💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Вказівники і масиви. В С++ ім'я масиву є адресою його першого елемента, тобто:

В С++ ім'я масиву є адресою його першого елемента, тобто:

char ach[30]; // тут ach є адресою & ach[0];

Це робить простою організацію вказівників на масиви даних

int ach[10];

int* j;

// перший варіант організації вказівника j на масив achArray

j=& ach[0];

// другий варіант організації вказівника j на масив achArray

j=ach;

Наприклад у вас є вказівник на масив цілих чисел (int A[]). Вказівник спочатку буде вказувати на перше значення в масиві як показує наступний приклад:

Приклад 13

#include < windows.h>

#include < clocale>

#include < stdio.h>

void main()

{

setlocale (LC_CTYPE, " rus");

int A[3]={10, 20, 30};

int *p;

p = & A[0];

printf(" p вказує на значення: %d\n", *p);

system(" pause");

}

Скомпілюйте наведений приклад.

Приклад 14

#include < windows.h>

#include < clocale>

#include < stdio.h>

void main()

{

setlocale (LC_CTYPE, " rus");

int A[3]={10, 20, 30};

p = A;

printf(" p вказує на значення: %d\n", *p);

system(" pause");

}

Скомпілюйте наведений приклад.

Розглянемо організацію доступу до елементів масиву через вказівник. Цей процес складається з двох етапів:

1) ініціалізація вказівника адресою першого чи останнього елемента масиву;

2) використання циклічного оператора для доступу до елементів масива або маніпуляції адресою, яку містить вказівник. Зокрема, якщо j=& ach[0], то наступні звертання до і-го елемента масиву ach є рівносильними

ach[i] = j[i] = *(j+i);

Зауважимо: хоча операції * i & мають найвищий пріоритет, проте операція *j++ приведе до значення елемента масиву з індексом збільшеним на одиницю (читається даний вираз справа наліво). Тобто, при умові j=& ach[0]

*j++ = ach[1] = *(j+1) = *(j++).

Для того щоб перемістити вказівник до наступного елементу масиву, ми можемо написати p++. Ми також можемо, як деякі з вас могли вже здогадатися, нанисати p + 2, що перемістить вказівник відразу на 2 елементи. Потрібно бути обережним з верхньою межею масиву (в даному випадку це 3 елементи), тому що компілятор не може перевірити чи вийшли ви за межі масиву, використовуючи вказівники. Ви легко можете отримати повний збій системи якщо будете не акуратні. Ось ще один приклад. На цей раз він показує три значення які ми встановили:

Приклад 15

#include < windows.h>

#include < clocale>

#include < stdio.h>

void main()

{

setlocale (LC_CTYPE, " rus");

int A[3]={10, 20, 30};

int *p;

p = A;

for (int і=0; і< 3; і++)

{

printf(" p вказує на значення: %d\n", *p);

p++;

}

system(" pause");

}

Скомпілюйте наведений приклад.

Для того щоб збільшити на одиницю значення елемента масиву, треба записати (*j)++.

Приклад 16

#include < windows.h>

#include < clocale>

#include < stdio.h>

void main()

{

setlocale (LC_CTYPE, " rus");

int A[3]={10, 20, 30};

int *p;

p = A;

for (int і=0; і< 3; і++)

{

(*p)++;

printf(" p вказує на значення: %d\n", *p);

p++;

}

system(" pause");

}

Скомпілюйте наведений приклад.

Ми також можемо рухати вказівник в будь-яку сторону, так p - 2 це 2 елементи від того місця куди вказує вказівник. Переконайтесь, що ви збільшуєте та зменшуєте значення вказівника, а не значення змінної, на яку він вказує. Даний метод використання вказівників і масивів найбільш корисний при використанні циклів, таких як for чи while.

Відмітимо також, що якщо ми маємо вказівник на змінну, наприклад int* p, ми можемо розглядати його як масив. Наприклад, p[0] еквівалентне *p; а p[1] еквівалентне *(p + 1).

Доступ до матриці (двомірного масиву) організовується як масив вка­зівників на рядки, або як вказівник на вказівник, наприклад

Приклад 17

#include < windows.h>

#include < clocale>

#include < iostream>

#include < conio.h>

void main()

{

setlocale (LC_CTYPE, " rus");

const unsigned int row=10; //unsigned - невід'ємне значення

const unsigned int col=10;

float arfl[row][col]; //оголошення матриці

float* p1[row]; //оголошення масиву вказівників

float** p2=p1; //оголошення подвійного вказівника

int i, j; //оголошенні лічильників циклів

for (i=0; i< row; i++) //ініціалізація масиву елементів

{

for (j=0; j< col; j++)

arfl[i][j]=float(i+j); // матриці

p1[i]=& arfl[i][0]; // вказівників

}

float Suma=0, Suma_p1=0, Suma_p2=0;

for (i=0; i< row; i++) // обчислення суми елементів масиву

for (j=0; j< col; j++)

{

Suma+=arfl[i][j]; // через індентифікатор матриці

Suma_p1+=*(*(p1+i)+j); // через масив вказівників

Suma_p2+=*(*(p2+i)+j); // через подвійний вказівник

}

std:: cout< < " Сума елементiв матрицi розрахована чеоез: " < < " \n";

std:: cout< < " -iндентифiкатор масиву: " < < Suma< < " \n";

std:: cout< < " - подвiйний вказiвник: " < < Suma_p2< < " \n";

std:: cout< < " - масив вказiвникiв: " < < Suma_p1< < " \n";

system(" pause");

}