💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Тема 1. Особливості злочинної поведінки чоловіків та жінок

При вивченні злочинності традиційно розмежовуються злочинність чоловіків і жінок, або чоловіча та жіноча.

Особливості характеристики жіночої злочинності в значній мірі визначаються специфікою способу життя жінок, їх діяльності, соціальних позицій і ролей, які вона виконувала в суспільстві. У той же час ця злочинність, зрозуміло, відображає загальні закономірності злочинності в цілому та її змін. Жіноча злочинність виступає як підсистеми загальної злочинності та органічно з нею взаємопов'язана.

Жіноча злочинність, представляючи собою взаємозв'язок утворюючих її елементів (певних видів), їх цілісність, є відносно самостійною системою зі специфічними властивостями. У зв'язку з цим звертає на себе увагу наступне:

по-перше, хоча соціальне становище жінок протягом десятиліть змінювалося, рівень злочинності жінок (абсолютне число зареєстрованих злочинів) залишався нижче рівня злочинності чоловіків у п'ять-сім разів. І це незважаючи на те що жінок в країні більше, ніж чоловіків. Ця закономірність зберігається до теперішнього часу;

по-друге, характер змін жіночої злочинності має особливості і не завжди збігається з характером змін чоловічої злочинності.Наприклад, завжди менш низькими темпами зростала насильницька злочинність жінок. Однак у 90-х рр.. XX ст. і на початку XXI ст. з невеликими коливаннями відбувається зростання кількості зареєстрованих особливо тяжких і тяжких злочинів, скоєних жінками, в тому числі і насильницьких;

по-третє, жіноча злочинність відрізняється від чоловічої іншим співвідношенням корисливих, насильницьких, а також інших злочинів.Виділяються злочини, в яких чітко відбивається стереотип поведінки, що склався під впливом конкретної, характерної саме для жінок мікросередовища або ситуації в певний період. Серед виявлених осіб, які здійснювали практично всі насильницькі злочини, деякі види посадових і господарських злочинів, частка жінок значно менше частки чоловіків і залишається такою протягом тривалого часу.Надзвичайно мала ця частка серед виявлених осіб, які здійснювали бандитизм, розбої, грабежі.

Структура жіночої злочинності не повторює чоловічу, вона специфічна і значною мірою визначається тими видами злочинів, які найбільш притаманні жінкам. У структурі жіночої злочинності переважно переважають корисливі злочини, а в групі останніх - більшою мірою пов'язані з професійною діяльністю. Довгі роки найбільш характерним для жінок було розкрадання, вчинене шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем. У загальному числі відповідних ознак їх частка стійко складає приблизно 45-50%.

Якщо говорити про жіночу злочинності в Україні кінця XX ст., То вона в роки реформ зростала, випереджаючи темпи зростання чоловічий. Тільки за три роки (1997-1999 рр..) Кількість виявлених жінок, які вчинили злочини, виросло на 40, 1%, а їх питома вага в загальному числі злочинців збільшився з 13, 6 до 15, 2%. У 2001-2004 рр.. на динаміку жіночої злочинності, як і всієї злочинності в цілому, справило значний вплив прийняття нового КПК України. Абсолютне число і питома вага жінок після помітного підйому в 2000 р. стали знижуватися (див. додаток).

В останні роки виділяються дві основні тенденції злочинної поведінки жінок:

1) підвищення рівня їх кримінальної активності в сфері економіки. Зростання в 1997-1999 рр.. в 2, 5 рази кількості жінок, які вчинили такі злочини, привів до збільшення їх питомої ваги в загальній кількості таких злочинців з 59, 5% у 1997 р. до 77% в 2003 р. Особливо помітним було зростання числа жінок, вчиняли злочини, пов'язані з незаконним підприємництвом, виготовленням та збутом підроблених грошей і цінних паперів, обманом споживачів (у 2, 6 рази). У числі осіб, обвинувачених в обмані споживачів, питома вага жінок зросла з 84, 4 до 90% і на цьому рівні тримається стабільно. Відзначено також збільшення числа жінок, викритих у хабарництві.

