Розвиток зв'язного мовлення дітей

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Зв'язне мовлення має форми: діалогічну і монологічну.

Діалог - це форма усного мовлення, розмова між двома співрозмовниками, що складається із запитань і відповідей.

Діалог - це комунікативний акт, в якому має місце зміна ролей мовця і слухача. Він відбувається в певній ситуації спілкування і є Її продуктом. Ситуація спілкування включає в себе обстановку, в якій йде розмова, відносини між мовцями, мовленнєве спонукання (репліку), процес діалогізування.

Центральне місце в діалозі займає перша репліка. Перші репліки можуть мати місце в таких висловлюваннях: привітання (доброго дня, добридень), вибачення (пробачте, вибачте), подяка (дякую, спасибі), запитання (Що там трапилося? Як тебе звати?), вираження емоцій (ой-йой-йой!), інформування (Я хочу сказати...), прохання (я Вас прошу...), наказ (Їди! Сядь! Скажи!), констатація якогось факту (Бачиш, хлопчик впав).

Все це мовленнєві штампи. Діалогічне мовлення складається здебільшого з неповних речень, супроводжується жестами, мімікою.

Діалог може мати такі види: а) мовленнєві штампи (Алло/Добрий день!; Алло! Я слухаю: Дозвольте пройти і т. ін.); б) звертання із запитанням та швидка реакція на запитання; в) розпитування; г) вміння своєчасно та влучно використовувати потрібні репліки. Це може бути повідомлення, зустрічне повідомлення, повідомлення-ствердження, повідомлення-заперечення, повідомлення-стимул до дії тощо.

Під час навчання дітей української мови вже в середній групі їх учать будувати різного типу діалоги в межах теми заняття. З цією метою вихователь сам складає діалоги з потрібними мовленнєвими штампами, промовляє спочатку сам (дає зразок, мовленнєву модель), а потім стимулює дітей до діалогічної розмови. Наприклад, діалог з теми «Знайомство». Двоє дітей зустрілися на вулиці:

- До побачення. Марино. Приємно було познайомитись.

- До побачення, Іване. Мені теж приємно було зустрітись з тобою.

Діалог «Розмова з батьками» з теми «Мої батьки».

Діти по черзі розмовляють з батьками по телефону. Діалог «У тебе є...?» з теми «Іграшки».

До столу підходять двоє дітей. На столі три іграшки.

На закріплення математичної лексики з тем «Рахунок» і «Частини тіла» можна запропонувати дітям діалог «Скільки?» Діти запитують один в одного, скільки в них різних частин тіла:

Діалог «Для чого потрібні?» з теми «Чистота - запорука здоров'я»:

- Мило потрібне, щоб намилювати руки, обличчя, тіло.

- Вода потрібна, щоб мити руки, вмиватися» купатися.

- Гребінець потрібний, щоб розчісувати волосся.

Зразком діалогу може бути літературний текст. Наприклад, оповідання Є.Перм'яка «Для чого руки потрібні?»:

«Петрусь з дідусем великими друзями були. Про все розповідали один одному. Якось дідусь запитав онука:

Довго відповідав Петрусь дідусеві. І ніби правильно відповідав. А про головне так і не сказав».

Під час другого читання вихователь звертається із запитаннями, а діти на них відповідають.

Коли текст дітям знайомий, педагог читає тільки слова автора, а діти промовляють діалог.

Наступного разу літературний текст може бути лише зразком, за яким діти самостійно будуватимуть діалог.

Доцільно використовувати віршовані діалоги, в яких повторюється одне й те саме запитання. Наприклад, вірш Д.Павличка «Віник»:

Вихователь читає текст вірша, дитина повторю запитання: «Ну то й що?», в кінці вірша можна запропонувати промовити слова батька.

Аналогічно можна використати вірші В.Коломійця «Хто?», М.Удовиченка «Красне літечко», Лесі Українки «Вишеньки» тощо.

Може бути й такий варіант. Вихователь читає вірш відповідно до теми заняття на закріплення лексики, а діти на тему та у зв'язку зі змістом вірша будують діалог.

Так, на занятті «Працівники дошкільного закладу» вихователь читає вірш М.Познанської «Кухар», а потім пропонує дітям побудувати діалог. «Кухаре, кухаре»:

Іншим разом доцільно запропонувати дітям скоромовку в діалогічній формі. Промовляючи скоромовку, діти одночасно вправляються у вимові складних звуків та слів української мови, вдосконалюють навички діалогічного мовлення. Наприклад:

З метою розвитку діалогічного мовлення використовують дидактичні ігри на кшталт «Крамниця» (одягу, взуття, іграшок, продуктова, хлібна, молочна, зоокрамниця), «Телефон» (запрошення в гості, привітання, розмова з батьками, друзями). Спочатку співрозмовником дитини є вихователь, а згодом діти самостійно будують потрібний діалог.

Корисними стануть і дидактичні вправи. З-поміж них: «Хто швидше відповість на запитання», «Знайомство», «Допоможемо Незнайці», «Зустріч з незнайомою людиною», «Щоб ти сказав?» і т.ін.

Можна побудувати текст розповіді, в якій передбачити потрібні для діалогу мовленнєві штампи (ввічливі слова, привітання тощо). Вихователь промовляє текст, а діти називають лише репліки чи мовленнєві штампи. Це можуть бути розповіді на кшталт «Дошкільнята – ввічливі хлоп'ята», «У Країні знайомства», «Які слова загубилися?», «Чарівне місто», «Чарівний автобус» тощо.

