ЧАСТИНА з. В організаційному аспекті технологія пакетної обробки передбачає наявність у структурі об'єкта такого підрозділу

В організаційному аспекті технологія пакетної обробки передбачає наявність у структурі об'єкта такого підрозділу, як обчислювальний центр (або відокремлена служба (підрозділ)). Він становить ядро інформаційної системи. Тут збираються дані з усіх лінійних і функціональний підрозділів об'єкта, у ньому концентруються всі спеціалісти в галузі використання обчислювальної техніки та її обслуговування (програмісти, інженери, математики, оператори тощо) і звідси результатна інформація переда­ється назад у інші підрозділи. Залежно від області діяльності, функціо­нальної направленості, складності побудови об'єкта, обсягів руху інфор­мації формується організаційна структура обчислювального центру, його штат, технічна і програмна оснащеність, кількість і технчно-програмна забезпеченість периферійних пунктів обробки даних.

За своїм призначенням обчислювальний центр (служба, підрозділ) супермаркету є допоміжним підрозділом, але часто він швидко перетво­рюється в самостійний малоконтрольований підрозділ. Цьому сприяє ряд таких факторів, як:

о виконання інформаційно-обчислювальним підрозділом робіт, від швидкості і якості яких залежить робота практично всіх інлих підрозділів;

=> специфічність функцій інформаційної служби, маловідомих керів­ництву підприємства, не сприяє ефективному контролю його діяльності і реальній оцінці обсягів виконаної роботи;

=> ефективна робота інформаційно-обчислювального підрозділу вимагає високого професіоналізму принаймні частини його працівників і тому забезпеченість кадрами і плинність кадрів постійно є в центрі уваги керівництва торговельним підприємством.

3.2. Технологія обробки даних у режимі діалогу

Розвиток апаратних і програмних засобів спілкування людини з ЕОМ. які підтримують їх безпосередній діалог, дав можливість реалізувати технологію, у якій відсутня наперед задана послідовність виконання технологічних операцій. Проведення робіт по створенню такої технології в умовах пакетного режиму є неефективним. Однак, потрібно підкрес­лити, що діалогова технологія не є альтернативою до пакетної, а, скоріше, її розширенням і розвитком.

Основою діалогового режиму є безпосередня взаємодія користувача (у першу чергу кінцевого користувача, а не оператора, як це було в пакетному режимі) з ЕОМ шляхом виводу повідомлень на екран дисплея і вводу команд з клавіатури. При цьому ініціатором діалогу може бути ЕОМ (фактично - програма, що виконується), яка просить користувача

Р ОЗДІЛ 3.

довести відсутні дані або вибрати метод обробки даних чи вказати наступне завдання, або сам кінцевий користувач, який потребує інформації про виконання завдання.

Процес розв 'язування задач, під час якого здійснюється обмін повідомленнями між користувачем і ЕОХі, обумовлений послідов­ністю технологічних операцій, називається технологією обробки даних у діалоговому режимі.

Вона забезпечує:

^> безпосередній контакт користувача й інформаційно-обчислювальної системи;

< =? пошук потрібних користувачу даних: і програм;

< =? швидку обробку комп 'ютером (програмою) прийнятих від користувача повідомлень;

< => активний вплив користувача на х: ід і порядок виконання технологічних операцій.

Схеми організації діалогу можуть бути різними, але у випадку склад­них організаційно-економічних автоматизованих систем типу АІС Супермаркету (оптово-роздрібного торговель ного підприємства) доціль­ним є використання інформаційних моделей повідомлень, що вводяться і виводяться. Такі моделі представляють ієрархічно організований перелік питань, відповіді на які повинен дати користувач, і таблиць, які корис­тувач повинен заповнити. Ці моделі визначають сценарій діалогу. Його структура повинна містити всі можливі обміни повідомленнями між користувачем і прикладними програмами, тобто, діалогова інформація повинна містити множину запитів і відповідних їм повідомлень. У загаль-! ному випадку кожному запиту відповідає не менше двох повідомлень.

Режим діалогу задається у вигляді схем і таблиць (рис.3.1, 3.2).

Схема розробляється на весь комплекс автоматизованих задач, вво­диться в систему і визначає організацію діалогу. Іноді передбачається розділення схеми на частини (не обов'язково зв'язані). Тоді кожному [ ідентифікатору користувача відповідає певна частина схеми. Це І робиться з метою обмеження доступу користувача до задач, прикладних програм, функцій та інформації відповідно до його повноважень.

В основі схеми (дерева) діалогу розміщуються деякі початкові повідомлення користувача, що ініціюють ту чи іншу задачу. Початкові повідомлення послідовно розгалужуються залежно від варіантів відпо­відей користувача. Для кінцевих (висячих) вершин схеми, які відобра­жають функціональні задачі, розробляються їх постановки, алгоритми розв'язку, інформаційне і програмне забезпечення.