Гуманістичний підхід та його реалізація у сучасних наукових дослідженнях.

1. Аксіологічний підхід, за яким наголошується провідна роль культури, духовних цінностей, цінностей музичної культури цілком логічно впливає на інші методологічні підходи, зокрема гуманістичний та особистісно-зорієнтований. Адже, головною цінністю людство визнає особистість як ЛЮДИНУ КУЛЬТУРИ, виховання та формування особистісних та напівпрофесійних якостей якої визнається важливим завданням музичної педагогіки. Головне – виховання нової людини та її професійної культури, без якої неможлива стабільна демократизація суспільства, повний вияв талантів особистості, інтенсивне нарощування інтелектуального потенціалу, спроможного перетворити країну». Найвищою цінністю виховання є людина, стверджує Є.В. Бондаревська: «як міра всіх речей» (Бондаревская Е.В. Ценностные основания личностно - ориентированного воспитания // Педагогика, 1995, № 4.- С. 29 -36.) людина – це і мета, і результат, і головний критерій оцінки якості виховання, яке в людському вимірі виступає як гуманістично-ціннісний, особистісно зорієнтований процес.

2. Дослідження А.С. Ахіезер, М.Б. Євтуха, І.А. Зязюна, І.Ф. Кліменко, Г.П. Шевченко дозволяють стверджувати, що людина виступає єдністю трьох сутностей: природної, соціальної та культурної. У радянській педагогіці єдність сутностей людини не враховувалася певною мірою, оскільки більше уваги приділялося процесу соціалізації та вихованню людини-колективіста. Акцентування соціально значущих якостей людини, її виховання та розвитку як члена колективу та суспільства міцно закріпилися у вузівській та шкільній практиці. Як наслідок, відбувалося певне ігнорування необхідності формування культури, особливо музичної культури особистості. Втім, саме через культуру здійснюється, вважає Дряпіка, її природне входження у соціальне буття. Дитина, молода людина входить у суспільне життя, стає часткою людства, здобуваючи культуру і творячи її, тому культурна сутність людини є системостворювальним компонентом її цілісності.

3. Сучасна педагогіка розглядає головну мету виховання, у тому числі – мистецької освіти – як виховання вільної Особистості, людини культури, ядром якої виступають індивідні, особистісні та суб»єктні властивості, що разом зумовлюють міру її свободи, гуманності, духовності, творчості. Автори (Є. Бондаревська, І.Зязюн, Л. Коваль, В. Лутай, О. Савченко) визначають такі параметри Особистості культури: вільна особистість, яка здатна до самовизначення у світі культури. Отже, не тільки виховання мистецьких або музичних здібностей є важливим, а й не менш важливим визнається виховання Особистості, її характеру, волі, спрямованості, здатності бути суб»єктом власного самовтвердження (самосвідомість, почуття гідності, самоповаги, самостійності, самодисципліни, незалежності суджень), що поєднується із повагою до поглядів інших людей, спроможності до усвідомленого орієнтування у різнобарвному світі культури. Дряпіка виділяє такі характеристики людини культури:

1. Гуманна особистість, здатна вшановувати інших людей, бути милосердною, доброю, здатної до співпереживання, розуміння цінності й неповторності кожної людини. Зміст поняття гуманна особистість проявляється через ринципи гуманізації, гуманітаризації змісту освіти, гуманізації методів і всієї системи виховання відношень.

2. Людина культури – духовно розвинута особистість, що передбачає розвиток духовних потреб у пізнанні і самопізнанні, рефлексію до краси, спілкування, творчість, автономію свого внутрішнього світу, пошук сенсу життя, щастя, ідеалу. Для забезпечення виховання духовно розвинутої особистості є важливим конструювання відповідного змісту освіти, зорієнтованого на загальнолюдські цінності, кращі зразки національної та світової культури.

3. Людина культури – творча особистість, що вміє варіативно мислити і має потяг до нового, прагнення до його створення. Виховання такої особистості передбачає розвиток здібностей, потреби у перетворювальній діяльності, великому обсязі засвоєних знань, умінь, поєднання аналітичного та інтуїтивного мислення, здатність і потяг до життєтворчості.

Важливим є підготовка людини культури до життя і діяльності в певному культурному середовищі (умови ринкової економіки, діалог культур і народів, міжнаціональне спілкування, нова релігійність, підвищення ролі приватного життя, подолання ставлення до особистості як до гвинтика).

Важливим результатом орієнтації виховання на гуманістичний підхід має стати і своєрідне відновлення доцільного зв»язку між особистістю і колективом.

