Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Порядок оцінки запасів згідно П(С)БО № 9

Кафедра менеджменту організацій

 

 

РГР

з дисципліни

«Бухгалтерський облік»

 

Варіант 22

 

 

Виконала:

студенка 3 курса

Шершун Н.

Перевірив:

Майданюк С.І.

 

Одеса - 2012

Зміст:

1. Порядок оцінки запасів згідно П(С)БО № 9……………………..…3

2. Тест……………………………………………………………………..16

3. Задача…………………………………………………………………..18

Джерела………………………………………………………………………..26

 

Порядок оцінки запасів згідно П(С)БО № 9

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції

Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 " Запаси".

Відповідно до зазначеного Положення під запасами розуміють активи, які:

· утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

· знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

· утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, типорозміри тощо.

Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. У подальшому номенклатурний номер запасів вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів іншими), а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів.

У цьому разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунка, групу, найменування запасу, його сорт і розмір.

Оцінка запасів. Важливе значення для правильного обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

· суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю),

· суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати по заготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів;

· інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням. До таких витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісних характеристик запасів.

Первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 " Витрати". Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первинна вартість запасів, які придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну.

Не включаються до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

· понаднормативні втрати і недостачі запасів;

· відсотки за користування позиками;

· витрати на збут;

· загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

Первинна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених Положенням (стандартом) 9. Оцінка вибуття запасів у разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

· Ідентифікованої собівартості одиниці запасів;

· Середньозваженої собівартості;

· Собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

· Собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО) (вилучено з П (С) БО і в даний момент не використовується);

· Нормативних затрат;

· Ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених методів.

Метод 1. Оцінка за ідентифікованою собівартістю

Інакше кажучи, " за яку ціну купив, за таку і списав" (у виробництво, на склад готової продукції чи в реалізацію — залежно від того, які саме виш запасів і з якою метою вибувають).

Згідно з П (С) БО 9цей метод застосовують для оцінки вибуття запасів, придбаних з метою їх реалізації на спеціальне замовлення, і запасів, які не замінюють один одного. Однак не зовсім зрозуміло, навіщо у П (С) БО 9 запроваджено таке обмеження в застосуванні методу ідентифікованої собівартості. Можливо, наголос на спецзамовленні та незамінності не треба розуміти як обмеження, а лише в тому сенсі, що застосовувати цей метод оцінки зможуть усі підприємства для спецзамовлень, а у разі незамінності — в обов'язковому порядку.

Найімовірніше, саме так і слід розуміти пункті 17 разом з першим абзацом пункту 16 П (С) БО 9. Адже на багатьох підприємствах давно налагоджено комп'ютерний облік надходження і вибуття запасів за ідентифікованою собівартістю, і оскільки цей метод є найточнішим, немає сенсу змінювати і перебудовувати програми заради впровадження приблизного обліку, яким є облік вибуття за методами середньозваженої собівартості, ФІФО (ЛІФО). Інша річ, що термін ідентифікована собівартість раніше не вживався. Але новий лише термін, а сам метод давно і широко застосовується в Україні.

У нашій країні він завжди переважав і використовувався практично у всіх галузях економіки. Обов'язкова умова для застосування — можливість за кожною одиницею запасів установити саме її ціну (історичну собівартість).

Метод 2. Оцінка за методом ФІФО

Метод ФІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли раніше) базується на хронології надходження, тобто на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також, що грошова одиниця є стабільною. Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.

Даний метод найчастіше застосовується для таких видів запасів як фрукти, овочі та інші продукти харчування, коли перші запаси, що надійшли, повинні реалізовуватися у першу чергу, щоб уникнути збитків від їх псування.

При постійному обліку вартість витрачених запасів розраховується виходячи з їх загальної вартості безпосередньо при витрачанні чергової партії. Собівартість проданих запасів визначається шляхом додавання вартостей, використаних при їх збуті.

При періодичному обліку, як вже зазначалося вище, реальне чергування надходжень і витрачань замінюється послідовними діями: спочатку враховується усе надходження, а потім - усе витрачання. При цьому бухгалтер виводить підсумки з оприбуткування запасів за весь звітний період, після чого відображає вибуття необхідної кількості запасів у хронологічному порядку, від першого постачання до того постачання, в якому виникло повне вибуття запасів у звітному періоді. Вартість запасів на кінець звітного періоду визначається шляхом проведення інвентаризації. Сальдо запасів на кінець періоду визначається як добуток кількості запасів у натуральному вираженні та ціни (при придбанні запасів) або собівартості (при самостійному виготовленні) одиниці запасу з останньої його партії, що надійшла.