На рубежі століть зростала кількість жінок, що роблять незаконне підприємництво, обман споживачів. Частка жінок-убивць серед всіх виявлених жінок, які вчинили злочини, тримається на рівні 12-12, 5% з щорічним істотним приростом (5-9%);

2) активне залучення жінок в тяжку і особливо тяжку злочинність з високим рівнем організованості і професіоналізму. Це почалося в 1997-1999 рр..; В 2000 р. тяжкі та особливо тяжкі злочини, що вчиняються жінками, склали 74 887 фактів. Їх зробили 9, 4% від усіх виявлених жінок-злочинниць, у 2003 р. їх частка зросла до 10, 8%.

Корислива спрямованість жіночої злочинності все частіше набуває насильницькі форми, що виразилося в зусилля зростанні числа злочинниць, які роблять грабежі і розбої, в порівнянні з вчиняють крадіжки, шахрайства та привласнення (-3-4%). З кожним роком зростає частка жінок, що роблять шахрайства, привласнення і розтрату, обман споживачів.

У роки реформ стало спостерігатися залучення жінок у злочинну діяльність організованого, що триває характеру. Наприклад, зросла кількість жінок, які брали участь у викраденні людей; збільшилася питома вага жінок серед тих категорій населення, чий кримінальнийбізнес пов'язаний з поширенням зброї, а у поширення наркотиків вони залучаються навіть активніше чоловіків. З цим багато в чому пов'язано і колосальне збільшення числа злочинниць, затриманих у стані наркотичного сп'яніння, і їх питомої ваги з 0, 6 до 0, 7%; відбулося помітне зростання кількості осіб жіночої статі, які вчинили злочини у групі, - 17, 2%, в тому числі в організованих групах.

Зазначалося погіршення соціально-правових та морально-психологічних характеристик сучасних жінок-злочинниць. З одного боку, спостерігалася стійкість кримінальної поведінки значної частини злочинниць. Серед них в останні роки на 28% зросла кількість тих, хто раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, причому збільшувалася питома вага серед них жінок, які залучалися до даної відповідальності неодноразово. З іншого боку, відбувалося вливання «свіжих сил» за рахунок зростання числа злочинниць, які не досягли повноліття. У різні роки 1-3% жінок, які вчинили злочини, не мали постійного місця проживання, 50% не мали постійного джерела доходів, причому кількість останніх поступово зростала. З тих пір ці характеристики не покращилися, навпаки, відбувається їх істотне погіршення.

Дослідження показують, що в кінці XX - початку XXI ст. кримінологічна характеристика жіночої злочинності з кожним роком наближалася до чоловічої. Жінки стали більш активними в скоєнні злочинів тяжких, особливо тяжких, насильницьких, в даний час вони не обмежуються тільки сімейно-побутовою сферою. Розширення сфери підприємницької діяльності сприяло запозичення у чоловіків і засобів боротьби за своє існування, як правило, пов'язаних з насильством.

Як правило, серед жінок-злочинниць більше, ніж серед виявлених злочинців-чоловіків, осіб старшого віку.

Кількісні та якісні характеристики злочинності, в тому числі і жіночому, органічно пов'язані зі зміною характеристик російського суспільства, в тому числі і зі зростанням безробіття серед жінок. З 1995 р. почалося і до теперішнього часу продовжує збільшуватися число злочинниць-безробітних; число злочинниць без постійного джерела доходу віз зростало в два-три рази. Збільшувалася серед жінок, які вчинили злочини, і частка осіб без постійного місця проживання. Серед виявлених жінок-злочинниць завжди більшу частку становили робітники, і в 90-х рр.. приблизно одна третина злочинниць - робітники. Різко зростала кількість жінок-підприємців, які вчинили злочин. І хоча частка їх у загальному контингенті жінок-злочинниць була невелика (приблизно 3%), але в порівнянні з 1995 р. вона виросла до 2003 р. більш ніж у дев'ять разів. На початку XXI ст. частка жінок-підприємців серед виявлених жінок, вчиняли злочини, досить стійко тримається на рівні 17-21%. Частка учнів і студенток практично залишалася стабільною, хоча кількісно вона і виросла за три роки приблизно на одну третину.

