - св. Степана, 27 грудня - св. Йоана Апостола, 28 грудня

- урочистість Пресвятої Богородиці. Закінчується різдвяний період святом Хрещення Господнього в неділю після Богоявления.

Вігілія в перекладі з латинської мови означає " чування". Вечір 24 грудня має радісний характер. У цей вечір вся родина збирається за столом за святковою вечерею. Римокатолицька Церква не наказує, щоб вечеря була пісна, проте існує традиція, тому варто її зберігати. У вігілійний вечір існує традиція ділення хлібом (облаткою). Відбувається це так:

Запалюємо свічку. Той, хто запалює, каже: " Світло Христа", а всі відповідають: " Богу нехай буде подяка". Потім читається уривок з Євангелії від Луки 2, 1-20 або Матея 1, 18-25. Голова родини читає молитву на благословення облаток: " В цю урочисту хвилину прославляємо Бога, нашого Отця, за Святу Ніч, яку ми тепер згадуємо і в яку його Єдинородний Син Ісус Христос народився від Діви Марії, щоб бути Богом з нами". Хвилина тихої молитви: " Дякуємо Тобі, наш Боже й Отче, за цей білий хліб - облатку, плід землі та людської праці, який зібрав нас сьогодні навколо цього столу і збирає нас довколо вівтаря, коли силою Твого Слова цей хліб стає Твоїм Тілом. Поблагослови нас і ці облатки, якими ми ділитимемося та, за старим звичаєм, обмінюватимемося святковими побажан-нямию. Господи, Ти навчив нас у символі ламання хліба ділитися з іншими, а особливо з нужденними, любов'ю, доброзичливістю та миром. Наділи, отже, всіх нас Твоїм миром, щоб

Потім всі присутні діляться облаткою та побажаннями і співають колядки.

Свято Різдва Христового розпочинає опівночі нічна різдвяна Служба Божа. Завдяки Літургії ми можемо духовно з'єднатися з пастирями, яким ангели сповістили про народження Спасителя. Саме тому з цього приводу нічна різдвяна Служба називається " Пастирка".

Новий Рік -урочистість Пресвятої Богородиці

Кожний католик забов'язаний в урочистість Пресвятої Богородиці брати участь у Святій Літургії. Щоб цей Новий Рік свого життя розпочати з Богом, довіряючи Богові своє майбутнє і дякуючи за все, що пережив минулого року. Цього дня також молимося за мир у всьому світі.

Богоявления було одним з періодів урочистого хрещення, оскільки зміст цього свята становлять різні події, що об'являють славу Христа: від поклоніння Мудреців та хрещення Христа в Йордані аж до чуда в Кані Галилейській. За традицією в цей день освячують воду, кадило, миро, золото, крейду. Золото символізує царську владу Ісуса. Кадило символізує наші молитви, які жертвуємо Ісу-сові, як Богу. Миро, цілющі трави - безсмертя, вічність. Ці символічні дари, які зложили Ісусові мудреці, означають, що вони визнали Дитятко своїм Царем та Вічним Богом.

У свято Трьох Царів освячується також крейда, яку вірні беруть до дому, щоб написати на дверях імена трьох мудреців. Господар або почесний гість, стоячи перед порогом при відкритих дверях, говорить:

Потім говорить: " Хай кожен, хто шукає Ісуса, знайде Його посеред нас". Всі відповідають: " Амінь".

Літургія Стрітення Господнього згадує Євангельську подію, коли Свята Родина жертвує свого первістка Ісуса Богові, приносячи його до святині. Пресвята Діва Марія приносить немовля Ісуса до святині як Світло Боже, яке прийшло на цей світ, щоб освітити пітьму гріховності та запровадити народи до Світла вічного - Неба.

Ісус перебуває в храмах у Святій Євхаристії. У цей день, слухаючи Євангеліє, чуємо пророцтво Симеона, який провіщає не тільки Страждання Господні, але і роль Марії: " Тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець" (Лк2, 35) В цей день святимо свічки " громниці", щоб їх світло нагадувало нам Ісуса, який є Світлом світу. Згідно з традицією запалюємо їх у своїх домівках під час труднощів і небезпек.

Період Великого Посту триває впродовж сорока днів. Це час, коли ми готуємо наші серця до найбільшого свята: Страстей, Смерті й Воскресіння Христа, який цими спасенними подіями примирив світ з Отцем. Під час Великого Посту відправляються покутні богослужіння - Хресна дорога, Гіркі Жалі, скорботна частина святого Розарія. Метою покутних богослужінь є глибше усвідомлення необхідності постійного навернення, внутрішнього оновлення та винагороди за скоєне зло і занедбане добро. Ці богослужіння допомагають підготуватися до Таїнства Покаяння.

Попільна Середа розпочинає в Церкві Великий Піст. У цей день Церква зобов'язує вірних до строгого посту. На Святій Літургії відбувається обряд посипання голови попелом. Під час цього обряду священик каже: " Пам'ятай, людино, що ти - порох і повернешся у порох".

Вербна неділя розпочинає Великий тиждень Великого Посту. На початку Євхаристії цього дня в Євангелії роздумуємо про урочистий в'їзд Ісуса в Єрусалим. Читається повний опис Страстей і смерті Ісуса Христа, тому Вербна неділя носить ще одну назву - неділя Господніх Страстей. На знак того, що ми прагнемо духовно з'єднатися з подією входження Ісуса як Царя до Єрусалиму, вірні тримають вербні гілки, які під час Літургії освячуються, а потім забирають з собою до домівок на знак своєї приналежності до Христа.

Трідіум Пасхальне є кульмінацією літургійного року. Тому всі вірні зобов'язані брати у ньому участь. Урочистість Пасхи має таке значення у літургійному році, як неділя у тижні. Адже через Пасхальну Тайну благословенних Страстей Христос відкупив людей і прославив Бога, знищуючи своєю смертю нашу смерть і своїм Воскресінням повертаючи нам життя. Пасхальне Тридення Страстей і Воскресіння Господнього розпочинається вечірньою Службою Господньої Вечері і закінчується Ве-чірнею неділі Воскресіння. Ввечері Великого

Четверга збираємося на Божу Службу, яка є особливим спомином Тайної Вечері Ісуса з Апостолами, де Господь встановив Таїнство Священства і Євхаристії. У Велику або Страсну П'ятницю не правиться Євхаристія. В цей день роздумуємо про Страсті і Смерть Господню. У Страсну П'ятницю дотримуємося строгого посту.