Організації сфери послуг

Теоретичні засади територіальної організації сфери послуг були закладені у 30- х роках XX ст. В. Кристаллером та А.Льошем. Вони першими розглядали сферу послуг як систему центрів обслуговування різних рангів та їхніх зон обслуговування. Результатом такого розгляду стала теорія центральних місць (ТЦМ). Основні поняття ТЦМ такі: пороги послуг; радіуси послуг; центри обслуговування (центральні місця); ранги послуг; ранги центрів обслуговування (центральних місць); зони обслуговування; ієрархія центральних місць та їх зон обслуговування; просторова суперпозиція (накладання) зон обслуговування різних рангів.

Поріг послуг визначається мінімальною кількістю споживачів (клієнтів), які роблять можливою та економічно рентабельною (вигідною) організацію відповідного виду обслуговування. Для різних видів послуг такі пороги неоднакові. У вітчизняній практиці містобудування аптечна мережа формувалась, наприклад, з розрахунку одна аптека на 10 тис. населення, підприємства громадського харчування – 24 посадочних місця на 1 тис. населення i т.д.

Радіус обслуговування (радіус реалізації послуг) являє собою максимальну відстань, яку погоджується долати споживач для одержання даної послуги. В економічному аспекті радіус обслуговування обмежується тією найбільшою сумою витрат, яку зможе витримати клієнт з розрахунку ціна послуги плюс транспортні витрати. Зрозуміло, що для різних видів послуг радіус обслуговування може бути дуже різним.

Центром обслуговування (за В. Кристаллером - центральним місцем) можуть виступати як окремі підприємства сфери послуг (кіоск, магазин, школа, лікарня i т.д.), так i населені пункти в цілому або ж їхні частини – мікрорайони, масиви i т.д.)

Зона обслуговування (зона реалізації послуги) - це територія, в межах якої населення одержує послугу з даного центру обслуговування. Зона обслуговування залежить від радіусу реалізації послуг та порогу послуг даного виду: радіус реалізації повинен бути таким, щоб забезпечити кількість споживачів, достатню для порогу послуг.

Ранги послуг. Послуги ранжують за їх порогами щодо кількості споживачів та радіусами реалізації й зонами обслуговування. Послуги малих (низьких) рангів мають малі пороги, радіуси й зони обслуговування. Послуги вищих (великих) рангів виділяються більшими i значно більшими порогами, радіусами та зонами обслуговування. Перших послуг багато, других - менше. Ранги послуг добре корельовані з регулярністю попиту на них. Дрібні послуги, як правило, мають постійний i щоденний попит (хліб, вода, газ, телефон, електрика). Послуги більш високих рангів мають регулярний попит з різними термінами – раз на кілька днів, щотижневий, подекадний, щомісячний, щосезонний, щорічний. Послуги найбільш високих рангів можуть бути епізодичними i разовими: вища освіта, одруження, виїзд за кордон, придбання будинку, квартири, автомобіля i т.д.

Ієрархія центрів обслуговування (центральних місць) визначається за їх рангами – від вищих до нижчих. Розподіл видів послуг за центрами обслуговування різних рангів має кумулятивний (накопичувальний) характер: центри найнижчого рангу можуть надавати лише один вид послуг; центри наступних рангів обов’язково мають всі попередні види послуг, характерні для центрів більш низьких рангів, i додають до них один або кілька видів послуг, яких не мали центри нижчих рангів. В. Кристаллер першим встановив ієрархію центрів обслуговування та зони їхнього обслуговування (табл. 19).

Таблиця 19

Ієрархія поселень – центрів обслуговування (В. Кристаллер, 1933)

Зрозуміло, що наведені параметри центральних місць були правильними для обраного регіону досліджень тогочасної Південної Німеччини. У сучасних розробках ТЦМ порядок центрів обслуговування, їхні ранги, зони та радіуси зон обслуговування потребують відповідного обґрунтування з урахуванням наявного розселення та рівня соціально-економічного розвитку країни та регіону.

Просторова суперпозиція (накладання) зон обслуговування полягає в тому, що зони обслуговування центрів різних рангів просторово накладаються одна на одну. На рисунку 35 показана модель територіальної організації сфери послуг у США. Центри обслуговування найнижчих рангів – торгові селища (5) мають свої зони обслуговування з мінімальним набором послуг. Центри обслуговування наступного рангу (4) – тауншипи, формують свої зони обслуговування, куди попадають всі прилеглі до них зони торгових селищ. Сусідні зони обслуговування тауншипів об¢ єднані у зону обслуговування центру графства (3), які, в свою чергу, утворюють єдину зону обслуговування навколо окружного центра (2). Окружні зони обслуговування об¢ єднані у зони обслуговування обласних центрів (1).

Рис. 35. Ієрархія центрів та зон обслуговування для США: 1 – обласний центр; 2 – окружний центр; 3 – центр графства; 4 – центр тауншипа; 5 – торгове селище.

I ще одне принципове зауваження. Теоретично не повинно бути територій (ділянок) поза сферою послуг. Якщо зони обслуговування будуть мати кругову форму, то між сусідніми колами залишаться “нічийні” трикутники. Саме тому ТЦМ наголошує, що зони обслуговування всіх рівнів мають правильну шестикутну (гексагональну) форму, яка забезпечує так зване “щільне замощення” або “щільну упаковку”, тобто розмежування зон обслуговування без перекрить i розривів (рис. 35).