Перевага методу ФІФО полягає в його простоті, систематичності та об'єктивності, завдяки використанню цього методу не допускається маніпулювання даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, тобто сприяє запобіганню можливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно співпадає з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО оправдовує себе в умовах незначної інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.

Оцінка запасів методом ФІФО потребує організації аналітичного обліку не тільки за видами матеріальних активів, але й за партіями постачання, якщо закупівельні ціни на них змінюються

Основним недоліком методу є вплив зовнішніх чинників економічного життя держави на показник валового прибутку окремо взятого підприємства.

Так, в умовах постійно зростаючих цін метод ФІФО дає найвищий показник валового прибутку. Якщо взяти до уваги, що в умовах загального зростання цін кожне підприємство прагне підвищити також ціни на реалізовуваний товар, то при застосуванні методу ФІФО до оцінки вибуття показник валового прибутку, що зазначається у Звіті про фінансові результати, можна вважати невиправдано завищеним.

Відповідно, в умовах постійного зниження цін спостерігається зворотний процес: показник валового прибутку внаслідок застосування методу ФІФО до оцінки вибуття запасів і вимушеного зниження відпускних цін на продукцію (товари), що їх підприємство реалізовує, виявляється у звіті невиправдано заниженим.

Водночас, оскільки запаси, які придбаваються в умовах постійно зростаючих цін і оцінюються при вибутті за методом ФІФО, списуються в реалізацію за найменшою з цін, то запаси, які залишаються на балансі підприємства, виявляються оціненими за вартістю, більш-менш наближеною до ринкової. Це означає, що при аналізі балансу такого підприємства показники власних оборотних коштів, оборотного капіталу і відповідно коефіцієнт покриття будуть не просто оптимістичнішими, а й реальнішими порівняно з тими, якби це підприємство використало при вибутті запасів метод ЛІФО.

Метод 3. Оцінка за методом ЛІФО (вилучено з П (С) БО і на даний момент не може використовуватись у фінансовій звітності)

Цей метод оцінки вибуття запасів за цінами останніх закупівель ґрунтується на припущенні, що собівартість запасів, які надійшли останніми, використовується для визначення собівартості товарів, проданих першими (last-in, first-out method - LIFO).

Метод ЛІФО має деякі переваги над методом ФІФО, хоч і не позбавлений недоліків. Якщо взяти до уваги відоме твердження, що найточніший фінансовий результат можна отримати шляхом порівняння поточної собівартості товарів з їхньою поточною продажною вартістю, то можна вважати, що метод ЛІФО дає змогу перевагу над методом ФІФО, оскільки саме метод ЛІФО дозволяє співвідносити ці дві величини: поточну (ринкову) вартість запасів і поточну (ринкову) вартість продажу.

Крім того, оцінка вибуття запасів за поточною (ринковою, що склалася на певний момент) вартістю дає змогу підприємству в умовах зростання цін поповнювати свої запаси, не шукаючи додаткових джерел поповнення оборотних коштів.

Отже, завдяки тому, що метод ЛІФО за будь-яких коливань цін, тобто незалежно від того, зростають вони чи знижуються, передбачає, що собівартість реалізованих товарів (продукції, робіт) утворять витрати відповідно до рівня цін на момент продажу, цей метод порівняно з іншими покаже менший валовий прибуток у період інфляції і більший — у період дефляції. Відповідно згладжується вплив чинників піднесення і спаду в економіці держави.

Утім, оскільки собівартість запасів, наявних на кінець періоду, належить до більш ранніх закупівель, а собівартість реалізованих запасів співвідноситься з останніми закупівлями, то використання методу ЛІФО в умовах зростання або зниження цін призводить до того, що балансовий залишок запасів відображається за цінами перших закупівель, тобто їх балансова оцінка не збігається з їх реальною вартістю: у період інфляції вона виявляється заниженою, у період дефляції — завищеною порівняно з їхньою поточною ринковою вартістю запасів.

Усі обставини, що виникають у зв'язку з коливанням цін, обов'язково потрібно враховувати, аналізуючи показники балансу. Тому в додатках до фінансової звітності слід зазначати, який з методів оцінки вибуття запасів застосовують на підприємстві у звітному періоді.

