Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!
Ріґден Джаппо 5 страница
|
|
Довго ішов Подорожній. Сонце як і раніше нещадно палило. Вітер обпікав своїм розпеченим повітрям. Мучила нестерпна спрага і голод. Сил майже не лишилося. А навкруги всього лише безкрайні піски та голубе небо. І тут Подорожній побачив змію. Вона пересувалася впевнено, неквапливо, наче знала наперед свою путь і насолоджувалася кожною миттю її подолання. В ній відчувався спокій. Від неї віяло прохолодою, не дивлячись на сильну спеку. І Подорожній подумав: «Якщо вона не спішить і від неї віє прохолодою, значить, вона знає, де знаходиться джерело. Якщо я піду за нею, то укриюся від сонця і втамую свою спрагу».
Подорожній пішов за змією. Він відчув, як сили поступово поверталися до нього. І Подорожній подумав: «Може я є змія?». Та в цей момент змія зупинилася і обернулася до нього. І він побачив, що у змії є зуби, наповнені отрутою. Тіло затремтіло від страху і понесло його геть. І зупинилося лише тоді, коли звалилося у гарячий пісок. Він був злий на себе, що не зміг встояти, адже всього лише крок відділяв від спасіння. Тіло зрадило його. Але ж він вважав, що його тіло є він.
Насилу піднявшись, Подорожній знову побрів пустелею. Він ходив під палючими променями сонця, згадуючи прохолоду і спокій змії. Туга заволоділа ним. І тут він побачив, як промайнула тінь. Він подумав, що це міраж, примара змії. Але тінь знов промайнула. Придивившись, Подорожній побачив ящірку. Йому здалося, що і від неї віє прохолодою. І він подумав: «Якщо від неї віє прохолодою, як від змії, то може, і вона теж знає, де є джерело». І він подався за нею, намагаючись не відстати. Але ящірка пересувалася спритно і швидко. Вис наживши Подорожнього по пустелі, вона зарилася в пісок. І скільки Подорожній не копав у тому місці, так знайти її і не зміг. Але, втративши ящірку, він не засмутився. Адже це була не змія, а всього лише непосидюча ящірка, що тільки примарно нагадувала змію. І вся суть її лише пуста метушня.
Підійнявшись з колін, Подорожній безцільно пішов по пустелі. Він був розчарований у своїх зустрічах, злий на неслухняне, голодне тіло. Йому набридло це марне блукання, безглузді переживання, обнадійливі мрії, пусті турботи і безмежне розчарування, брехня, обман, ілюзії цієї пустелі.
Спека ставала нестерпною. Тіло стогнало та знемагало від спраги і голоду. Та Подорожній вже не звертав на нього уваги. Він усе йшов і йшов, поки у нього залишалися хоч якісь сили. Остаточно ослабнувши, він упав у розпечений під сонцем пісок і не міг поворухнути навіть пальцем. Лише очі ще споглядали безкінечний простір чистого неба, що злився з безмежними барханами пустелі. Подорожній перевів погляд на безліч різноманітних піщинок перед його обличчям. Кожна піщинка чимось відрізнялася від інших. Та у масі піску ці відмінності були непомітні. Вітер з легкістю переміщав їх.
І Подорожній подумав: «Я такий самий, як ця піщинка. Я не знаю, хто я. Але якщо я є, значить, мене Хтось створив. А якщо Хтось створив, значить, на те була Його воля. Тоді мої поневіряння тут всього лише частина Його задуму. І ця пустеля – всього лише місце втілення Його волі. Те, що відбулося зі мною, повинне було відбутися. Адже суть не у зовнішньому русі, а у сутності внутрішнього. Якщо я помру, що зміниться? Адже цим піщинкам не потрібне моє життя. Але навіщо тоді Він створив мене? Як жаль, що я упустив змію…»
Подорожній впав у забуття. Пробудило його яскраве світло. Він примружив очі і прикрив рукою. Йому здалося, що світло стало менше. Тоді Подорожній прибрав руку від обличчя. Він побачив, що була вже ніч. Перед ним палало вогнище. А біля вогнища сидів Мандрівник і готував їжу. І Подорожній запитав його:
- Хто ти?
