Загальна фізико-географічна характеристика Африки.

Африка (від лат. “африкус” - безморозний, той, що не знає холоду) - друга за величиною материк після Євразії. Його площа становить 29, 2 млн км2, а раом із небагатьма островами, що лежать біля її берегів, — близько З0 млн км2.

Майже посередині Африку перетинає екватор. Крайня північна точка Африки — мис Рас-Енгела (37°пн. ш.), а крайня південна - мис Агульяс (Голковий - 35°пд. ш). Таким чином, основна частина Африки розташована між двома тропіками, і лише північні та південні окраїни заходять у субтропічні широти.

Початковий (нульовий) меридіан проходить на заході Африки. Крайня західна очка — мис Альмаді (18° зх. д.), а східна - мис Рас-Гафун (51° сх. д.). Тому Африка єдиний материк, що розташований у всіх чотирьох півкулях планети: Північній, Південній, Західній і Східній.

Північна частина материка простягався із заходу на схід на декілька тисяч кілометрів. На південь від екватора материк звужується, і тому вплив Атлантичного та Індійського океанів тут сильніший, ніж на півночі.

Із заходу і півдня Африка омивається Атлантичним океаном, зі сходу і півдня — Індійським, з півночі — Середземним. Північна частина Африки лежить у безпосередній близькості від Південної Європи: у найвужчому місці Гібралтарської протоки лише 14 км відокремлюють її від Піренейського півострова. На північному сході африканський суходіл відокремлений від Аравійського півострова вузьким (до 305 км) Червоним морем і сполучається з Аравією Суецьким перешийком завширшки 112 км. Суецький канал, що був проритий у 1869 р., утворює штучну водну перешкоду між двома материками.

Внаслідок того, що більша частина материка розміщена в широтах між тропіками, в Африці особливо яскраво виражена географічна зональність екваторіального, субекваторіальних, тропічних і субтропічних поясів.

З півночі на південь Африка простягається на 8 тис. км (62°). Найширша частина материка знаходиться на півночі від екватора між 10° і 16°, де Африка досягає ширини 7, 6 тис. км (69°).

Берегова лінія Африки, порівняно з іншими материками, є слабопорізаною. Береги материка - це здебільшого круті обриви, перед якими лише у небагатьох місцях знаходяться прибережні низовини. Єдина велика затока — Гвінейська, що мало заходить у суходіл, один великий півострів - Сомалі, висунутий в Індійський океан, один великий острів - Мадагаскар. Він відокремлений від материка Мозамбіцькою протокою. Поблизу Мадагаскару розташовані архіпелаги островів: Коморських, Сейшельських, Амірантських і Маскаренських. В Атлантичному океані поблизу Африки розташовані острови Мадейра, Канарські, Зеленого мису; в Гвінейській затоці розміщені невеликі острови: Аннобон, Сан- Томе і Принсипі, Біоко. В Африці мало заток і бухт, зручних для будівництва портів.

У рельєфі Африки переважають височини, нагір’я і плоскогір’я з висотами від 200 до 1000 м. Середня висота поверхні материка 660 м (друге місце після Азії). Менш ніж 10 % поверхні займають низовини, понад 20 % - гірські п(5ласті. Найвища вершина Африки - гора Кіліманджаро (5895 м), а найнижча - западина озера Ассаль (- 153 м відносно рівня моря).

Більша частина материка розташована між двома тропіками. Двічі впродовж року Сонце у цих районах опівдні перебуває в зеніті. Середні температури повітря влітку майже всюди перевищують 20 °С, а місцями досягають 30-35 °С. Взимку навіть у “холодних” крайніх північних і південних районах середньомісячні температури на рівнинах не опускаються нижче 8 °С.

На території Африки зосереджені такі кліматичні пояси: екваторіальний два субекваторіальних і два субтропічних. Крайня північна та південна частішій материка розташовані в субтропічних поясах.

Майже всі річки Африки живляться переважно дощовими водами. Режим стоку майже повністю збігається з режимом опадів. Найдовша річка в світі — Ніл (6671 км).