Метод 4. Метод нормативних затрат

Нормативний метод обліку вибуття запасів є складовою давно відомого в нашій країні нормативного методу обліку витрат (облік за планово-розрахунковими цінами) і базується на нормативному методі калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 23 П (С) БО 9 " оцінка за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін". Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних витрати і ціни мають регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Основні принципи нормативного методу обліку витрат (у тому числі вибуття запасів) і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) такі. В основу калькуляції фактичної собівартості окремого виду продукції покладено заздалегідь складену калькуляцію нормативної собівартості цього виду продукції за затвердженими самим підприємством поточними нормами витрат сировини і матеріалів.

За дотримання цих норм (і їх своєчасного перегляду) фактична собівартість відповідає нормативній. У разі виявлення відхилень від норм фактичну собівартість продукції визначають так: до нормативної собівартості додають (у разі перевитрати) або від неї віднімають (у разі економії) виявлені відхилення від поточних норм, а також додають (віднімають) витрати, зумовлені зміною цих норм протягом звітного періоду за кожною статтею витрат. При цьому прямі витрати за встановленими нормами враховують окремо від витрат, що становлять відхилення від норм. Це дає змогу ретельно контролювати витрати під час виробництва продукції.

Згідно з пунктом 11 П (С) БО 16 " Витрати", виявлені у звітному періоді наднормативні витрати зараховують до складу собівартості реалізованої продукції.

Нормативна калькуляція — це визначення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за статтями витрат у грошовому вимірі на основі діючих (поточних) норм витрат матеріалів, заробітної плати тощо.

Діючими нормами прийнято називати норми і нормативи, зумовлені технологічним процесом, відповідно до якого передають матеріали у виробництво, оплачують виконані роботи. Нормативні калькуляції можуть складатися послідовно на деталі, вузли і продукцію загалом. Нормативні калькуляції використовують для оцінки залишків незавершеного виробництва і визначення фактичної собівартості продукції при застосуванні нормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості часто використовується на підприємствах промисловості зі складною технологією, а також у сезонних галузях матеріального виробництва. Він, поряд з іншими методами оцінки вибуття запасів, потрібен для оцінки не лише при вибутті запасів із підприємства, а й при переведенні їх з однієї балансової статті до іншої, що теж кваліфікується як вибуття.

Метод 5. Метод оцінки вибуття запасів за цінами продажу

Метод оцінки за цінами продаж застосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотку торгової націнки на товари. Цей метод оцінки застосовують підприємства, які мають значну номенклатуру товарів, що змінюється, з приблизно однаковим рівнем торгової націнки, причому в тих випадку, застосування інших методів оцінки вибуття запасів є невиправданим.

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості товарів, отриманих у звітному місяці, на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості проданих у звітному місяці товарів (п. 22 П (С) БО 9).

Сума торговельної націнки, що припадає на реалізований товар, розраховується з використанням середнього відсотка торгових націнок за формулою:

СТН = Р * (ЗТН + ТН) / РЗ поч. + РЗВ

СТН –Сума торгової націнки;

Р – Продажна (роздрібна) вартість;

ЗТН – залишок торгових націнок на поч. місяця;

ТН – торгова націнка за місяць;

РЗ поч. – продажна (роздрібна вартість залишку товарів на поч. місяця;

РЗВ - продажна (роздрібна) вартість отриманих у звітному періоді товарів.

Використовуючи різні формули оцінки запасів, можна одержати різні значення валового прибутку, особливо в умовах інфляції.

Вибір підприємством оптимального методу оцінки запасів сприяє збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дає можливість отримати більші прибутки та в цілому покращити фінансовий стан підприємства.

Оцінка запасів на дату балансу незначному рівні інфляційних і циклічних коливань цін запаси доцільно обліковувати за вартістю їх придбання. Проте, при збільшенні річного рівня інфляції, що виражається у відчутних коливаннях цін, відображення запасів за вартістю придбання вже не дає об'єктивної картини їх реальної вартості та господарської корисності як джерела потенційного доходу. Ринкова вартість товарно-виробничих запасів може зменшуватися під впливом науково-технічного прогресу та фактору морального старіння, що передбачає різницю між вартістю придбання запасів та їх вартістю на даний момент.

