Сфера послуг як галузь суспільної географії

У світовому господарстві відбуваються радикальні зміни у співвідношенні сфер матеріального виробництва і послуг, які називають революцією послуг. Ще донедавна послугам відводилась другорядна і дуже скромна роль у загальному процесі суспільного виробництва. В економічній історії СРСР, наприклад, виробнича сфера мала безумовні і незаперечні переваги і пріоритети щодо свого розвитку, а так звана невиробнича сфера (сфера послуг) фінансувалась за “залишковим принципом”, тобто з того, що залишилось після інвестування виробництва. Нагадаємо, що і головний макроекономічний показник розвитку – національний дохід, обчислювався в країнах комуністичної орієнтації лише за матеріальним виробництвом.

Революція послуг покликана до життя стрімким зростанням продуктивності суспільної праці, коли все менша частина населення, зайнятого у матеріальному виробництві, спроможна повною мірою забезпечити зростаючий попит суспільства у товарах. Величезний імпульс до якісно нового розуміння значення послуг дала інформаційна науково-технічна революція, що розпочалася наприкінці ХХ століття і знаменує перехід до так званого постіндустріального або інформаційного суспільства. Ділова й науково-технічна інформація стала масовим товаром, що має надзвичайно високу економічну ціну і попит на який зростає лавиноподібно. Могутність держави нині значною мірою визначається її роллю на світовому ринку інформації.

Одним з головних напрямків сучасного розвитку сфери послуг є забезпечення науково-технічним, інформаційним і діловим обслуговуванням процесу виробництва на всіх його стадіях – від підготовки та інвестування до функціонального забезпечення та післявиробничого супроводження. Йдеться про ринок нових технологій та їх техніко-економічного обґрунтування (розробка бізнес-планів), про дослідження ринків збуту нової продукції, про розроблення нових і новітніх організаційно-економічних форм виробництва, про менеджмент і маркетинг виробництва, про лізингове (оренда), консультаційне (консалтінг), управлінське (холдінг) обслуговування виробництва.

Революція послуг має свої кількісні та якісні параметри. Головний з них - частка населення зайнятого в сфері послуг, яка невпинно зростає. На даний час цей показник має величезну амплітуду в різних країнах. Найбідніші серед них мають примітивну сферу послуг, в якій зайнято менше 10-15% самодіяльного населення (Ефіопія – 13%, Нігер - 6%). У високорозвинених країнах у сфері послуг нині зайнято вже 65-75% населення, і ця частка має чітку тенденцію до подальшого зростання. У світовому господарстві вкладання капіталу у сферу послуг у 1970 р. становило 25% усіх інвестицій, а нині зросло до 50-60% і продовжує збільшуватись. Послуги вже стали головним продуктом світової торгівлі. Близько 80% світового експорту послуг припадає на високорозвинені країни. Разом з тим значні обсяги послуг експортують Сінгапур, Республіка Корея (Південна Корея), Мексика.

Разючі зміни відбуваються і в якісних характеристиках розвитку сфери послуг. Інформаційна революція супроводжується появою якісно нових послуг – інформаційних, науково-технічних, ділових. Нові телекомунікаційні технології роблять світовий ринок таких послуг надзвичайно ємким, динамічним та оперативним. Органічне поєднання інформації з телекомунікаціями називають “телематикою”. Цей не зовсім вдалий термін підкреслює принципову перебудову світового ринку послуг.

