![]() Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Дослідження емпатії
Емпатія (чутливість) – (від грец. patho - глибоке, сильне почуття (відчуття), близьке до страждання, еm - спрямований всередину) емоційний відгук людини на переживання іншого, виявляється у співпереживанні і співчутті. Співпереживаючи, людина здатна уявити себе на місці іншого, тобто переживати ті самі емоційні стани, які відчуває інша людина, через ототожнення з нею Співчуваючи, людина переживає інакше, ніж той, хто викликав у неї емоційний відгук. Розрізняють такі види емпатії: 1. Емоційну, основану на механізмах проекції та імітації моторних та афективних реакцій іншої людини. 2. Конгитивну ( від лат. cognitio -те, що пізнається), яка базується на порівнянні, аналогії тощо. Таким чином, емоційний стан іншої людини розуміється не за допомогою відчуттів, а за допомогою мислення, розуму. 3. Предикативну (від лат. praedicatum - те, що висловлюється про суб`єкт), яка виявляється як здатність людини передбачати ефективні реакції іншого в конкретних ситуаціях. Можлива при великому життєвому досвіді та доброму розумінні реальної людини або особливостей поведінки людей в цілому. Атракція (прив’язаність, симпатія) - особлива форма пізнання іншого, яка ґрунтується на формуванні стосовно партнера стійкого позитивного почуття, внаслідок чого він сам стає відвертим, отже, з'являється можливість краще його пізнати. Стереотипізація - це приписування партнеру по спілкуванню психологічних характеристик за певними ознаками (зовнішнім виглядом, професією, національністю тощо). Ідентифікація - процес емоційного та іншого самоототожнення особистості з іншою людиною, групою, взірцем. При ідентифікації себе з іншим засвоюються його норми, цінності, поведінка, смаки і звички. Процес спілкування в нейролінгвістичному програмуванні (НЛП) складається з двох етапів: " підлаштовування" та " ведення". Забиваем Сайты В ТОП КУВАЛДОЙ - Уникальные возможности от SeoHammer
Каждая ссылка анализируется по трем пакетам оценки: SEO, Трафик и SMM.
SeoHammer делает продвижение сайта прозрачным и простым занятием.
Ссылки, вечные ссылки, статьи, упоминания, пресс-релизы - используйте по максимуму потенциал SeoHammer для продвижения вашего сайта.
Что умеет делать SeoHammer
— Продвижение в один клик, интеллектуальный подбор запросов, покупка самых лучших ссылок с высокой степенью качества у лучших бирж ссылок. — Регулярная проверка качества ссылок по более чем 100 показателям и ежедневный пересчет показателей качества проекта. — Все известные форматы ссылок: арендные ссылки, вечные ссылки, публикации (упоминания, мнения, отзывы, статьи, пресс-релизы). — SeoHammer покажет, где рост или падение, а также запросы, на которые нужно обратить внимание. SeoHammer еще предоставляет технологию Буст, она ускоряет продвижение в десятки раз, а первые результаты появляются уже в течение первых 7 дней. Зарегистрироваться и Начать продвижение 1) Підлаштовування - це повторення частини поведінки іншої людини для посилення раппорта[8]. На думку одного з фундаторів НЛП Дейла Кирбі, перше, що треба зробити для побудови раппорта, - це " налаштуватися на хвилю" іншої людини. Іншими словами, підлаштовування - це чутливе і плавне відображення вербальних і невербальних патернів співрозмовника. Наприклад, іноді доцільно підстроюватися, відображаючи частоту дихання співрозмовника ритмічними погойдуваннями руки, ноги або голови залежно від ситуації. Робити це треба ледь помітно і коректно, щоби не дати співрозмовнику відчути себе ніяково. Підлаштовуючись і відображаючи мову тіла і тон голосу особи, ми можемо встановити раппорт майже з будь-якою людиною. 2) Ведення - ценаступний етап побудови раппорта. На цьому етапі слід непомітно повести співрозмовника в бажаному для нас напрямі. В процесі ведення треба постійно спостерігати за поведінкою співрозмовника і постійно під нього підлаштовуватися через те, що раз і назавжди підлаштуватися неможливо. Розрізняють два види слухання: 1) нерефлексивне, 2) рефлексивне. 1) Нерефлексивне слухання - це уважне мовчання. Застосовується зазвичай на початкових етапах спілкування, коли проблема тільки формулюється одним із партнерів або коли спілкування відбувається за принципом " виливання душі" - емоційної розрядки перед партнером. 2) Рефлексивне слухання: - ставити відкриті і закриті питання відповідно до теми розмови; - перефразувати слова співрозмовника; - узагальнювати і робити проміжні висновки в процесі бесіди.
|