Згідно з П (С) БО 9 з метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

На практиці первісна вартість запасів не завжди співпадає з чистою вартістю їх реалізації. При цьому можливі дві ситуації:

первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації;

первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.

У першому випадку сума перевищення списується на витрати звітного періоду. Таким же чином списується вартість зіпсованих запасів або запасів, яких не вистачає. Після встановлення винних у недостачі осіб сума, що підлягає відшкодуванню, зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і відображається у складі доходу звітного періоду.

Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визнається витратами того періоду, в якому була здійснена їх переоцінка (стаття " Інші операційні витрати" ф. № 2 " Звіт про фінансові результати"). Слід звернути увагу на те, що чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на організацію виробництва та збуту.

Облікові ціни необхідно періодично переглядати для того, щоб вони за можливістю відображали або наближалися до дійсної вартості товарно-виробничих запасів. В умовах інфляції переглядати облікові ціни бажано декілька разів на рік.

Дооцінка запасів як окрема бухгалтерська процедура в П (С) БО 9 не передбачена, що пов'язано з використанням принципу обачності в оцінці для уникнення завищення вартості активів. Окрім принципу обачності цей підхід також спирається на принцип співвідношення доходів і витрат.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, які раніше були уцінені, на дату балансу збільшується внаслідок їх дооцінки, то на суму збільшення чистої вартості реалізації сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів. Балансова вартість запасів не може бути вищою за їх собівартість. При цьому дооцінка запасів обмежується сумою попередньої їх уцінки.

Відповідно до П(С)БО 9, запаси можуть вибувати в результаті:

1) продажу;

2) відпуску у виробництво;

3) відпуску на сторону;

4) передачі в експлуатацію;

5) понаднормових витрат;

6) недостач;

7) безплатної передачі іншим суб'єктам господарської діяльності;

8) обміну на подібні активи;

9) тощо.

Основна маса запасів вибуває з підприємства в результаті продажу на підставі раніше укладених договорів. Відпуск запасів на сторону підприємствам-одержувачам здійснюється на підставі накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. №М-20), затвердженої Наказом №263. Відповідно до нього, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей типової форми №М-20 є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, а для підприємства-одержувача - підставою для оприбуткування. Вона також є підставою для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей виписується підприємством, що здійснює відпуск товарно-матеріальних цінностей, у трьох примірниках. Підставою є договір (контракт), наряд, інші відповідні документи. Вона підписується особою, яка надала дозвіл на відпуск товарно-матеріальних цінностей, і головним бухгалтером.

Висновок: Отже незважаючи на те, що визнання та оцінка виробничих запасів втілює в собі безліч методів, підприємство обирає для себе найпростіший, який би легко можна було поєднати з нашим законодавством.

 

Тести

Запитання 1. Який економічний зміст бухгалтерської проводки:

Д – 60 “Короткострокові позики”

К – 31 “Рахунки у банках”?

1. Надійшла короткострокова позика на поточний рахунок.

2. Погашена за рахунок короткострокової позики заборгованість постачальникам.

3. Погашена заборгованість банку з короткострокової позики.

4. Нараховані проценти з короткострокової позики.

Запитання 2. У звітному періоді підприємство одержало дохід від реалізації продукції в розмірі 240000 грн. (у т.ч. ПДВ 40000 грн.). Собівартість реалізованої продукції дорівнювала 170000 грн. Адміністративні витрати склали 46000 грн., витрати на збут 12000 грн., загальновиробничі витрати 58000 грн. Визначить фінансовий результат діяльності підприємства за підсумками року:

1. Прибуток - 12000 грн.

2. Збиток - 8000 грн.

3. Збиток - 28000 грн.

4. Прибуток - 86000 грн.

Рішення:

170000 + 12000+46000 = 228 000

200 000 – 228 000 = -28 000

Запитання 3. До змінних витрат можна віднести:

1. Витрати на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу офісу.

2. Витрати на оплату праці начальника цеха.

3. Витрати на оплату праці робітників основного виробництва.

4. Жодні з наведених витрат.

Запитання 4. На якому із перелічених рахунків відображається рух активів підприємства (господарських засобів)?

1. 40 “Статутний капітал”.

2. 131 “Знос основних засобів”.

3. 23 “Виробництво”.

4. 66 “Розрахунки з оплати праці”.

