Природні умови Атлантичного океану.

Загальні відомості та фізико-географічне положення. Атлантичний океан розташований здебільшого в Західній півкулі, з півночі на південь він витягнутий на 16 тис. км. Океан розширюється в північній і південній частинах, а в екваторіальних широтах звужується до 2900 км. Атлантичний океан обмежений берегами Північної і Південної Америки, Європи, Африки й Антарктиди. На півдні він широкими водними просторами з’єднується з Тихим та Індійським океанами, а на півночі - з Північним Льодовитим океаном. 

Атлантичний океан - другий за розмірами серед океанів. Берегова лінія океану в Північній півкулі сильно розчленована півостровами і затоками. Біля матнриків в океані багато островів, внутрішніх і окраїнних морів. Усього в океані 13морів, які займають 11% його площі.

Рельєф дна. Через увесь океан приблизно на однаковій віддалі від берегів материків простягнувся Серединно-Атлантичний хребет. Відносна висота хребта - 2 км. В осьовій частині хребта розташована рифтова долина шириною від 6 до З0 км і глибиною до 2 км. Поперечні розколини розчленовують хребет на окремі сегменти. З рифтами і розколинами Серединно-Атлантичного хребта пов’язані підводні діючі вулкани, а також вулкани Ісландії та Азорських островів. По обидва боки від хребта лежать улоговини з відносно рівним дном, які розділені підняттями. Най-більшу глибину океан має у межах жолоба Пуерто-Рико — 8742 м. Площа шельфу Атлантичного океану досить велика - більша, ніж у Тихому океані.

Клімат. Атлантичний океан розташований у всіх кліматичних поясах Землі, тому клімат його дуже різноманітний. Переважна частина океану (між 40° пн. ш. і 42° пд. ш.) знаходиться в субтропічних, тропічних, субекваторіальних і екваторіальному кліматичних поясах. Найсуворіший клімат мають південні частини океану, дещо менш холодні північні райони.

Властивості вод та океанічні течії. Зональність водних мас в океані дуже ускладнена впливом суходолу і морських течій, що виявляється насамперед у розподілі температур поверхневих вод. Ізотерми в багатьох місцях біля берегів різко відхиляються від широтного напрямку. Північна половина океану тепліша від південної, різниця у температурах доходить до 6 °С. Середня температура поверхневих вод трохи нижча (16, 5 °С), ніж у Тихому океані. Охолоджувальний вплив мають води і льоди Північного Льодовитого океану й Антарктиди.

Солоність поверхневих вод в Атлантичному океані неоднакова. Пояснюється це тим, що значна частина вологи, що випаровується, через відносну вузькість океану переноситься на сусідні материки. В океан і його моря впадає чимало великих річок (Амазонка, Конго, Міссісіпі, Ніл, Дунай, Ла-Плата та ін.), Вони виносять в океан багато прісної води, а також забруднювальних речовин. В опріснених затоках і морях субполярних і помірних широт узимку біля східних берегів утворюється лід. Особливість океану - численні айсберги і плавучий морський лід, що виносяться сюди з Північного Льодовитого океану і ан) берегів Антарктиди.

Через сильну видовженість Атлантичного океану з півночі на південь у ньому більше розвинуті океанічні течії меридіонального напрямку, ніж широтного. В Атлантичному, як і в Тихому океані, утворюються дві системи поверх невих течій. У Північній півкулі вона має вигляд вісімки — Північна Пасатн.і, Антильська, Гольфстрим, Північно-Атлантична і Канарська течії утворюють рух вод за годинниковою стрілкою у помірних і тропічних широтах. У північній частині Північно-Атлантична течія проти годинникової стрілки спрямовує води Атлантики у Північний Льодовитий океан. У вигляді холодних течій вони у північно-східній частині повертаються в Атлантичний океан. У Південній півкулі Південна Пасатна, Бразильська, течія Західних Вітрів і Бенгельська течії утворюють рух вод проти годинникової стрілки у вигляді одного кільця, а також течії Західних Вітрів.