Освітній рівень жінок-злочинниць завжди був вище в порівнянні з чоловіками-злочинцями, проте до періоду реформ в Росії ніколи не відзначалося такого високого приросту серед злочинниць кількості осіб, які мають вищу освіту.

Частка жінок, які вчинили злочини в стані сп'яніння, становила до чверті і більше від всіх виявляти жінок-злочинниць і продовжує рости до цих пір.

2 ОСОБИСТІСТЬ жінки-злочинниці

Лише при належному знанні особистості можна пояснити причини скоєння злочину. Знання особистісних особливостей злочинців (в даному випадку злочинниць) потрібно для ефективної профілактики злочинів, в першу чергу індивідуальної, сутність якої полягає у виявленні та усуненні тих негативних чинників, які укладені в особистості, тобто в зміні її поглядів, орієнтації, установок.

Отже, соціально-демографічні особливості злочинниць. Як і серед всіх злочинців, найбільш велику групу серед них становлять особи віком до 30 років (близько 48%). Це найбільш загальна картина, тому що серед їх окремих категорії співвідношення різних вікових груп може бути іншим. Так, серед великих расхитительниц і взяточниц переважають особи середніх і старших вікових груп, їх більше і серед жінок-рецідівісток, наприклад бродяг і злодійок.

Серед жінок старше 30, і особливо 40 років, висока питома вага самотніх, що зумовлено розпадом їх подружніх зв'язків та втратою батьків. Разом з тим саме в цей період спостерігається найбільш широку участь жінок у суспільному виробництві, зростають їхні соціальні контакти, а соціальна мобільність досягає максимального рівня. У ці роки жінки нерідко призначаються на керівні посади. Деякі з названих чинників, що у сфері виробничої діяльності, виявляються пов'язаними з вчиненням злочині, перш за все корисливого характеру(розкраданні, хабарництва).

Своєрідно розподіляються групи жінок, засуджених за тяжкі насильницькі злочини. Найбільш велику за чисельністю групу становлять особи у віці 18-24 років (29, 5%). За ними слідують (23, 2%) більш зрілі жінки - їх вік дорівнює 30-39 рокам. Зовсім інший постає вікова структура жінок, засуджених за крадіжки особистого майна громадян: тут 60 65% складають особи віком до 30 років.

Якщо взяти тільки тих, хто відбуває покарання у місцях позбавлення волі, то серед них жінки старше чоловіків. Якщо в чоловічих колоніях загального, посиленого і суворого режимів середній вік становить 25, 9-33, 7 року, то в жіночих колоніях загального режиму (де, з правових параметрами, міститься той же контингент) -35, 6 року; в чоловічих ВТК особливого режиму-10, 9 року, а в жіночих ВТК суворого режиму (для небезпечних рецідівісток) -44 року. Це пояснюється як тим, що жінки пізніше стають на злочинний шлях, так і тим, щоправоохоронні органи найчастіше виявляють до них гуманність і не позбавляють їх волі за перший злочин (окрім найбільш серйозних), а наступні злочини скоюються через певний час, коли жінка стає старше.

Важливою характеристикою особистості є її освітній рівень. Найбільшу питому вагу серед злочинниць займають ті, у яких закінчену середню освіту (понад 40%). Чимало осіб та з середньою спеціальною освітою - майже кожна третя. У цілому за освітнім рівнем різні групи засуджених жінок мало чим відрізняються один від одного, а всі злочинниці від злочинців. Разом з тим освіту осіб, які вчиняють злочини, досить істотно відрізняється від освіти, а отже, і від рівня культури законопослужних громадян. По-перше, багато хто з тих, хто перебуває в місцях позбавлення волі, отримують освіту саме в цих місцях. По-друге, якщо їх злочинну поведінку і пов'язаний з ним антигромадський спосіб життя тривають більш-менш тривалий час, вони, як правило, втрачають отримані знання, зокрема, й через те, що їх знання не знаходять застосування в трудовій діяльності.

Одна з умов успішної трудової діяльності - наявність у людини певної спеціальності. Більшість злочинниць має спеціальність, причому більш висока кваліфікація у тих, хто скоїв тяжкі насильницькі злочини, великі розкрадання і хабарництво.

