Загальна характеристика господарства

Латинська Америка раніше від інших регіонів, ще в ко­лоніальний період своєї історії, виявилася втягненою в систе­му світогосподарських відносин капіталізму, що зароджував­ся. Іспанські і португальські колонії були найбільшими поста­чальниками дорогоцінних металів і різноманітної сировини в Європу. Така зовнішня спрямованість економіки зберігається аж до теперішнього часу. Майже у всіх латиноамериканських країнах не менше 4/5 вартості експорту дають галузі видобув­ної промисловостіі сільського господарства. Їх експортна про­дукція обчислюється сотнями мільйонів тонн на рік.

Цей регіон нерідко називають " коморою світу", очевид­но, тому, що він належить до найзабезпеченіших практично всіма природними ресурсами. Відкриті запаси ресурсів, як правило, дуже великі, а нерідко мають і світове значення. Це створює хороші передумови для майбутнього розвитку лати­ноамериканських країн шляхом прогресу.

Господарство латиноамериканських країн характери­зується поступовим зниженням частки сільського господар­ства в національному доході і підвищенням питомої ваги промисловості. В результаті індустріалізації в регіоні були

створені такі нові галузі, як чорна металургія, машинобу­дування, хімічна промисловість. Індустріальний образ ре­гіону визначають Аргентина, Бразилія, Мексика, на які припадає 2/3 промислового виробництва регіону, а також Чилі, Венесуела, Колумбія і Перу.

у країнах Латинської Америки, що мають сировинну базу, сформувалися декілька орієнтованих на експорт сек­торів виробництва. У гірничодобувній промисловості - це гірничо-металургійна і нафтова галузь, в агропромисловому комплексі - виробництво цукру, кави, консервів, соків, ал­когольних напоїв і тютюнових виробів, зерна, м'яса.

2. Промисловість

Обробна промисловість стала найбільш динамічною га­луззю господарства латиноамериканських країн. Поряд із заводами з первинної переробки сировини тут з'явилися су­часні підприємства нових галузей. Це насамперед характер­но для Бразилії й Аргентини, які стали великими виробни­ками автомобілів, суден, виробів легкої промисловості.

Перебуваючи ніби на периферії світового господарства, обробна промисловість Латинської Америки дуже залежить від попиту і цін на її основні експортні товари. Це насампе­ред продукція первинної переробки сільськогосподарської продукції і кольорової металургії.

Кольорова металургія - одна з провідних галузей у більшості латиноамериканських країн. Підприємства цієї галузі розташовуються вздовж Анд, біля родовищ міді й інших кольорових металів (Чилі, Перу, Болівія). Особливе місце в кольоровій металургії займає алюмінієва промис­ловість. Вирізняється вйробництво глинозему, що йде на ек­спорт у північноамериканські країни, насамперед у США.

Машинобудівний комплекс розвивається не тільки в Аргентині і Бразилії, але й у Венесуелі, Чилі, Колумбії, Перу, Коста-Ріці. Виділяється транспортне машинобудування. Воно представлене автомобільними заводами в Бразилії, а також в Аргентині, Чилі, Венесуелі й інших країнах. Судно­будування й авіабудування розвинене в Бразилії. Сільсько­господарське машинобудування є у всіх краї'нах, але найбільш розвинене в Бразилії й Аргентині.

у структурі машинобудування збільшується частка елек­тротехнічної й електронної продукції (у Бразилії й Аргентині).

У структурі хімічної промисловості переважають га­лузі, орієнтовані на внутрішнє споживання, але є виробниц­гва, що працюють і на зовнішній ринок. Тринідад, наприк­лад, став найбільшим у капіталістичному світі постачаль­ником аміаку на експорт.

Основу деревообробної промисловості Латинської Аме­рики становить лісопиляння (Бразилія, Аргентина, Чилі, Колумбія). Тутешні країни цілком задовольняють свої по­греби в продукції цієї галузі, Бразилія експортує частину ії, а Аргентина - традиційний постачальник на світовий ринок дубильних речовин.

Текстильна промисловість представлена, головним чи­ном, бавовняними підприємствами. В останні роки світового значення набула взуттєва промисловість Бразилії й Арген­гини, але частка цих галузей у загальному обсязі промисло­вого виробництва країн регіону знижується.

у харчосмаковій промисловості виділяються дві групи виробництв, що працюють на внутрішній ринок (борошно­мельна, хлібопекарська, маслоробна, пивоварна, тютюнова та ін.) і на експорт (цукрова, м'ясна, виробництво консерво­ваних фруктів і соків, розчин ної кави та ін.).

З. Сільське господарство

Головні сільськогосподарські райони розташовані вздовж узбережжя океанів, а також у районах великих агло­мерацій. Найважливішими сільськогосподарськими района­ми є Мексиканське нагір'я, аргентинська пампа і східне уз­бережжя Бразилії. Ланцюжок ареалів високоінтенсивного землеробства простягається вздовж усього Тихоокеанського узбережжя материків.

Провідна галузь у с/г регіону - рослинництво. Для Ла­тинської Америки характерна монокультурність. 3/4 вартості всієї продукції рослинництва припадає на 10 продуктів. Про­відну роль відіграють зернові - Аргентина, Бразилія, Мекси­ка дають 85 % врожаю пшениці. Країни Карибського басейну вирощують каву, банани, цукрову тростину; а Перу і Нікара­гуа вирощують бавовник. Розвивається товарне овочівнйц­тво, садівництво, квітництво. На тваринництво припадає 1/3 сільськогосподарської продукції регіону. Природні умови доз­воляють цілорічно випасати худобу. Тваринництво має м'яс­ний, молочний, м'ясо-вовняний напрямок (Аргентина, Уруг­вай). Птахівництво, свинарство розвинене в Бразилії, тут та­кож розводять кіз, овець, лам. Розвинуто бджільництво, ри­бальство - Чилі, Перу, Колумбія, Мексика.

Близько 4/5 усієї продукції сільського господарства виробляється в 5 країнах - Бразилії, Мексиці, Аргентині, Венесуелі і Колумбії. При цьому Бразилія, де мешкає 30% населення регіону, виробляє 30% продукції сільського господарства. Майже 50% її сільськогосподарської про­дукції йде на експорт. Це насамперед кава, цукор, бавов­на, банани і цитрусові.