ВИСНОВКИ. У процесі написання методичної розробки я дійшла таких висновків:

У процесі написання методичної розробки я дійшла таких висновків:

1. В учнів з використанням наочних методів навчання зростає інтерес до уроків з літератури, виконання різних видів робіт, особливо письмових. Процес навчання йде без примусу і створює широкі можливості для вияву індивідуальних особливостей і здібностей учнів, що є передумовою глибоких знань, навіть ширших, ніж вимагає шкільна програма. В той же час на засвоєння матеріалу діти витрачають менше часу, ніж при традиційному вивченні.

2. Наочність навчання – це одна з найважливіших умов, що забезпечує успішне формування в учнів всіх форм мислення, слугує для них джерелом отримання об’єктивних наукових знань, розвитку мовлення та самостійного розуміння матеріалу.

3. Критично оцінивши методичну спадщину минулого і узагальнюючи передовий досвід сучасної школи, викладач може вибрати найефективніші засоби навчання і застерегти себе від помилок в організації навчального процесу.

4. Складаючи систему навчально-тренувальних вправ при вивченні тієї чи іншої теми, викладач підбирає їх так, щоб у процесі виконання завдань формувалися і вдосконалювалися всі вміння і навички, збагачувалося мовлення учнів, щоб через літературу вони прилучалися до культурних надбань рідного народу.

5. Вивчення української літератури в училищах методом укрупненого структурування матеріалу досить ефективне, адже гарантує багаторазове повторення теоретичного матеріалу щоразу в новій якості. А це сприяє тривалості збереження вивченого в пам’яті. До того ж така «оборотність» теоретичного матеріалу допомагає у застосуванні диференційованого підходу, коли реально і багаторазово можна коригувати діяльність кожного учня за наслідками проміжних етапів. При такому циклічному вивченні розділу реалізується комплекс завдань, створюється можливість виходу на всебічну практику. Адже робота на уроках дає змогу навчити учнів користуватися різними типами словників, а значить створюються умови для збагачення словникового запасу дітей різними категоріями лексики, усунення лексичних помилок, формування навичок використання слова як виразного засобу мови.

6. У процесі сприйняття об’єкту поряд зі сприйманням беруть участь пам’ять і мислення. Образ об’єкту, який сприймається є наочним тільки тоді, коли дитина аналізує об’єкт, співставляє його зі вже набутим досвідом. Наочний образ виникає не сам по собі, а в результаті активної пізнавальної діяльності людини.

7. Ступінь наочності може бути різним в залежності від індивідуальних особливостей дитини, від рівня розвитку її пізнавальних здатностей, знань, ступеню наочності початкових образів сприймання.

8. Принцип наочності виходить із самого процесу сприйняття, осмислення та узагальнення учнями навчального матеріалу.

9. Наочність забезпечує зв’язок між конкретним і абстрактним, бере участь у розвитку абстрактного мислення, у багатьох випадках є його підґрунтям.

10. Аналогічні результати, на користь використання наочних посібників на уроках української літератури, показало моє дослідження, що дає змогу висловити концепцію: навчальний процес на уроках лвтератури стане більш раціональнішим, рівень навчальних досягнень підвищиться, а мотиваційний компонент уроку набуде нових властивостей за умови широкого але обґрунтованого використання наочності.

11. Недостатня увага до наочності на уроках української літератури позначається на якості знань, умінь і навичок, які застосовуються переважно в стандартних та знайомих ситуаціях. Тому є необхідність застосовувати наочність, щоб підвищити рівень засвоєння знань учнів.