У 70-х роках більшість злочинниць мали спеціальність, серед них мало осіб з високою кваліфікацією. Крім того, серед жінок, які мають спеціальність, багато хто не любить її і працюють за іншою спеціальністю. У повторно судимих, як правило, є спеціальність швачки-мотористки, яка придбана ними у колонії. Звільнившись з місць позбавлення волі, багато жінок не хочуть працювати швачками-мотористка, так як подібна робота вимагає напруженості, уважності, посидючості. З тих пір майже нічого не змінилося. Швейне виробництво (на жаргоні - «Швейка») домінує в Жіночих колоніях, і засуджені набувають саме цю спеціальність. Швейне (виробництво є у всіх виховно-трудових колоніях для неповнолітніх дівчат. Між тим очевидно, що далеко не кожна людина по своїм психофізичним і іншим особливостям може і хоче працювати в якості швачки. Звідси багато конфліктів засуджених з адміністрацією, прагнення ухилитися від праці, ні в жодному разі не працювати швачкою по виході па свободу. Оскільки ж іншої спеціальності немає, деякі починають вести паразитичне існування.

Що стосується трудової зайнятості, то тут становище ще більш серйозне: близько 40% жінок на момент вчинення злочину не мали певних занять (до їх числа, зі зрозумілих причин, не входять домогосподарки, коми вихованням дітей і забезпечувані іншими членами сім'ї).Понад 40% жінок, які вчинили тяжкі насильницькі злочини, вели паразитичний спосіб життя. Тут можна припустити наявність такої закономірності: найбільш високий рівень зайнятості в праці серед тих, хто скоїв злочини, що не представляють, великої суспільної небезпеки, а найбільш низький - серед скоїли тяжкі злочини.

Особливо велика питома все тих, хто не працює і не вчиться, серед неповнолітніх злочинниць. Після скоєння злочину, якщо їх вони не беруть під варту, багато хто не міняють колишнього способу життя і часто роблять нові злочини.

Коли характеризується особистість злочинця, увагу неминуче привертає все те, що говорить про його сімейний стан, ставлення до сім'ї і т. д. Тим більше що важливо зробити по відношенню до жінок, в житті переважної більшості яких сім'я відіграє провідну роль.

До моменту вчинення злочину трохи більше половини жінок були замужем. У тих із них, які не були позбавлені свободи, сім'я, як правило, збереглася. Набагато гірше йдуть сімейні справи у тих, хто відбуває покарання у ВТУ. За спостереженнями, чоловіки фактично або юридично заводять собі нову сім'ю досить швидко, іноді відразу ж після засудження дружини, коли вона ще не встигла належним чином пристосуватися до нових і екстремальним, деколи дуже жорстоких умов життя в місцях позбавлення волі.

Наведемо на підтвердження і дані спеціальної перепису засуджених: сім'я збереглася у 25, 7% чоловіків, що перебували у шлюбі, і лише у 22, 8% жінок; сім'я в період перебування в місцях позбавлення волі розпалася у 11, 9% чоловіків, що перебували у шлюбі, а серед жінок-у 23, 5%, тобто відповідно вдвічі більше; вступили у шлюб під час відбування покарання 2, 8% чоловіків і 1, 2% жінок.

Як можна помітити, всі ці показники найгірші - у жінок. Тому з урахуванням особливих складнощів, які виникають у жінок, які не мають сімей та житла до моменту звільнення, питання про їх соціальної адаптації стоїть надзвичайно гостро. Здається, що невдале її протягом представляє собою вагому причину рецидивного злочинної поведінки таких осіб. Але справа не тільки в цьому. Уявіть собі жінку, яка, перебуваючи за колючим дротом і високої тюремної стіною, дізнається, що се сім'я розпалася, чоловік розірвав з нею шлюб, а становище дітей стає критичним - в сенсі догляду за ними та піклування. Це може стати причиною конфліктів, в тому числі з представниками адміністрації, яка, звичайно ж, повинна вжити енергійних заходів допомоги дітям. Причому дуже важливо, щоб жінка знала про прийняті адміністрацією заходи допомоги її дітям і сама приймала б посильну участь в цьому.