Особистісно зорієнтований підхід розглядається як а) принцип (В.В. Рибалка); б) як ціннісна орієнтація (С. Гончаренко); в) як методологічний інструментарій, що спирається на основні психолого-педагогічні положення, закономірності будови, функціонування й розвитку особистості (О. Пєхота); г) як сукупності вихідних концептуальних уявлень щодо змісту педагогічної діяльності, її цільових установок, методико-психодіагностичних та психолого-педагогічних засобів, які забезпечують більш глибоке й цілісне розуміння, пізнання особистості вихованця і на цій основі – її гармоційний розвиток в умовах існуючої системи освіти (В. Кремінь, О. Савченко).

За цим підходом, головним чинником музичного виховання стає учень, що поєднує у собі риси загальнолюдського, суспільнозначущого та індивідуально-неповторного.

Особисто зорієнтований підхід має сприяти подоланнютехнократичних тенденцій у педагогічному мисленні. Він передбачає ставлення до особистості як цілісності у будь-яких проявах (вчинки, стани, дії, властивості), зумовлених її внутрішньою сутністю, за якими вона розглядається не як набір заданих якостей, а як здатність людини бути особистістю, проявляти своє ставлення до світу і самої себе й виконувати специфічні функції: а) вибору; б) прийняття й обгрунтування діяльності, вчинку; в) самооцінки, критики, самокритики, конструювання Я-концепції; в) самореалізації; г) визначення системи життєвих сенсів особистості. Зокрема за цим підходом вважається доречним, не заперечуючи цінності діяльнісного підходу, враховувати мотиваційне ядро, спрямованість на професійне становлення, виховання активного суб»єкта професійної освіти. Особистісно орієнтоване гуманістичне навчання та виховання - це педагогічно і соціально регульований процес з культурною ідентифікацією, соціальною адаптацією і творчою самореалізацією особистості. Основними вартостями особистісно зорієнтованого виховання виступають: а) людина як предмет виховання; б) творчість і вільний відбір цінностей як засобу розвитку людини в культурі; в) культура як середовище, яке «вирощує і живить» особистість.

Отже, гуманістичні цінності зумовлюють зміну авторитарно-дисциплінарної моделі навчання на особистісно зорієнтовану. Сутнісними ознаками цих змін має бути гармонійне поєднання індивідуального підходу з соціально спрямованою освітою.

Індивідуальний підхід: тлумачиться фахівцями як принцип педагогіки, згідно з яким у навчально-виховній роботі з колективом вихованців необхідним є знання і врахування їхніх особистісних рис, індивідуально-психологічних особливостей (пам»яті, уваги, темпераменту, характеру, здібностей, схильностей), що значною мірою впливають на їхню поведінку, навчання, ігрову діяльність. Індивідуальний підхід особливо важливим є при виховання творчої особистості, що вимагає врахування індивідуально-психологічних особливостей учнів, їхніх здібностей, ставлення до навчання. Він передбачає ставлення до учня, студента як до цілісної структури, що має своєрідне поєднання властивостей індивіда, особистості і суб»єкта музичної (музично-педагогічної діяльності). Ін

Полісуб»єктний підхід: інша назва – діалогічний – випливає з того, що сутність людини значно багатша й складніща, ніж її діяльність, а тому не може бути ототожнена з нею. Особистість набуває свого людського, гуманістичного змісту під час спілкування, вона є продуктом і результатом спілкування із оточуючими людьми. Тому особистість розглядають і як систему характерних для неї відносин, і як носія взаємовідносин соціальної групи. Такий факт «діалогічного змісту внутрішнього світу дитини донедавна враховували недостатньо. Діалогічний підхід в єднанні із особистісним і діяльнісним становить сутність методології гуманістичної педагогіки. Застосування цих підходів дає змогу досягти психологічної єдності суб»єктів, завдяки чому «об»єктивний» вплив поступається творчому процесу взаєморозвитку та саморозвитку. Діаологічна взаємодія означає підтримку, співчуття, усталення людської гідності, довіри і зумовлює потребу діалогу як домінуючої форми навчального спілкування, спонукання до обміну думками, враженнями, моделювання життєвих і педагогічних ситуацій. Включає спеціально сконструйовані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, передбачає оволодіння і застосування варіативних методів побудови музичної освіти як можливості індивідуалізації навчального процесу. Вчені вважають діалогову взаємодію найважливішим філософсько-методологічним принципом виховання духовності сучасної дитини.

ЛЕКЦІЇ