Органічний світ. Атлантичний океан порівняно з Тихим має бідніший видовий склад живих організмів. Однією з причин цього є його геологічна молодість. Однак щодо кількості і загальної біомаси, то Атлантичний океан багатий організмами. Це пов’язано насамперед зі значним поширенням шельфу, на якому живе багато придонних і донних риб (тріска, окунь, камбала та ін.).

Природні комплекси. В Атлантичному океані зосереджені всі зональні комплекси - природні пояси, крім Північного полярного. Води Північного субполярного поясу багаті життям. Воно особливо розвинуте на шельфі біля берегін Ґренландії та Лабрадору. Помірний пояс характеризується інтенсивною взаємодією холодних і теплих вод, великою кількістю живих організмів. Це найбільш рибні райони Атлантики. Великі простори теплих вод двох субтропічних, двох тропічних і екваторіального поясів менш продуктивні ніж води північного помірного поясу. У північному субтропічному поясі виокремлюють особливий природний аквальний комплекс Саргасового моря. Для нього характерна підвищена солоність вод - до 37, 5 %о і низька продуктивність. Вода прозора, синього кольору. У ній ростуть бурі водорості саргаси, що дали назву акваторії.

У помірному поясі Південної півкулі зосереджені (як і у північному) комплекси, де змішуються води з різною температурою і густиною. Ці райони також багаті життям. Комплекси субантарктичного й антарктичного поясів характеризуються сезонним поширенням плаваючих льодів і айсбергів.

Господарське використання. В Атлантичному океані представлені всі види морської діяльності, серед яких найбільше значення має морський транспорт, підводний нафтогазовидобуток і лише потім - використання біологічних ресурсів.

Атлантичний океан - головний морський шлях світу, район інтенсивного судноплавства. Через нього здійснюються широкі економічні й культурні зв’язки між багатьма країнами. На берегах Атлантичного океану розташовано понад 70 приморських країн із населенням понад 1, 3 млрд осіб. У розвитку господарства багатьох країн галузі, пов’язані з морем, відіграють помітну роль. Через Атлантику проходить багато трансокеанських маршрутів з великими обсягами вантажних та пасажирських перевезень. На узбережжях океану і його морів розташовані найбільші порти світу з вантажообігу. Сучасне судно за три- чотири доби перетинає океан. Ще з часів Великих географічних відкриттів і до наших днів Атлантика продовжує посідати провідне місце у транспортних морських перевезеннях.

До мінеральних ресурсів океану відносять розсипні родовища рідкісних ме- і ялів, алмазів, золота. У надрах шельфу зосереджені запаси залізних руд, сірки; виявлено, багато родовищ нафти і газу, що експортують в багато країн (Північне море та ін.). Деякі райони шельфу багаті на кам’яне вугілля. Енергію океану використовують у роботі припливних електростанцій (наприклад, у гирлі річки Ране, на півночі Франції).

Розвинуте господарство в багатьох приатлантичних країнах дає змогу видобувати з океану і його морів такі мінеральні багатства, як кухонна сіль, магній, бром, уран. У посушливих районах працюють опріснювальні установки.

Інтенсивно використовуються і біологічні ресурси океану. Атлантичний океан - найпродуктивніший на одиницю площі, але його біологічні ресурси в деяких районах виснажені. Частка океану в світовому рибальстві за останній період значно знизилася. Атлантичний океан на сьогодні за виловом риби поступився першістю Тихому океану.

У зв’язку з інтенсивною господарською діяльністю людини в багатьох морях у відкритому океані спостерігається погіршення природних умов забруднення води, повітря, зменшення запасів цінних промислових риб та інших тварин. Погіршуються рекреаційні умови на берегах океану. З метою запобігання подальшого і зменшення існуючого забруднення Атлантичного океану укладають міжнародні угоди, розробляють наукові рекомендації щодо раціонального використання біологічних і мінеральних ресурсів океану.