Найменше заміжніх серед жінок, які вчинили вбивство своєї новонародженої дитини. Всі вони, як правило, самотні, частіше дуже молоді з невисоким рівнем кваліфікації та освіти. Убитий дитина в значному числі випадків виявляється пов'язаним з першим сексуальним досвідом. Більшість з них мали батьків, по боязнь негативної батьківського реакції сприяла вчиненню ними дітовбивства. Можна відзначити, що майбутні злочинні матері жили і виховувалися в умовах, здавалося б, цілком благополучних, особливо якщо мати на увазітакий найважливіший ознака благополуччя, як добре ставлення батьків.

Психологічне дослідження засуджених жінок, проведене в НДІ МВС, показало, що у своїй масі вони не мають якостей, які істотно могли б ускладнити профілактику злочинів з їх боку, процес їх виправлення і перевиховання. У цілому можна сказати, що основній масі жінок-злочинниць в порівнянні зі злочинцями-чоловіками в меншій мірі притаманні асоціальні установки, у них відсутні стійкі злочинні переконання, соціально-психологічна адаптація, хоча і порушена, але серйозних дефектів немає. Цього, звичайно, не можна сказати про злочинниця-рецидивістка, давно втратили соціально корисні контакти і представляють собою дезадаптовані особистості. Своєрідність психологічного образу даної небезпечної категорії злочинниць значною мірою пов'язане з наявністю у них психічних аномалій і розладів, у тому числі з-за вікових змін.

Відомо, що для жінок важливі оцінки з боку інших людей і те, яке враження вони справляють, багатьом властива така риса, як демонстративність.

Злочинниці не становлять серед них виключення. Але підвищення демонстративності поведінки у таких осіб одночасно поєднується зі зниженням контролю за ним. Демонстративність, визначальна злочинні прояви, в тому числі агресивного характеру, виконує в них захисні (у психологічному плані) функції і служить цілям самоствердження. Потреба в самоствердженні, будучи одним з найбільш потужних стимулів людських вчинків, стає в злочинниць нав'язливою, застревающее, істотно впливаючи на весь їхній спосіб життя. Це не просто прагнення правиться чоловікам або виглядати краще за інших жінок, а потреба у підтвердженні, як би у фіксації свого існування, буття, місця в житті в цілому. Вона, як правило, не охоплюється свідомістю.

Характерні для злочинниць стійкість, застреваемость афективних, психотравмуючих переживань і висока імпульсивність призводять до ігнорування або недостатнього обліку всіх необхідних обставин, неадекватного сприйняття і оцінки виникаючих життєвих ситуацій, поганому прогнозування наслідків своїх вчинків, неорганізованості і необдуманості поведінки. У зв'язку із вчиненням протиправних дій у своїй масі жінки переживають почуття провини, занепокоєння за своє майбутнє, причому це занепокоєння посилюється в період відбування покарання у ВТУ. Тому їм притаманне прагнення змінити існуюче положення, яким вони незадоволені, у соціально-позитивному напрямку.У них сильно підвищена тривожність, відзначається емоційна вразливість. При порівнянні жінок, засуджених за насильницькі і корисливі злочини, слід відзначити, що у насильницьких злочинниць більш висока активність і збудливість, що в поєднанні з імпульсивністю і визначає специфіку їх агресивної протиправної поведінки.

Зіставляючи злочинну поведінку чоловіків і жінок, необхідно відзначити, що у перших виділяється логічність, а у других - імпульсивність.

Як показало проведене дослідження, серед засуджених жінок значна частка тих, хто має невротичні порушення. Поширені серед них і тривожно-депресивні стани, майбутнє уявляють у занадто темному світлі, що значною мірою пов'язано з перебуванням у місцях позбавлення волі. Саме тому в систему виховних впливів щодо засуджених жінок потрібно включення серйозних психолого-педагогічних методик, що дозволяють компенсувати негативні психічні стани. Причому необхідно пам'ятати, що жінки порівняно з чоловіками біліше сугестивності; це дозволяє говорити про перспективність застосування у виховній роботі з ними методик, заснованих на навіювання (аутогенне тренування, самонавіювання і т. д.).