Запитання 5. Визначить фактичну собівартість витрачених матеріалів, якщо відомо, що середній відсоток транспортно-заготівельних витрат складає 4, 4%, а вартість витрачених матеріалів за договірними цінами – 13000 грн.

1. 13000.

2. 18720.

3. 572.

4. 13572.

Рішення:

13000*4, 4%=572

 

Задача

На підставі наведених нижче вихідних даних:

- відкрийте синтетичні рахунки;

- відкрийте аналітичні рахунки;

- зареєструйте наведені господарські операції в журналі і складіть проводки;

- на підставі складених проводок зробить розноску сум на синтетичні та аналітичні рахунки;

- складіть оборотні відомості з синтетичних та аналітичних рахунків;

- складіть баланс на 1 число наступного місяця.

 

Вихідні дані:

1) Баланс ВАТ “Зонт” на 1 жовтня.

АКТИВ Сума, грн. ПАСИВ Сума, грн.
Основні засоби: - залишкова вартість - первісна вартість (10) - знос (131) Запаси: виробничі запаси (201) незавершене виробництво (23) Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (361) Грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті (поточний рахунок (311)           Статутний капітал (40) Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (631) Поточні зобов’язання за розрахунками: - з бюджетом (641) - з оплати праці (66)          
Усього   Усього  

 

2) Із оборотної відомості з аналітичних рахунків до рахунку 361 “Розрахунки з покупцями та замовниками” виходить, що залишок заборгованості покупців за відвантажену продукцію на 1 жовтня складається з:

№ п/п Покупці Сума, грн.
  Магазин “Топ” Магазин “Еврика”  
  Усього  

3) Господарські операції ВАТ “Зонт” за жовтень.

№ п/п Зміст операцій Сума, грн.
                      На поточний рахунок надійшла плата від покупця - магазина “Топ” - за продукцію, відвантажену (реалізовану) у минулому місяці Випущена з виробництва та оприбуткована на склад готова продукція Виставлений рахунок покупцям – магазину «Еврика» - за відвантажену їм готову продукцію за договірними цінами з ПДВ Нараховано ПДВ по реалізованій продукції (суму розрахувати) Списується фактична собівартість готової продукції, відпущеної зі складу в порядку реалізації Отримана позика на поточний рахунок Погашена заборгованість постачальнику з поточного рахунку Отримано в касу з поточного рахунку Видано під звіт на командировочні витрати директора В кінці звітного періоду списується чистий дохід від реалізації готової продукції на фінансовий результат (суму визначити) В кінці звітного періоду списується собівартість реалізованої продукції на фінансовий результат (суму визначити) В кінці звітного періоду визначається та списується фінансовий результат від основної діяльності підприємства на нерозподілений прибуток (збиток) (суму визначити)     ?     ?   ?     ?

 


  Табл. 1.1 Журнал реєстрації господарських операцій  
                 
№ п/п Зміст господарської операції Бухгалтерський запис Сума, грн. Облік для цілей оподаткування прибутку підприємств  
дебет кредит ВД ВВ    
               
  На поточний рахунок надійшла плата від покупця - магазина “Топ” - за продукцію, відвантажену (реалізовану) у минулому місяці       - -  
  Випущена з виробництва та оприбуткована на склад готова продукція     10 500 - -  
  Виставлений рахунок покупцям – магазину «Еврика» - за відвантажену їм готову продукцію за договірними цінами з ПДВ     12 000 - -  
  Нараховано ПДВ по реалізованій продукції (суму розрахувати)     2 000 - -  
  Списується фактична собівартість готової продукції, відпущеної зі складу в порядку реалізації     7 000 - -  
  Отримана позика на поточний рахунок     12 000 - 12 000  
  Погашена заборгованість постачальнику з поточного рахунку     10 000 - -  
  Отримано в касу з поточного рахунку         -  
  Видано під звіт на командировочні витрати директора       -    
  В кінці звітного періоду списується чистий дохід від реалізації готової продукції на фінансовий результат (суму визначити)     10 000 - -  
  В кінці звітного періоду списується собівартість реалізованої продукції на фінансовий результат (суму визначити)     7 000 - -  
  Віднесено на фінансовий результат податок на прибуток            
  В кінці звітного періоду визначається та списується фінансовий результат від основної діяльності підприємства на нерозподілений прибуток (збиток) (суму визначити)       - -  
                         

 

 

Рознесення господарських операцій за рахунках бухгалтерского обліку

 

