Культуральний метод

Для первинного накопичення патогенних клостридій використовують рідке живильне середовище Кітта – Тароцці, для отримання ізольованих колоній – кров’яний агар.

Методи культивування патогенних анаеробів

І. Фізичний – ґрунтуються на механічному видаленні або запобіганні проникнення кисню в навколишній простір або живильне середовище:

1. Вирощування культур в анаеростаті (є стаціонарні і портативні).

2. Метод Віньяла –Вейона – у пробірку з напіврідким агаром (t˚ =43-45˚ С) піпеткою вносять досліджуваний матеріал, добре перемішують і заповнюють цією сумішшю стерильну пастерівську піпетку. Нижній кінець піпетки запаюють у полум’ї пальника; верхній закривають корком. Загортають у щільний папір або вміщують у велику пробірку; культивують у термостаті.

3. Культивування у стовпчику агару – у пробірку наливають напіврідкий агар ((t˚ - 43-45˚ С) на 2/3 її висоти. Піпеткою до дна вносять патологічний матеріал і ретельно перемішують (прокручують пробірку між долонями), ставлять у банку з холодною водою. Після ущільнення агару поміщають у термостат.

4. Метод Перетца – на чашку Петрі з МПА шпателем сіють досліджуваний матеріал. Посів накривають стерильним предметним склом так, щоб не залишилось пухирців повітря. Вміщують у термостат донизу дном.

5. Рідкі живильні середовища перед посівом регенерують (кип’ятять на водяній бані 20-30хв., потім різко охолоджують). Здійснюють посів і середовище заливають стерильною вазеліновою олією. Інкубують у термостаті.

ІІ. Хімічний – ґрунтується на видалені кисню хімічними речовинами.

1. Метод Арістовського – на дно ексікатора вносять хімічні речовини, які легко поглинають кисень (натрію гідросульфіт, пірогалол). Вміщують чашки Петрі з посівами, закривають кришкою і ставлять у термостат. Для поглинання кисню з живильного середовища до нього додають редукційні речовини: глюкозу, тіогліколеву кислоту, шматочки варених паренхіматозних органів тварин; для адсорбції кисню – кульки вати, пемзу.

ІІІ. Біологічний метод – грунтується на культивуванні анаеробів з аеробами.

1. Метод Фортера – у чашці Петрі з КА по діаметру вирізають стерильним скальпелем смужку шириною 1-1, 5см. На одну половину сіють аероби (кишкову паличку), на іншу – досліджуваний матеріал. Чашку Петрі заклеюють клейкою стрічкою і вміщують у термостат.

III. Ознайомтесь з імунними препаратами, які використовуються

для профілактики і лікування захворювань, спричинених анаеробами

Патогенні спірохети

Збудник сифілісу

Методи лабораторної діагностики

1. Мікроскопічний метод

Даний метод діагностики використовується у первинному періоді сифілісу. Дослідження проводять до призначення лікування. Відбір матеріалу проводять дотримуючись правил асептики та техніки безпеки:

1. Сифілітичну виразку очищують ватним тампоном, змоченим ізотонічним розчином хлориду натрію, потім протирають сухим тампоном.

Це необхідно для видалення сального налету і контамінуючої мікрофлори

2. Дно твердого шанкру подразнюють металевою лопаткою до виділення ексудату

3. Бактеріологічною петлею або піпеткою набирають краплю рідини і наносять на предметне скло.

Скло повинно бути тонким (1, 1 – 1, 2мм).Якщо відділюваної рідини невелика кількість, то її вносять у краплюізотонічного розчину хлориду натрію

4. Матеріал накривають покривним скельцем – виготовляють «розчавлену краплю»

5. Досліджують у темному полі зору мікроскопа

Мікроскопію проводять негайно, оскільки при підсиханні препарату

збудник сифілісу втрачає характерну рухомість.

2. Серологічний метод

Даний метод діагностики використовується у вторинному та третинному періодах сифілісу.

1. Кров забирають з ліктьової вени у кількості 5-10мл у шприц-пробірку і отримують сироватку.

Взяття крові проводять натще або не раніше, ніж через 6 год. після прийому їжі. Не можна брати кров у пацієнтів з підвищеною температурою тіла, після перенесеної інфекційної хвороби, у жінок – під час менструації, у вагітних – в останні 10 днів, у породіль – перші 10 днів після пологів, у немовлят – у перші 10 днів життя, у разі вживання спиртних напоїв – не раніше, ніж через 24год.

2. Сироватку інактивують, прогріваючи її при Т-56? С

При цьому руйнується комплемент, а антитіла стабілізуються

3. Здійснюють постановку реакцій: РЗК (реакція Васермана), імунофлуоресценції (РІФ), іммобілізації трепонем (РІТ), ІФА.

Для масового профілактичного обстеження використовують реакцію мікропреципітації (МПР)

1. Кров забирають із пальця капіляром Панченкова, змоченим 5%розчи-ном натрію цитрату

2. Кров відстоюють або центрифугують для отримання плазми

3. Реакцію ставлять у лунках полістиролової планшетки

Збудник лептоспірозу

Дослідження на виявлення збудника проводять у лабораторіях для особливо небезпечних інфекцій або у мікробіологічних лабораторіях, що мають дозвіл на право роботи з патогенним мікроорганізмами ІІІ-ІVгруп небезпечності. Від початку хвороби до 5-ї доби для мікроскопічного дослідження та біопроби забирають 2мл крові з вени, з 10-ї до 16-ї доби – сечу, спинномозкову рідину при появі менінгеальних симптомів, на 5-15 день хвороби досліджують сироватку крові на виявлення протилептоспірозних антитіл. Із секційного матеріалу відбирають тканинну рідину з уражених органів піпеткою з глибини 2-5мм. За епідеміологічними показами досліджують воду, харчові продукти, гризунів, сечу домашніх тварин.

Методи лабораторної діагностики:

1. Мікроскопічний метод

1. Досліджуваний матеріал центрифугують.

2. З осаду готують «розчавлену краплю» - пастерівською піпеткою його наносять на тонке предметне скло (1-1, 1мм) і накривають покривним скельцем.

3. Препарат розглядають за допомогою темнопольного мікроскопа.