У старшому дошкільному віці з метою навчання дітей колективного діалогу (полілогу) використовують також віршовані тексти і тексти народних хороводних ігор. Для цього дітей поділяють на дві підгрупи. Наприклад, вірші В.Коломійця «Дощик»:

Останні слова діти промовляють усі разом. Серед народних хороводних ігор можуть бути такі, як «Ходить гарбуз по городу». «Ішов лісом-доріжкою сірий вовк», «Війна грибів», «Фарби», «Панас», «Квочка». «Гуси», «Мак» і т. ін. Наприклад, народна хороводна гра «Ходить гарбуз по городу».

Діти обирають собі назву городини (диня, огірок, буряк, бараболя, морква, біб), кожна група має відповідний малюнок, а дитина, обрана лічилкою, стає за гарбуз. Діти сідають навколо майданчика. Майданчик - город.

гарбуз зупиняється посередині городу і каже:

Всі діти утворюють коло, гарбуз - усередині. Звужуючи коло, всі співають:

Водночас з розвитком діалогічного мовлення дітей стимулюють до складання невеличких розповідей, тобто розвивають монологічне мовлення.

У мовленнєвому плані монологічне мовлення відображує суттєві зв'язки свого предметного змісту.

Монологічне мовлення - це смислове, розгорнуте висловлювання, що забезпечує спілкування та взаєморозуміння людей.

Монолог - це мовлення однієї людини, повідомлення про якісь факти дійсності.

Факти дійсності перебувають у різних часових та причинно-наслідкових зв'язках. Залежно від того, у яких зв'язках перебувають факти дійсності, існують і різні види монологу.

Описування - це повідомлення про факти дійсності, що існують одночасно.

Розповідання - повідомлення про факти дійсності, що відбуваються в певній послідовності.

Міркування - повідомлення про факти дійсності, що існують у причинно-наслідкових зв'язках.

Переказування - творче відтворення літературного тексту.

На заняттях із розвитку українського мовлення дітей вчать описувати іграшки та предмети, розповідати за картинами і з власного досвіду, переказувати художні твори.

Успіх навчання дітей монологічного мовлення другою мовою залежить від того, чи буде вихователь дотримуватися відповідних принципів, а саме: а) навчання дітей монологічного мовлення за зразком вихователя; б) самостійність побудови тексту; в) взаємозв'язок розвитку зв'язного мовлення з лексичним, граматичним аспектом навчання; г) наступність у навчанні тем, багаторазові повторення типових конструкцій.

Навчання дітей монологічного мовлення відбувається на заняттях у старшій групі. Провідний принцип навчання — розповідання за зразком вихователя. Навчання розповідання проводиться в такій послідовності; а) бесіда (за картиною, за змістом художнього твору, про іграшку); б) зразок розповіді вихователя; в) розповідь дітей. Наприклад, складання описових розповідей про обличчя Тані. На столі - лялька Таня. Вихователь читає вірш Г.Демченко «Таня». Запитання до дітей: «Де в Тані обличчя? А це що?» (По черзі показує на очі, ніс, рот, щоки).

Зразок розповіді: «У Тані біле красиве обличчя. Рожеві щічки, червоні губи. У нашої Тані блакитні очі, чорні вії і чорні брови, маленькі вуха».

Складання розповідей з власного досвіду з теми «Як я допомагаю мамі»: 1. Розглядання картини «Мама миє посуд». Що робить мама? А це хто? Що робить син? Робота над вимовою слів фартух, посуд, витирати, допомагати, речення «Син - мамин помічник», «Дочка - мамина помічниця». 2. Складання розповідей з власного досвіду з теми «Як я допомагаю мамі». Зразок розповіді: «Сьогодні в сім'ї вихідний день. Я допомагаю мамі: підмітаю, витираю пил, складаю іграшки, мию посуд. Я - мамин помічник».

На початкових етапах навчання зразок розповіді повинен бути невеликим за розміром (2-3 речення), включати всі знайомі дітям слова. У кінці року в старшій та підготовчій групах можна вже давати й більший за розміром та складніший у мовному плані зразок. Наприклад, розповідання за картиною «Помічник» (Зеленко Н.І. Картини для розвитку дітей дошкільного віку. - К., 1976). Бесіда за картиною: Куди прийшли діти? Як називається ця ферма? Що роблять діти? Хто доглядає птахів?

Зразок розповіді: «Літнього ранку діти прийшли на пташарню допомогти дорослим. Пташниці радісно зустріли дітей. Андрійко та Сашко носили воду до поїлок. Дівчатка сипали корм у годівниці. Гарні помічники. Діти допомагали пташницям доглядати за птахами».

Поступово дітей слід привчати до самостійної побудови тексту. З цією метою використовують план розповіді. Наприклад, розповіді дітей з теми «Моя улюблена іграшка». Діти розглядають іграшки. Вихователь розповідає про свою улюблену іграшку (дає зразок розповіді), а потім пропонує дітям розповісти про їхні улюблені іграшки» Пропонує план розповіді: 1. Як називається твоя улюблена іграшка? 2. З чого ЇЇ зроблено? 3. Яка вона? 4. Як ти нею граєшся?

Для закріплення навичок монологічного мовлення використовують дидактичні ігри «Розкажи про предмет», «Опиши картинку», «Прочитай лист», «Що іграшка розповідає про себе?», «Подорожі» (до групової кімнати, умивальні, спальні, по дошкільному закладу), «Що я бачив?» тощо.