Д 10 " Осн. засоб." К   Д 23 " Виробництво" К        
    -         -          
                         
                         
                         
                         
              -          
                         
Д 40 " Стат. кап." К   Д 131 " Знос осн. зас." К        
            -            
                         
                         
                         
                         
            -            
                         
Д 201 " Сиров. і матер." К   Д 281 " Товар на складі" К        
    -       - -          
                         
                         
                         
                         
            - -          
                         
Д 301 " Каса в нац. валюті" К   Д 311 " Поточн. рах. в н. в." К  
  - -         -    
            1 44      
       
                   
     
                   
    -              
    -              
                           
Д 361 " Розрах. з вітч. пок." К   Д 441 " Нерозпод. прибуток" К        
    -       - -          
                         
                         
                         
                         
-                        
                         
Д 601" Коротк. поз." К   Д 631 " Розрах. з постач." К  
  -         -      
    12 000              
                   
                   
  - 12 000              
                   
                         
Д 641 " Роз. под." К   Д 66 " Розр. з опл. праці" К        
  -         -            
                         
                         
                         
            -            
  -                      
                         
Д 702 " Дох. від реал." К   Д 790" Фін. Рез." К        
  - -       - -          
                         
                         
                         
  - -                    
                         
                           
  902" Соб. реал. прод." К   Д 92 " Адмін. витр." К        
  - -       - -          
                         
                         
  -                      
                         
            - -          
                         
                               

 

Д 901" Собів. реаліз." К
    -  
       
       
       
       
    -  
Д 26 " Гот. прод." К
       
       
       
       
       
       


Д 372 " Розр. дебітор." К
    -  
       
       
       
       
    -  

 

Табл. 1.2 Оборотна - сальдова відомість

 

 

Шифр Залишок на початок Оборот Залишок на кінець
дебет кредит дебет кредит дебет кредит
    - - -   -
    -   -   -
  - - -   - -
  -   - - -  
  -   - - -  
    - - -   -
  - - -   - -
  - -   -   -
    -       -
    -       -
  - - -   -  
  - - -   - -
  - - -   -  
  -     - -  
  -   -   -  
  -   - - -  
  - -     - -
  - -     - -
  - -   - - -
  - - -   - -
  - -   - - -
             

 

Табл. 1.3. Баланс

АКТИВ Сума, грн. ПАСИВ Сума, грн.
Основні засоби: - залишкова вартість - первісна вартість (10) - знос (131) Запаси: виробничі запаси (201) незавершене виробництво (23) Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (361) Грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті (поточний рахунок (311)             Статутний капітал (40) Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (631) Поточні зобов’язання за розрахунками: - з бюджетом (641) - з оплати праці (66) Короткострокові кредити банків (60)        
Усього   Усього  

 

 

Список використаних джерел

1. Левицька С.О. Методика організації та перспективи розвитку управлінського (внутрішньогосподарського обліку) / Університетські наукові записки / С.О. Левицька. – 2007 – №3 – С. 251 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.univer.km.ua

2. Каганский В.О. Положении и функциях бухгалтеров в капиталистических странах / Каганский В.О. // Бухгалтерский учет, 1959. – № 2. – С. 61-63.

3. Кутер М.И. Теория бухгалтерского учета: [учебник] / М.И Кутер. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2002 – 640 с.

4. Лукашевич В.К. Основы научных исследований методологии: [учеб. пособие для студентов вузов] / В.К. Лукашевич – Мн.: ООО «Элайда», 2001 – 104 с.

5. Нападовська Л.В. Для управління – потрібний управлінський облік // Збірник доповідей на міжнародній науковій конференції. Вісник ЖІТІ. Економічні науки / Л.В. Нападовська. – 2002. – №19. – С. 200-203.

6. Соколов Я.В. Основы теории бухгалтерского учета / Я.В. Соколов – М.: Финансы и статистика, 2000. – 496 с.

7. Социалистический контроль: методы и проблемы / Под ред. Н.Г. Чумаченко, – К.: Наукова думка, 1985. – 242 с.

8. Яругова А. Управленческий учет (management accounting): опыт экономики развитых стран: [пер. с польск.] / Предисловие Я.В. Соколова. – М.: Финансы и статистика, 1991.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Сценарий медицинской симуляции | Заведующая кафедрой «Социальной и специальной педагогики»____ Тасжурекова Ж.Т.




© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.