Загальні принципи територіальної організації сфери послу г за ТЦМ такі (В.М. Юрківський, 1989):

1) чим більшим є населений пункт (центральне місце), тим більше в ньому підприємств даного виду послуг;

2) із зростанням населення населеного пункту збільшується i набір (перелік) послуг різних видів, але таке збільшення йде по низхідній, дедалі повільніше;

3) послуги вищих рангів можна зустріти лише в великих населених пунктах, які являють собою центри обслуговування (центральні місця) вищих рангів;

4) існує ієрархія центрів обслуговування (центральних місць) за такою схемою: а) найвищий ранг має один центр обслуговування; б) центрів обслуговування вищих рангів небагато; в) кількість центрів обслуговування кожного наступного (нижчого) рангу зростає, орієнтовно, у 6 разів (гексагональна мережа); г) центри обслуговування (центральні місця) даного рангу мають весь перелік послуг центрів обслуговування всіх попередніх (нижчих) рангів;

5) із зростанням населення даного центру розвиток його сфери послуг все зростаючою мірою визначатиметься потребами населення самого центру, а не його оточення;

6) з розвитком продуктивних сил краю кількість центрів обслуговування нижчих рангів має тенденцію до скорочення.

Теоретична схема розміщення центрів обслуговування розглядається для умовної однорідної (ізотропної) території з рівномірним розселенням населення та розвиненою транспортною мережею. У цьому випадку транспортні витрати будуть пропорційні віддалям, центри одного рангу матимуть однакові зони обслуговування i будуть розподілені рівномірно, на вузлах правильної правильної “трикутної мережі” транспортних магістралей. Зони обслуговування при цьому будуть мати форму правильних шестикутників i нагадуватимуть “бджолині стільники”, що забезпечують щільне покриття території без розривів i перекрить.

Схема розміщення центральних місць В.Кристаллера була геометрично чіткою та ієрархічною. А.Льош спробував наблизити її до реальної ситуації, значно ускладнив i назвав економічним ландшафтом. Значення ТЦМ у суспільній географії надзвичайно високе. За висловом А.Льоша, вона дає змогу побачити “замаскований порядок” у територіальній організації сфери послуг. На рисунку 36 представлені картосхеми територіальної оргапнізації сфери послуг Вінницької області (С.М. Жовнір, 2007), які показують реальну конфігурацію центрів обслуговування та їхніх зон на регіональному (А) та мікро регіональному (Б) рівнях.

Запам’ятайте:

· В. Кристаллер та А. Льош у 1930 – 1940-х роках розробили теорію центральних місць (ТЦМ) як системну організацію центрів обслуговування різних рангів та їхніх зон обслуговування.

· Кожний вид послуг має свій поріг обслуговування, який визначається мінімальною кількістю споживачів, що забезпечують рентабельність даного виду послуг, та радіус обслуговування (радіус реалізації послуг) – максимальну віддаль, яку погоджується долати клієнт для одержання даної послуги.

· Кожний центр обслуговування (центральне місце) формує свою зону обслуговування, в межах якої населення одержує певний набір послуг. Зона обслуговування залежить від порогів та радіусів послуг, що їх надає даний центр.

· Послуги ранжують в залежності від масовості та регулярності попиту на них. Послуги, що задовольняють масовий і повсякденний попит, мають малі радіуси обслуговування. Послуги регулярного й достатньо масового попиту мають середні радіуси, а епізодичні й немасові послуги – великі радіуси обслуговування.

· Центри обслуговування ранжують за переліком послуг, які вони надають, та розмірами зон обслуговування: центри найнижчих рангів надають послуги повсякденного попиту і мають мінімальні зони обслуговування; центри обслуговування високих рангів зберігають весь перелік масових послуг і додають до нього все більш вибіркові види обслуговування з відповідним зростанням зон обслуговування.

· “Щільне замощення” території можуть дати лише зони обслуговування правильної гексагональної (шестикутної) форми. Відтак, всі картографічні моделі ТЦМ являють собою суперпозицію правильних гексагонів.

· Принципи ТЦМ співставно пояснюють співвідношення в територіальних системах обслуговування ієрархії центрів обслуговування, переліку видів послуг у центрах різних рангів, зон обслуговування.

Контрольні питання та завдання

1. Назвіть авторів ТЦМ, поясніть її загальний зміст та цільові настанови.

2. За якими критеріями визначають поріг послуг та радіус обслуговування? Наведіть відповідні приклади порогів та радіусів обслуговування.

3. За якими ознаками встановлюють зону обслуговування (зону реалізації послуг)? Які чинники зумовлюють різні розміри зон обслуговування?

4. За якими ознаками ранжують послуги? Співставте послуги різної регулярності та масовості попиту з їхніми радіусами та розмірами зон обслуговування?

5. Як і за якими критеріями ранжують центри обслуговування? Характеризуйте ієрархію центрів обслуговування, розроблену В.Кристаллером.

6. Що являє собою просторова суперпозиція зон обслуговування центрів різних рангів? Поясніть феномен гексагональної (шестикутної) форми зон обслуговування в теоретичних моделях ТЦМ.

7. Характеризуйте загальні принципи територіальної організації сфери послуг за співвідношенням розмірів поселень-центрів обслуговування, переліку послуг різних рангів у них та розмірів зон обслуговування.

8. Поясніть різницю між теоретичною моделлю ТЦМ (рис. 35) та реальним “економічним ландшафтом” (рис. 36).