Нейрогуморальні механізми адаптації організму до фізичних навантажень.

Адаптація - це пристосувальний процес, що виникає в ході індивідуального життя людини, в результаті якого купується здатність жити в раніше незвичних для життя умовах, або на новому рівні активності, тобто підвищується стійкість організму до дії факторів цих нових умов існування. p align=" justify" > Будь-який чинник зовнішнього середови...ща, до якого розвивається процес адаптації, якщо діє дуже довго або стає занадто інтенсивним, може перейти в розряд ушкоджують - стресорні.

Таким чином, при дії подразника високої інтенсивності внаслідок надзвичайної напруги функціональної активності органу вона може виявитися неадекватною даних умов, і процес фізіологічного переходить в патологічний. Такий перехід доцільно називати стресом або загальним адаптаційним синдромом.

У своєму розвитку стрес проходить три стадії: тривога, резистентність, виснаження. Після стрессорного впливу розвивається перша стадія - реакція тривоги. У цей час відбувається початкова мобілізація захисних сил організму. Одним з основних механізмів їх є виражена активація симпатоадреналової системи. При цьому збільшується і підвищується активність коркового шару надниркових залоз, зморщуються і зменшуються вилочкова залоза, лімфатичні залози.

Ця стадія в сприятливих умовах через 1-2 доби переходить у стадію резистентності, тобто стійкості. Якщо жстресор виявився надто потужним або організм недостатньо стійким, розвивається стадія виснаження. На відміну від першої стадії, мобілізуючої організм, тут при сильному і тривалому впливі стресора виникає хвороба або навіть смерть організму. При адаптації до фізичних навантажень відповідальна за неї функціональна система формується при первісному дії будь-якого сигналу, що викликає інтенсивну і тривалу рухову реакцію.

Початковий етап - «термінова», але недосконала адаптація і подальший етап - «довгострокова», стійка адаптація. У всіх випадках " термінова" адаптація реалізується миттєво, але реакція організму протікає В«на межіВ», з втратою резервів, з низьким, короткочасним результатом, і супроводжується вираженою стрес...-реакцією. Етап термінової адаптації зводиться переважно до змін енергетичного обміну й пов'язаних з ним функцій вегетативного забезпечення на основі вже сформованих механізмів їх реалізації, і являє собою безпосередню відповідь організму на одноразові впливу фізичних навантажень.

При багаторазовому повторенні фізичних впливів і підсумовуванні багатьох слідів навантажень, поступово розвивається довготривала адаптація. В«ДовгостроковаВ», стійка адаптація характеризується більш досконалої економною реакцією організму на даний фактор середовища, відсутністю вираженої стрес-реакції і можливістю нормальної життєдіяльності в умовах дії цього чинника. Цей етап пов'язаний з формуванням в організмі функціональних і структурних змін, що відбуваються внаслідок стимуляції генетичного апарату навантажуються під час роботи клітин. У процесі довгострокової адаптації до фізичних навантажень активується синтез нуклеїнових кислот і специфічних білків, внаслідок чого відбувається збільшення можливостей опорно-рухового апарату, удосконалюється його енергозабезпечення.

Терміновий тренувальний ефект, що виникає безпосередньо під час виконання фізичних вправ і в період термінового відновлення протягом 0.5 - 1.0 години після закінчення роботи. У цей час відбувається усунення утворився під час роботи кисневого боргу.

Відставлений тренувальний ефект, сутність якого становить активізація фізичним навантаженням пластичних процесів для надлишкового синтезу зруйнованих при роботі клітинних структур і заповнення енергетичних ресурсів організму. Цей ефект спостерігається на пізніх фаз...ах відновлення.

Кумулятивний тренувальний ефект - є результатом послідовного підсумовування термінових і відставлених ефектів повторюваних навантажень. У результаті кумуляції слідових процесів фізичних впливів протягом тривалих періодів тренування відбувається приріст показників працездатності й поліпшення спортивних результатів.

Функціональні резерви організму Мозжухін визначає як можливості зміни функціональної активності структурних елементів організму, їх можливості взаємодії між собою, використовувані організмом для досягнення результату діяльності людини, для адаптації до фізичних, психоемоційних навантажень і впливу на організм різних факторів зовнішнього середовища. На його думку, ці можливості виявляються в зміні інтенсивності та обсягу протікання енергетичних і пластичних процесів обміну на клітинному і тканинному рівнях, у зміні інтенсивності протікання фізіологічних процесів на рівні органів, систем органів і організму в цілому, у підвищенні фізичних (сила, швидкість, витривалість) і поліпшенні психічних (усвідомлення мети, готовності боротися за її досягнення і т.д.) якостей, у здатності до вироблення нових і вдосконаленню вже наявних рухових і тактичних навичок і т.д.

Мозжухін вважає, що функціональні резерви організму включають в себе три відносно самостійних види резервів: біохімічні, фізіологічні та психічні, інтегруються в систему резервів адаптації організму. Біохімічні резерви - це можливості збільшення швидкості протікання та обсягу біохімічних процесів, пов'язаних з економічністю та інтенсивністю енергетичного та пластичного обмінів та їх регуляцією.

Фізіологічні резерви являють собою можливості органів і систем органів змінювати свою функціональну активність і взаємодію між собою з метою досягнення оптимального для конкретних умов функціонування організму. Психічні резерви можуть бути представлені як можливості психіки, пов'язані з проявом таких якостей, як пам'ять, увага, мислення і т.д., з мотивацією діяльності людини і визначають його тактику поведінки та особливості психологічної та соціальної адаптації.