Особистість злочинниць має цілу низку характерних ознак - демографічних, моральних, кримінально-правових, психологічних. Їх знання необхідне для успішної профілактики злочинності жінок, виховного впливу па них, перш за все індивідуального. Однак потрібно чітко уявляти собі, коли такі зусилля слід робити, оскільки найбільш гуманним, раціональним і перспективним є не вплив па осіб, що володіють антигромадськими рисами, а виявлення і усунення тих умов, які формують ці риси. Тому доцільно зупинитися на питаннях формування особистості злочинця, маючи на увазі, що механізми і закономірності цього процесу приблизно однакові для чоловіків і для жінок.

До цих питань вчені зверталися неодноразово. Тим часом за допомогою лише наявною зараз соціологічної інформації про склад сім'ї батьків правопорушників, структурі відносин у ній, вчиненні батьками аморальних або протиправних дій і т. д. не можна з достатньою глибиною пояснити злочинну поведінку.

При всій цінності численних даних про неблагополучних чи неповних сім'ях, залишається незрозумілим, чому багато вихідців з таких сімей ніколи не роблять протиправних дії. Відсутність, наприклад, батька або його аморальну поведінку далеко не завжди формуютьособистість правопорушника. Можливо, вирішальну роль у цьому відіграє не склад сім'ї або її достаток, не відносини між батьками або їх загальний соціальний престиж, а, головним чином, їх емоційне ставлення до дитини. Зрозуміло, негативні фактори Небезучастний до таких емоційних контактів. Однак у багатьох батьків, які вчиняють злочини (наприклад, розкрадання), емоційне ставлення до дітей відрізняється теплотою і щирістю.

Саме відсутність таких відносин у визначальній мірі породжує неналежну поведінку людини в майбутньому.

3 ОСОБЛИВОСТІ попередження протиправної поведінки ЖІНОК

Для ефективного попередження жіночої злочинності необхідно досягнення якісно іншого стану суспільства.

Жінку слід позбавити від статусу рівною з чоловіком «годувальниці» матеріальних благ, дати їй можливість зосередити свою увагу на сім'ї і дітях. Закони країни повинні бути милосердними і гуманні до жінок, тільки тоді можливо виховувати і підтримувати ці якості у жінок.Велике значення має виховання жіночності в сім'ї та школі.

Крім матеріальної допомоги, держава повинна надавати допомогу і підтримку сім'ї по догляду за дітьми, у зв'язку з хворобою одного з членів сім'ї, її розпадом, одиноким матерям. Необхідно приділяти увагу зміцненню сім'ї. Соціальна та медична турбота про вагітних жінок дозволить знизити кількість дітовбивств.

Одним із шляхів зниження рівня жіночої злочинності є вдосконалення правового регулювання охорони праці жінок, надання їм системи пільг за сімейними обставинами. Накладення заборони на використання жіночої праці на шкідливому і трудомісткому виробництві, забезпечення скороченого робочого дня, неповного робочого тижня будуть сприяти зміцненню сім'ї, профілактики жіночих захворювань і конфліктів на побутовому грунті.

Абсолютно необхідним видається психологічне та правове консультування неблагополучних сімей.

Інститут служби психологічної допомоги широко поширений на заході, де візит до психолога давно вважається звичайною регулярної профілактичною процедурою. У нас, на жаль, кількість подібних служб, які є ефективним механізмом запобігання злочинів, набагато менше.

Необхідне створення тимчасових притулків для жінок і дітей, що піддаються насильству.

Важливою є державна політика щодо захисту дітей від втягування у пияцтво, наркоманію, з недопущення публікації впливають на психіку соціально небезпечних повідомлень у засобах масової інформації.

У глобальних масштабах дієвим заходом буде руйнування кримінального раціоналізму буття, коли злочинні способи доходу виявляються привабливіше чесного заробітку. Держава повинна на правовому рівні жорстко присікати легкі способи незаконного збагачення. Безумовно, для зміни ситуації на краще будуть потрібні докорінні зміни політичної та соціальної структури нашого суспільства.