Розвинена сфера послуг – обов’язкова складова сучасного суспільства і важлива передумова його поступального розвитку. На даний час переважаюча частина (до 75% і більше) самодіяльного населення розвинених країн зайняті у сфері послуг, і в більшості країн світу 7 з кожних 10 нових робочих місць створюється у сфері послуг. Роль сфери послуг у процесі суспільного виробництва та життєдіяльності населення взагалі визначають так: сфера послуг заощаджує витрати робочого часу населення на задоволення власних потреб і збільшує вільний час людей. Без сфери послуг стає неможливим сам процес виробництва. Розвинена сфера послуг забезпечує стабільне відтворення самого населення. Висока частка сфери послуг – ознака значного соціально-економічного розвитку регіону (чи країни) та прогресивної структури його господарства. Економічне значення сфери послуг полягає в тому, що вона значною мірою забезпечує відтворення населення та робочої сили, впливає на продуктивність суспільної праці, заощаджує робочий час населення, вивільняє населення від малопрофесійного самообслуговування. Ще більш значущою є соціальна роль сфери послуг, рівень розвитку якої визначає якість життя і є одним з головних показників рівня людського розвитку взагалі. Головна особливість сфери послуг – її повсюдність, її масовість, її величезна розгалуженість та диверсифікованість.

Сфера послуг – це сукупність галузей та видів економічної діяльності, що виробляють послуги. Чітке виділення сфери послуг ускладнене тим, що послуги можуть бути і нематеріальними, і матеріальними. Навіть в окремій галузі можуть поєднуватися матеріальні та нематеріальні послуги. Такими е, наприклад, побутове обслуговування, наукове обслуговування, житлово-комунальне господарство, громадське харчування, торгівля і т.д. І в межах цих галузей нема чітких критеріїв щодо розмежування послуг на матеріальні – нематеріальні. За характером споживання та задоволення потреб послуги можуть бути індивідуальними (особистими), груповими (колективними), суспільними (громадськими). Обслуговування може бути постійним (повсякденним), регулярним чи епізодичним.

Окремі види послуг перекриваються між собою. Так, наприклад, рекреаційне обслуговування одночасно охоплює і власне відпочинок, і медичне обслуговування, харчування і побутове обслуговування, транспорт і зв’язок, культурне і спортивне обслуговування. Таким чином, можна говорити не стільки про окремий вид чи галузь обслуговування, скільки про міжгалузевий рекреаційний комплекс. Актуальним є відповідна систематика сфери послуг за міжгалузевими комплексами обслуговування, які б охоплювали суміжні групи різних галузей і видів послуг, що тісно взаємодіють між собою і функціонально взаємопов’язані для забезпечення певного напряму обслуговування населення. Послуги поділяють на соціальні та ділові. Соціальні послуги представлені освітою, охороною здоров’я, спортом, культурою, мистецтвом. Ділові послуги стрімко зростають у наш час на основі використання телекомунікацій та інформаційних технологій. Вже сформувались нові галузі з обробки інформації та інформаційних послуг, створення телекомунікаційних мереж. Ці галузі формують стрижень національної інфраструктури, і їх значення на даний час виключно велике.

Додатково послуги систематизують і за іншими ознаками (В.М. Юрківський, 1989):

· за соціальним значенням: соціально-побутові та соціально-культурні;

· за джерелами фінансування: держбюджетні, муніципальні, підприємницькі, приватні;

· за характером користування: масові, для спеціальних контингентів;

· за ступенем стаціонарності – мобільності: стаціонарні, тимчасові, пересувні;

· за відомчим підпорядкуванням;

· за прив’язкою до адміністративно-територіального поділу;

· за регулярністю споживання: послуги кожного дня, регулярні послуги (різної періодичності), епізодичні та разові послуги.

Заклади підприємства і комунікаційні мережі сфери послуг називають соціальною інфраструктурою. На відміну від інфраструктури виробничої, що забезпечує функціонування суспільного виробництва, соціальна інфраструктура створює умови для нормальної суспільної життєдіяльності, для відтворення населення та трудових ресурсів, для побутового і культурно-освітнього обслуговування населення.

Сферу послуг можна розглядати як одну з складових частин господарства, як сукупність певних галузей економіки. Це економічний підхід, орієнтований на аналіз економічної ефективності галузей обслуговування: зайняте населення, витрати, прибутки і т.д. Більш важливим для суспільної географії є соціальний підхід до сфери послуг, за яким аналізу й оцінці підлягає рівень обслуговування населення відповідно до більше чи менше розвиненої сфери послуг.