- Головне, хто ти? – почув у відповідь.
- Не знаю, - сказав Подорожній. – Я так довго йшов, що забув, хто я.
Тоді Мандрівник простяг йому глечик, наповнений водою і сказав:
- Тебе довго мучила спека пустелі. Втамуй спрагу з мого джерела.
Подорожній з вдячністю прийняв від Мандрівника глечик і жадібно став пити воду великими ковтками. Живильна волога розтікалася по тілу. Йому здавалося, що такої смачної води він ніколи в житті ще не куштував. Наситившись водою, Подорожній віддав Мандрівнику глечик і спитав:
- Звідки в тебе серед пісків пустелі така прохолодна, чиста вода? Смак її нагадує мені найчистіше гірське джерело.
Мандрівник посміхнувся і промовив:
- Я не можу тобі передати словами місце цього джерела. Тому що пізнати його можна, тільки перебуваючи в ньому. Слова не можуть передати досвід.
Подорожній замислився і спитав:
- Чому слова не можуть передати досвід?
Мандрівник відповів:
- Ти випив воду. Ти отримав досвід. Адже до цього, як би я не описував тобі, наскільки ця вода смачна і прекрасна, зрозуміти та оцінити її смак ти зможеш лише тоді, коли її спробуєш. Тільки ти можеш визначити для себе, яка ця вода. Тільки ти можеш зрозуміти і пережити відчуття води, коли твої губи до неї торкаються, коли вона наповнює твій рот і тече у твоє тіло через горло. І цей досвід належить тільки тобі, тому що кожен п’є свою воду. Та скільки б ти не пив, спрага повернеться знову. Лише ставши джерелом, ти назавжди втамуєш свою спрагу.
- А як я можу стати джерелом?
- Стань собою, своєю Сутністю. Життя і смерть як єдиний потік. У потоці рухається Сутність. У русі набуває неминуще. Ніхто не може по-справжньому оцінити вируючий потік, не увійшовши в його води, бо це є майбутнє. Ніхто не зможе увійти в одну й ту саму воду двічі, бо це є минуле. Є тільки рух потоку, бо це і є теперішнє. Всяка вода рано чи пізно досягає свого джерела і стає ним, повертаючись до первозданної чистоти.
Подорожній здивувався мудрості відповіді і запитав:
- Звідки ти знаєш це все про воду?
- Я був Джерелом її вологи, - пролунала відповідь.
Мандрівник простяг йому їжу і сказав:
- Ти так довго блукав пустелею. Втамуй голод свій, скуштувавши їжі моєї.
Подорожній з вдячністю прийняв від Мандрівника їжу і став з насолодою її поглинати. Вона йому видалася такою смачною й поживною, якої він ще ніколи в житті не куштував. Наситившись їжею, Подорожній спитав у Мандрівника:
- Чому така смачна їжа твоя? Я такого ніколи в житті не їв.
- Ти був голодний. Їжа – всього лише усолода плоті. Вона насичує плоть, але не втамовує спрагу. Ті, хто вважають її найвищим благом, не можуть відмовитися від її накопичення. Але скільки її не накопичуй, вона зіпсується. Їжа дає тимчасову насолоду володіння нею. Вона корисна лише для підтримки плоті, в якій перебуває Дух.
- Але чому від такої малої кількості твоєї їжі я наповнився більшою силою, ніж коли-небудь?
- Тому що сила ця, що робить їжу такою, яка вона є, не має межі і початку. Вона є межею безмежного і краєм безкрайнього. Але сама їжа – вона скінченна, вона обмежена всередині себе самої.
І Подорожній знов здивувався:
- Звідки ти знаєш це про їжу?
- Я був Кухарем цього світу.
|
|