За визначенням С.О. Ковальова, географія сфери обслуговування – це галузь соціально-економічної (суспільної) географії, яка вивчає територіальні відміни потреб у послугах і рівнів задоволення таких потреб, а також особливостей територіальної організації сфери послуг в цілому та за її окремими галузями в різних природних, соціальних і економічних умовах, стосовно різних форм розселення населення. Предметом географії сфери обслуговування є просторові (територіальні) аспекти її функціонування. Іншими словами, географія сфери послуг вивчає особливості та закономірності територіальної організації галузей, які обслуговують населення та суспільство в цілому. При цьому розрізняють два головні напрямки цієї дисципліни: 1) дослідження територіальних відмінностей потреб населення в різних послугах та рівнів їх задоволення, рівнів обслуговування населення; 2) аналіз територіальної організації сфери послуг, процесів її формування, розміщення окремих центрів послуг та їх просторової взаємодії. Географія сфери послуг найбільш тісно взаємодіє з географією населення, географією комунікацій, районною планіровкою та містобудуванням, а також з соціологією та регіональною економікою.

Запам’ятайте:

· У світі з другої половини ХХ ст. відбувається “революція послуг”, зумовлена стрімким зростанням продуктивності суспільної праці. Все менша частка населення зайнята у матеріальному виробництві і все більше людей зайняті у сфері послуг.

· Частка зайнятих у сфері послуг – один із головних показників рівня соціально-економічного розвитку країни. У розвинених країнах вона вже перевищує 70 – 75 % самодіяльного населення, а у слаборозвинених не сягає й 10 – 15 %.

· Протягом радянського періоду беззастережним пріоритетом у вітчизняній економіці була виробнича сфера. Нині всі пострадянські країни, серед них і Україна, прискореними темпами нарощують сферу послуг.

· Інформаційна революція, що охопила весь світ, супроводжується появою якісно нових послуг – інформаційних, науково-технічних, інноваційних, ділових.

· Сфера послуг займає стикове положення між матеріальним і нематеріальним виробництвом, але більшою частиною представлена нематеріальними послугами. Саме тому огрублено економіку іноді поділяють на сферу матеріального виробництва та сферу послуг.

· Розрізняють послуги: 1) матеріальні – нематеріальні (духовні); 2) особисті – групові – громадські; 3) постійні – регулярні – епізодичні; 4) соціальні – ділові та ін.

· Заклади, підприємства і комунікаційні сфери послуг утворюють соціальну інфраструктуру.

· Сферу послуг розглядають в економічному (прибутки, рентабельність) та соціальному (забезпеченість послугами населення, порівняний рівень обслуговування) аспектах.

· Географія обслуговування – це галузь суспільної географії, що вивчає територіальні відмінності інтересів і потреб населення, ступінь задоволення таких потреб, особливості територіальної організації сфери послуг у різних країнах, регіонах та містах.

Контрольні питання та завдання

1. Які головні соціально-економічні функції виконує сфера послуг у життєдіяльності суспільства?

2. Які структурні зрушення у світовій економіці називають “революцією послуг”? Наведіть кількісні та якісні показники стрімкого розвитку сфери послуг.

3. Що являє собою сфера послуг як сектор економіки? Порівняйте роль і місце сфери послуг у розвинених країнах та в Україні.

4. Характеризуйте головні особливості сфери послуг за її повсюдністю, масовістю, розгалуженістю та диверсифікованістю.

5. За якими ознаками систематизують послуги в суспільній географії?

6. Поясніть зміст і функції поняття “соціальна інфраструктура”.

7. Визначіть предметну область географії обслуговування, наведіть дефініцію географії обслуговування як однієї з дисциплін суспільної географії.

8. Характеризуйте цільові настанови й головні напрямки суспільно-географічних досліджень сфери послуг.

9. Чим можна пояснити помітне відставання вітчизняної географії обслуговування від світового рівня?